П’яту добу слухаю історії з життя великого українського бізнесу. Ще одна сторінка державного дурогонства - на додачу до відомих.
Маю можливість оцінити силу прямих зв’язків от держави до людей, що створюють в неї та для неї продукт:
- наїзди, перевірки, менти, конверти, суди, рекет.
Державою керують ідіоти.
Нагадую, що давньогрецькою "ідіот" - персона, що не хоче брати участь у суспільному житті.
Ідіоти не здатні оцінити силу та значення зворотних зв’язків від бізнесу та суспільства до держави (що цікаво - вони ж самі прийшли на державні посади з того самого бізнесу і з того самого суспільства) і розуміють їх максимально спрощенно: податки, чорна каса, голоси на виборах.
Маємо очевидне рішення:
- направити державу на захист суспільства та бізнесу, закріпити зворотній зв’язок, збільшити суспільний пиріг, розвинути позитивні цінності у народі, примножити безпеку та добробут.
Потенційний розмір ВВП України за умови вірного адміністрування нею, за певними оцінками, сягає 1,5-2 трлн доларів на рік.
Реальний - у десять разів менше.
1300 - 1800 млрд доларів ми викидаємо кожного року тому, що маємо державу, яка у своєї сутності працює невірно.
Нестача грошей викликає лавину проблем у соціальній та безпекової сфері, підважує нашу здатність забезпечувати суверенітет та національну долю України.
Ми погано живемо та рано вмираємо.
Невірна робота державної машини закладає стратегічну міну під історичний розвиток країни.
Мільйони втрачених можливостей.
Мільйони скалічених доль та душ.
Україну нібито стирають величезним ластиком з карти світу, і лише екстраординарними зусиллями окремих особистостей вдається домальовувати її назад.
300 мільйонів доларів коштувало Данії створення Данського технологічного університету, якій зараз конкурує з Масачусетським.
Україна, з її політехнічним кластером та технічною традицію мала б мати один з провідних рівнів розвитку науки та техніки у світі.
Але, 300 мільйонів - це бюджет одного бурштинового джерела на рік, або обіг 300 км західного кордону.
Тому, усе це не йде у скарбницю людства, але осідає у матрацах нашої "еліти".
Мільйони втрачених можливостей.
Мільйони скалічених душ та доль.
У матрацах заховані трупи українських онкохворих, вбиті дітячі мрії, українська бойова авіація та флот, українське кіно та український політ на Марс.
Зараз реформи відбуваються, переважно, з головною метою - наповнити держбюджет.
Заради цього катують бизнес.
Наша держава визнає лише одну форму прямих зв’язків:
- забрати у тих, хто заробляє, кинути мінімалку соціально залежним, а решту сховати у матраси.
Мені тут, у Швейцарії, розповіли чудову історію.
Минулого року данська делегація відвідала США.
Очолював делегацію крон-принц (майбутній король).
Він поклав собі за обов’язок забезпечувати інтереси данського бізнесу у Сполучених Штатах.
У делегацію входило десь 150 бізнесменів. Візит готувався так, що крон-принц особисто декілька разів спілкувався з кожним учасником, ретельно вивчаючи їх потреби.
Серед них була дівчина-дизайнер, яка виробляє 200 дизайнерських стільців на рік.
Крон-принц бився за її інтереси, так, як бився за "Maersk".
Дівчина не відчула різниці, її не відчув ніхто.
Данський офіцер з торговельної місії отримує майже 20 тис евро на місяць та 2% від вдалих угод данських компаній, яким він сприяв.
Майбутній король б’ється за стільці виробників власного народу.
Наші ховають у матраси.
Джерелом цього захворювання сьогодні є держава, яка носить спотворений радянською східною деспотією характер - каральний по відношенню до тих, кого має захищати.
Вона калічить й тих, хто в цю машину попадає, навіть, з найкращими намірами.
Західні держави в сутності своєї працюють на інтереси власних народів.
Ось і уся різниця.
Тож, політична повістка в Україні визначена:
- переключити державу на захист власного народу.
Бізнесу, суспільства, громадянина.
Перетворити каральну машину бездарного визиску на двигун розвитку країни, її джерело, motion.
Вкластися у довіру суспільства один одному.
Заміна сутності держави замінить і сутність чиновника.
Реформи мають бути наповнені конкретним змістом і не мають містити жодного компромісу.
У них одне, ключове завдання у реформуванні, якому мають бути підпорядковані інші:
- перетворення державної машини з машини визиску на машину розвитку.
І усе.
Будь-яка державна ініціатива, будь-яка законотворча діяльність, будь-яке кадрове перетворення або призначення має бути перевірено і приведено у відповідність з цим критерієм:
- чи позбавляє воно державну машину каральної функції і чи перетворює її на машину розвитку?..
Має бути оцінена сила зворотних зв’язків у суспільстві.
Якщо ми привчимося довіряти найстрашнішому ворогові - власній державі, то навчимося довіряти і один одному.
А сучасна економіка - це довіра.
Як можна зробити продукт з величезною доданою вартістю, якщо процес має 16 кроків, і на кожному з них українець чекає що його ошукає інший українець?..
Якщо здолаємо страшну історичну українську хворобу - недовіру один до одного, нас буде не зупинити.
Світ ахне і Всесвіт закрутится у іншу сторону.
У нас надзвичайно багата країна, яка дуже погано адмініструється і фантастичні перспективи у разі вирішення цієї проблеми.
Фантастичні.
Дуже багата земля. Дуже талановиті люди. Дуже вигідне географічне положення.
На цьому міжнародному форумі оцінювалися глобальні перспективи світової торгівлі продовольчими товарами.
Найбільш перспективним регіоном світу до 2030 року назван Black Sea region, основною скарбницею - Україна, основним ключем - адміністративні зусилля української влади.
Багато країн і гадати не можуть про такі умови і перспективи.
У матрацах захована українська мрія, яка перевершує найбільш сміливі очікування найбільш безсоромних мрійників.
Шлях до цього - перетворення державної машини.
Ставка не на визиск, а на захист та допомогу.
Маємо створити меч, що розпорить матрац і випустить Україну на волю - як птаха.
Олексій Арестович
antikor.com.ua
