Цілком очевидно, що рішення спортивного арбітражного суду в Лозанні, який відмовив у позові російським легкоатлетам і позбавив їх останніх надій на участь в Олімпіаді, — рішення політичне. Абсолютно очевидно, що воно вводить колективне покарання для всіх наших легкоатлетів. Без сумніву, воно обернеться справжньою трагедією для тих спортсменів, для яких нинішні Олімпійські ігри повинні були стати головною подією життя. На відміну від кримінального суду, арбітраж не став трактувати сумніви на користь обвинувачених. Однак у ролі обвинувачуваних були зовсім не наші атлети — в ролі обвинуваченого була наша країна, Російська Федерація. Те, що відбулося в Лозанні, є прямим і безпосереднім результатом анексії Криму і неоголошеної війни на Донбасі. У якийсь момент цивілізований світ розгубився в ситуації, коли ядерна держава нахабно, відкрито, порушує всі загальновизнані міжнародні закони і при цьому посміхається: «Спробуйте, доведіть...». І ось зараз ми спостерігаємо відповідну реакцію. Вона виражається не тільки в конкретних військових приготуваннях, про які тільки що було оголошено на саміті НАТО у Варшаві. Але і в тому, що світові лідери спілкуються з головним російським начальником тільки по телефону і тільки коли треба уникнути подальшого кровопролиття, враховуючи ситуацію на Донбасі чи в Сирії.
Тепер підозри апріорі викликає все, до чого причетна російська держава, і навіть те, до чого вона теоретично може бути причетною. Які можуть бути сумніви, коли в іншій доповіді міжнародне антидопінгове агентство описує якийсь шпигунський фарс, який не під силу було вигадати ні Грему Гріну, ні Джону Ле Карре. Чергові групи офіцерів ФСБ кожну ніч підміняють пляшечки з сечею, причому пляшечки ці навчилися розкривати, що рішуче відкидала фірма-виробник.
У перспективі РФ може очолити союз таких же країн-вигнанців, включаючи Туреччину
Нормальна реакція будь-якої людини на все на це: я не буду намагатися викрити їх, я не буду змагатися з цими шахраями в спритності. Я просто перестану з ними спілкуватися. Нехай дурять своє населення. Нехай розповідають один одному про скрепи і самобутність. Нехай вважають дипломатією ескапади Марії Захарової. І нехай дивляться, як їх спортсмени самі з собою змагаються. Але нехай роблять це в гордій самоті. Без міжнародних контактів, без іноземних технологій, без іноземних інвестицій. Один видатний російський політолог пояснював тут недавно нерозумним європейцям: у нас, мовляв, геном такий сформувався, не можемо не бути великими, кому б чого б це не коштувало. Добре, відповідає навколишній світ, про геном зрозуміли. Тільки вже тоді з ним, з геномом своїм, живіть окремо від нас. А то раптом це заразно...
Те, що зараз відбувається, і є нова реальність Росії, яка по-іншому називається повна дупа. Світ починає вважати, що все, абсолютно все, що виходить від нашої країни, є загрозою, або провокацією, або просто спробою надути. Наша велика країна перетворилася на вигнанця. Хтось скаже, що несправедливо поширювати на всіх російських спортсменів презумпцію нечесності, а всіх громадян країни вважати причетними до справ Кремля. Ну, це як подивитися. Адже самі чисті-пречисті спортсмени жили всі ці роки не у вакуумі. Вони що, не бачили, як їх товариші по команді, які присягалися на вірність олімпійським принципам, пригорщами ковтали таблетки і запивали їх чудовими коктейлями з анаболіками? Адже мова йде про систему, що склалася роками.
Щодо всіх росіян, то хіба не переважна більшість співгромадян радісно вітає приєднання Криму і війну з «бандерівцями» на Донбасі, жадає цензури, вітає заборону на усиновлення сиріт іноземцями? Під час опитувань громадської думки «дорогі росіяни» зізнаються: так, знаємо, що Кремль зневажає міжнародне право, але все одно схвалюємо. Гірка правда полягає в тому, що Путін з Кисельовим не тільки маніпулятори, вони ще й виразники найстаріших, найбільших мракобісних уявлень співгромадян.
На жаль, наростаюча ізоляція Росії є лише гігієнічним заходом для Сходу, але ніяк не ліками для нашої країни. Я не настільки наївний, щоб припустити, що в результаті хтось задумається, як ми дійшли до життя такого. Швидше навпаки — ще охочіше буде вірити путінським казкам про початкову підступність Заходу. А там недалеко і до повторення турецької вакханалії, яка весь тиждень розгорталася на наших очах. Коли інтелігенцію звинувачують у підтримці військового перевороту і заодно громлять книжкові магазини.
І тут, звичайно, не можна виключати ситуацію, що в перспективі Росія може очолити союз таких же країн-вигнанців, включаючи Туреччину. Треба ж, врешті-решт, влаштовувати з кимось Олімпіаду, нехай дуже-дуже маленьку, зате за нашими правилами.
Олександр Гольц - НВ
