Одним з «інтересів, що збігаються» між Путіним і командою Трампа є Україна. Як повідомила цього тижня Washington Post, прихильники Трампа в Клівленді зуміли змусити республіканців пом'якшити формулювання кампанії, замінивши обіцянку надати українській армії «летальні оборонні озброєння» на більш обтічне «належну допомогу».
В українців з'являється все більше запитань і тривог.
«Нам залишається лише сподіватися, що сюди будуть входити летальні оборонні озброєння. Українсько-американське співтовариство не без причини стурбоване взаєминами Дональда Трампа з президентом Путіним», - сказав в інтерв'ю 19 липня керівник Української національної інформаційної служби Майкл Савків.
Але ми не знаємо, як насправді керував би президент Трамп. Зрештою, наш кандидат на посаду (у тому числі) верховного головнокомандувача ніколи ще не обирався на держслужбу. А в тих випадках, коли він казав щось, окрім гасел, його промови були, перефразовуючи слова Черчілля, як головоломка, загорнута в таємницю, в загадку. Але якщо дружбі з Путіним дозволити розквітнути, Україна може стати однією з перших її жертв. Щоб у цьому переконатися, достатньо послухати заяви Трампа про те, які союзники заслуговують захисту, а які ні. Та й подивіться на те, з ким Трамп буде радитись.
Трамп майже ніколи не втрачає нагоди похвалити Путіна
Флінн - не єдиний консультант, який, імовірно, виступатиме за тепліші зв'язки з Росією за рахунок України. Керівник кампанії Трампа Пол Манафорт працював на Віктора Януковича, підтримуваного Путіним українського президента, який втік з Києва до РФ після революції 2014 року. Манафорт також консультував олігарха Ріната Ахметова, одного з найбагатших людей в Україні і ключового союзника Януковича в ті дні. Звісно, саме по собі це не доводить, що Манафорт дотримується проросійських поглядів. Ключовий радник Трампа протягом багатьох років працював на різноманітних іноземних тиранів (Фердинанд Маркос на Філіппінах, Сіада Барре в Сомалі), і, мабуть, почуває себе як риба у воді в «складних» країнах. Його фірма виступала лобістом Екваторіальної Гвінеї, маленької центральноафриканської нації, чиї правителі використовують доходи від продажу нафти для того, щоб вести марнотратний спосіб життя, в той час як решта країни живе в умовах надзвичайної бідності. Freedom House ставить репресії в Екваторіальній Гвінеї на один рівень з Північною Кореєю.
Крім того, є ще Картер Пейдж, американський інвестиційний банкір і консультант, який цієї весни, коли був призначений Трампом на посаду радника з Росії, заявив Bloomberg, що його досвід в «укладенні угод у таких країнах, як Туркменістан» дасть Трампу «практичну перспективу», яка знадобиться йому при розробці зовнішньополітичного курсу. Туркменістан, який Freedom House ставить поруч з Екваторіальною Гвінеєю – забавна диктатура, де заборонена опера, цирки, чоловікам не можна мати довге волосся, а телеведучим – з'являтися в кадрі з макіяжем.
Сам Пейдж – особистість особливого роду. Крім роботи з Газпромом у минулому (він також говорить, що інвестував у компанію), Пейдж висловлює вельми незвичайні погляди, що стосуються зовнішньої політики. Він порівнює, наприклад, ставлення США до Росії з рабством. У своїй статті 2015 року він заявив, що хоче від РФ "безумовного підпорядкування". Пейдж проводить паралелі між стратегією національної безпеки президента США Барака Обами і керівництва для рабовласників 1850 року про те, як виростити "ідеального раба." Щоб допомогти відновити російську гідність, він закликає покласти край "упередженій філософії і драконівським тактикам Сполучених Штатів і ЄС", і настійно закликає скасувати санкції проти Москви за напад на Україну.
Можливо, все це не має значення. Мова партійної платформи – ще не офіційні рішення, і хто знає, кого з своїх радників Трамп дійсно покличе працювати на нього і далі, якщо стане президентом. Чи буде президент-магнат-зірка реаліті-шоу взагалі слухати хоч когось. Кандидат від Республіканської партії вже заявив, що він сам собі найкращий радник із зовнішньої політики.
Ми всі знаємо, що Трамп майже ніколи не втрачає нагоди похвалити Путіна. Також можна підозрювати, що в коммерційно заточеній, одержимою укладенням угод адміністрації Трампа буде не завжди реально зрозуміти, де закінчуються принципи і починається бізнес.
Коли журналіст Майкл Ізікофф запитав Флінна, чи платили йому за появу на святі RT минулого року в Москві, колишній директор Розвідувального управління Міністерства оборони сказав (після деякого копирсання і мукання): «Я не брав ніяких грошей у Росії». Флінн наполягав, що йому заплатили в бюро його спікера. «Запитайте у них, – сказав він на свій захист, - звідки прийшли гроші».
Не треба бути українцем, щоб з легкістю відповісти на це питання – і щоб зрозуміти, що політика Трампа «Росія перш за все» означатиме для України.
Джеффрі Гедмін на нВ