Але потім у Павла все ж спрацювала богом дана делікатність і вміння відрізняти хорошу журналістику від поганої, зарядженої, заангажованої. Він відчув, що, працюючи на Березовського (коли розгорталася чергова інформаційна війна), можна зіпсувати свою репутацію назавжди. І пішов працювати над спецпроектами, документалістикою, просвітницькими справами, лекціями. Як "телевізійного кілера" Березовський використовував Сергія Доренка, а Павло, дякувати богові, уникнув цієї непристойної долі.
Потім, як і багато журналістів, не готових поступитися принципами та цінностями професії, він змушений був піти з телебачення. Телевізійники в Росії постраждали першими — журнальна, газетна та онлайн-журналістика ще тримаються, є острівці незалежності, що дивом залишаються на плаву. На телебаченні ж до середини 2000‑х років стало неможливо працювати. Були винятки, наприклад, Маріанна Максимовська, яка змогла протриматися майже до кінця медведєвського президентського строку. Вона залишилася останньою з плеяди гідних журналістів, народжених вільними єльцинськими часами 1990‑х. Павло пішов приблизно тоді ж. Почав нове професійне життя і знайшов нове особисте щастя тут, у Києві.
Шеремет мав унікальну здатність – думати системно, вловлювати суть питання
Шеремет умів ясно і яскраво мислити. Є журналісти, які вважають, мовляв, що складніший стиль у текстах, то розумнішим ти виглядаєш і то більше враження справляєш. Насправді це нісенітниця. Існує старе добре правило: хто ясно мислить, той ясно викладає. І Шеремет мав цю унікальну здатність — думати системно, вловлювати суть питання і доступно про це писати. Ставити чіткі, зрозумілі запитання. Він був сильний і як колумніст, і як коментатор, і як інтерв'юер.
Відверто кажучи, я не вірю, що в наш час, коли будь-яка хоч трохи грамотна людина може отримати з глибин інтернету будь-який компромат, когось можна налякати перспективою гучного, викривального журналістського матеріалу настільки, щоб герой подібного розслідування схопився за зброю або наймав кілерів.
Навіть сама стилістика — вбивство в центрі міста серед білого дня — нагадує акцію залякування.
Я не висуватиму конспірологічних теорій, але мені здається, що професійному кілеру простіше вистрілити зі снайперської гвинтівки з горища будинку або розстріляти людину біля під'їзду, ніж закладати бомбу. А раптом вона не спрацює? А раптом людина вирішить прогулятися пішки? Втім, деякі співробітники спецслужб стверджують, що закласти бомбу — надійніший спосіб. У будь-якому разі в тому, як був убитий Павло Шеремет, є щось демонстративно-провокативне.
Багато чого має показати слідство. Один зі співробітників правоохоронних органів зронив буквально півфрази про те, що найімовірніше пристрій було пущено в хід з дистанційного пульта управління тим, хто здалеку спостерігав, як Шеремет вийшов з під'їзду, сів у машину і від'їхав. Дійсно, якщо б пристрій активувався від повороту ключа в запалюванні, вибух стався б просто біля будинку.
Вважаю, зараз чимало журналістів будуть серйозно стурбовані особистою безпекою. Я, наприклад, теж про це думаю. Тим більше якщо це зроблено спеціально з метою залякування, демонстрації або провокації. Але, враховуючи, що всі керівники українських правоохоронних органів буквально протягом півгодини прибули на місце злочину, сподіваюся, є шанс розкрити злочин за гарячим слідов або хоча б знайти виконавців. Утім, будь-який досвідчений оперпрацівник скаже, що замовні вбивства вкрай важко розкривати. Дуже часто, на жаль, вбивства, скоєні професійними кілерами, так і залишаються нерозкритими.
Євгеній Кисельов - НВ