Юра Єнакіївський зубами свого протеже вчепився в банківський ринок України. Журналісти вирішили вивчити таємницю цієї заплутаної історії.
Сергію Дядечку, номінальному власнику банку «Союз», що входить в орбіту опального олігарха Юрія Іванющенка, вдалося в суді домогтися визнання недійсним рішення Нацбанку про повторну ліквідації кредитної установи.
«Окружний адміністративний суд Києва 12 липня задовольнив позов у повному обсязі. НБУ готує апеляційну скаргу»
, – повідомили інтернет-виданню FinClub в прес-службі регулятора.Як говориться в рішенні суду, суддів здивував той факт, що в акті безвиїзного нагляду від 15 березня зазначено десять порушень, але в суд НБУ подав інформацію тільки про три порушення, а під час судового засідання 22 червня зміг чітко назвати лише два порушення. Суд вирішив зобов'язати Нацбанк відновити роботу «Союзу» в якості діючого банку, повернути його у всі інформаційні системи, до яких «Союз» був приєднаний.
По другому колу
Вперше Нацбанк прийняв рішення про ліквідацію банку «Союз» 15 березня – за «систематичне порушення» законодавства у сфері фінансового моніторингу.
«Банк створював перешкоди проведенню перевірки в березні 2016 року»,
– зазначили в НБУ.Але вже 28 березня Окружний адміністративний суд Києва за позовом номінального власника банку Сергія Дядечка визнав протиправним і скасував рішення Нацбанку. Своє рішення суд аргументував тим, що на момент ліквідації ні банк, ні його посадові особи не притягувались до адміністративної або кримінальної відповідальності за порушення законодавства у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом.
«При цьому відсутність вироку суду по кримінальній справі не говорить про відсутність порушення банком законодавства з питань фінансового моніторингу»
, – тоді парирували в НБУ.Зазначимо, що під «порушеннями» мається на увазі, серед іншого, відмивання грошей, здобутих злочинним шляхом, а також фінансування тероризму (про що детальніше буде сказано нижче).
26 квітня НБУ і Фонд гарантування вкладів фізосіб програли апеляцію. Однак НБУ не повернув ліцензію, а 28 квітня повторно відправив «Союз» на ліквідацію. За весь період спору банк «Союз» так і не пустив ліквідатора ФГВФО в центральний офіс.
Крапку в справі про першу ліквідації досі не поставлено: провадження за касаційною скаргою НБУ було відкрито 18 травня, а 31 травня суддя Вищого адміністративного суду відкрив провадження за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, об'єднавши його з виробництвом за скаргою Нацбанку. Засідання суду по цій справі ще не проходило.
Правовий вакуум
Обидва рішення Нацбанку про ліквідацію «Союзу» Сергій Дядечко називає «повним свавіллям» і розраховує виграти і касацію по першому рішенню, і всі суди щодо повторної ліквідації.
«Якщо Нацбанк десять разів буде приймати рішення про ліквідацію, ми десять разів будемо оскаржувати його. Якщо потрібно буде, звернемося у Європейський суд»
, – сказав він FinClub.Поки ще ні одному власникові з більш ніж 80 банків, виведених з ринку з початку 2014 року, не вдалося відновити роботу своєї кредитної установи. В ситуації, схожій з банком «Союз», виявився «Укрінбанк»: суд визнав ліквідацію банку незаконною, але НБУ не поспішає повертати йому ліцензію. Однак власник «Укрінбанку», скориставшись правовим вакуумом, порахував, що банк більше не знаходиться під контролем НБУ, ні під контролем ФГВФО, тому моментально перереєстрував його в Луганську область.
Не мають наміру зупинятися і в «Союзі».
«Наше завдання – відновити роботу банку «Союз». Якщо це не вдасться зробити через два-три роки, ми доб'ємося цього через чотири-п'ять років. Незаконно виводити з ринку банк за результатами незавершеної перевірки або за те, що у нього не вклеєні фотографії у декількох справах»
, – сказав FinClub Сергій Дядечко.Настільки смілива поведінка зіц-голови «Союзу» вже мало дивує, оскільки ще недавно ввірене йому Юрою Єнакіївським фінустанова перебувало в «розробці» СБУ у зв'язку з підозрами у фінансуванні терористів. Але, як і у випадку з Нацбанком, на бік «мутних» банкірів став гуманний суд, заблокувавши спецслужбі розслідування.
Терористичний слід
Як писав CRiME, мова йде про історії, пов'язані з компанією «Ніко», яка проводила підозрілі фінансові операції через банк «Союз». Примітно, що відповідно до даних держреєстрів, володіє цією фірмою Дядечко Тамара Іванівна – мама скандального банкіра Сергія Дядечко і член наглядової ради банку «Союз». Тобто, родинні зв'язки фірми і банку абсолютно буквальні.
Як сказано в матеріалах Печерського суду Києва (рішення датоване 28 серпня минулого року), Служба безпеки України просила про призначення позапланової податкової перевірки компанії «Ніко» (за період з січня 2014 по серпень 2015 року).
Клопотання було подано в суд у рамках кримінального провадження про фінансування тероризму, відкритого в червні минулого року Головним управлінням СБУ в Києві і області (ч. 2 ст. 258-5 КК України).
Слідством було встановлено, що топ-менеджери макіївської фірми «Ніко» продають в Україну ліки, виготовлені в окупованій терористами Макіївці. Виручені гроші йдуть на рахунки структур, підконтрольних «ДНР».
Після вторгнення російських військ в Україну офіс «Ніко» переїхав у Київ на вулицю Боричів тік, 35-А. В той же час, обладнання не перевозилося, виробничі потужності залишилися в Макіївці.
Служба безпеки встановила, що менеджмент «Ніко» зареєстрував підконтрольні юридичні особи — Донбассфарм» і «Никафарм» — у так званому «Міністерстві доходів і зборів ДНР» і тепер ці структури виробляють лікарські засоби в Макіївці (підконтрольній терористам). Продукція з окупованої території реалізується місцевому населенню, а також через лінію розмежування потрапляє на територію України — склад «Ніко» в м. Вишневе під Києвом. В подальшому реалізують ліки в аптечних мережах і через оптові компанії по всій Україні.
«Грошові кошти використовуються для підтримки діяльності «Донбасфарм» і «Никафарм», тобто здійснюється сплата податків для потреб «ДНР», виявляється матеріальна допомогу збройним формуванням, які окупували Макіївки та інших міст Донецької області»
, — зазначили в СБУ.Проте суддя Печерського суду Києва Лариса Цокол прийшла до висновку про відсутність підстав для перевірки, «оскільки слідчими не доведено, що її результати мають значення для обставин, які з'ясовуються органом досудового розслідування з урахуванням фабули і правової кваліфікації кримінального злочину».
Тим самим суд залишив клопотання Служби безпеки України без задоволення.
Примітно, що в розслідуванні діяльності компанії «Ніко» у Служби безпеки є складнощі не тільки з Печерським судом. У середині серпня минулого року Апеляційний суд Києва скасував арешт на майно зі складу компанії «Ніко», який за клопотанням СБУ раніше було накладено Печерським судом Києва.
Бригада «мийників»
Сергій Дядечко де-юре став власником 100% банку «Союз» лише в червні 2014-го. Чому тоді від фінустанови «відхрестився» його фактичний власник - екс-нардеп Юрій Іванющенко – думаю, пояснювати немає сенсу.
У пресі не раз миготіло припущення, що банк «Союз», як і група інших пов'язаних з ним фінустанов, є одним з конвертаційних центрів у великій мережі по відмиванню грошей. І, як сказано вище, небезпідставно підозрюється у фінансуванні тероризму.
Причому, «конвертаційна історія» у цього банку дуже довга. У свій час через «Союз» були викачані мільярди вкладів і державного рефінансування з «Родовід Банку».
До націоналізації, що відбулася влітку 2009 року, «Родовід Банку», близько 77% його акцій належало ТОВ «РБ Капітал-Груп». Власниками компанії номінально були кілька топ-менеджерів банку (хто керував фінустановою, той ним і володів), плюс Сергій Дядечко, безпосередньо стояв біля керма «Капітал-Груп». При перших же симптомах кризи, що насувається, який тодішній прем'єр-міністр Тимошенко довго «в упор» не помічала, «Союз» почали переводити кошти вкладників «Родоводу» і деякі інші активи банку.
Партнером ж Дядечка за «союзним» справ був Юрій Савицький. У квітні 2008 року «Родовід» створив власну компанію по управлінню активами «Родовід Ессет Менеджмент», генеральним директором якої став член Наглядової ради банку Савицький. У вересні наступного року, коли Наглядова рада «Родоводу» розігнали, він перебрався в «Союз», де протягом 3-х місяців очолював Управління по роботі з цінними паперами.
За словами джерел в правоохоронних органах, що мають доступ до справі банку «Союз» Сергій Дядечко прямо причетний до банкрутства і розкрадання 32 млрд. грн. коштів «Родовід банку», а також до фінансування Антимайдана, до виплат «Беркуту» за побиття мітингувальників. Пізніше неодноразово заявлялося про те, що Дядечко діяльну участь у фінансуванні сепаратистів у Донецькій і Луганській областях. Причому, такі «інвестиції» здійснював за вказівкою реального контролера банку, який зараз «гостює» у дочки в Моко.
З темною історією «Родоводу» і «Союзу» пов'язаний ще один банк - «Конверсбанк».
«Конверсбанк» до приходу до влади Януковича був непримітною «відмивальної» конторою з донецькою «пропискою». У 2011 році відома у фінансових колах аферист Рейніс Тумовс (ще один молодший партнер Єнакіївського) привів у нього російського олігарха Володимира Антонова. Той увійшов у долю, вливши в «Конверсбанк» 50 млн євро. А коли у Антонова в наступному році виникли проблеми і він був арештований в Лондоні, донецькі партнери «кинули» олігарха, навіть не моргнувши оком: разом з десятками мільйонів Антонова переоформили банк на Тумовса і перейменували в «Міський комерційний банк» (CityCommerce Bank). Пізніше все більш-менш ліквідні активи цієї контори перевели до новоствореного «Профін банк», і стали закликати вкладників, обіцяючи нереальні відсотки по депозитам (більше 20% річних).
У підсумку через ланцюжок «Конверсбанк» - CityCommerce Bank – «Профін банк» було викачано понад 3 млрд грн. Відзначимо, що, як запевняють експерти фінансового ринку, і у випадку з «Родоводом», і у випадку з «Міським комерційним»/«Профін банк» ключовою ланкою в схемі виведення і конвертації грошей був банк «Союз».
Причини завзятості
Чому Дядечко і Ко так відчайдушно чинять опір ліквідації «Союзу», цілком зрозуміло.
По-перше, якщо виходити з оцінок, даних у травні цього року членом ради Нацассоціації банків України Віктором Лисицьким, незважаючи на те, що «Союз» ґрунтовно «почистили», в ньому можуть залишатися активи вартістю до 1 млрд грн. Зрозуміло, що в разі ліквідації банку, з цією сумою банкірам-шкідникам доведеться розпрощатися.
По-друге, коли процес ліквідації таки буде запущено в руки регулятора (і, відповідно, силових структур) потрапить документація банку, що реанімує вже порушені кримінальні справи і може дати старт новим розслідувань.
По-третє, людина, якій приписують реальний контроль над «Союзом», має підстави сподіватися, що рано чи пізно він зможе повернутися в Україну, причому, не як екстрадованого злочинця, а як цілком респектабельний бізнесмен.
Надії ці далеко небезпідставні. Завдяки присутності в української влади лояльних до Юрія Іванющенка лобістів, кримінальні справи щодо нього наполегливо розвалюються, внаслідок чого побіжний олігарх має можливість відвідувати сім'ю в Монако і фактично безперешкодно користуватися своїми капіталами в Європі. До речі, на наявність високопоставленого лобі вказує також той факт, що відносно суддів, вставляющих палиці в колеса слідства проти Іванющенко, не застосовуються ніякі санкції.
У разі, коли Юркові Єнакіївському вдасться відбитися від всіх кримінальних претензій, йому знадобиться кишеньковий банк для подальшої реалізації своїх «схем». А зберегти вже існуючий в нинішніх реаліях набагато простіше і дешевше, ніж створювати банк з «нуля»
Іван Помідорів, спеціально для [гучних справ] і CRiME
