Одним з ключових проектів команди Міністерства охорони здоров’я була реімбурсація вартості ліків для інсулінозалежних. Тобто держава почала б відшкодувувати частину вартості хворим, як це відбувається у деяких країнах західного світу. Проте, як часто буває у нас, на фінальному етапі реформа була зупинена.
Журналісти ІБ «Корупціонер» дослідили ситуацію та встановили причини гальмування процесу.
Проект з реімбурсації вартості ліків для інсулінозалежних – пілотний для міністерства у даному напрямку. Інструмент реімбурсації широко використовується у цивілізованому світі, адже забезпечує здешевлення ліків для пацієнта, оптимізацію бюджету, що виділяється країною на ліки, та зменшує корупційну складову, оскільки усуває держоргани від процесу закупівель препаратів.
Аби проект запрацював необхідно було сформувати реєстр інсулінозалежних пацієнтів та розробити низку підзаконних актів. Куратором було призначено Першого заступника міністра – Олександру Павленко.
«Це була кропітка і дуже дискусійна робота, що велася безперебійно. По деяких нормативних актах точилися дискуссії «не на життя, а на смерть». Але консенсус знаходився і МОЗ відправляв до центральних органів влади на узгоджувальну процедуру все нові і нові підзаконні акти. На початку 2016 року МОЗ навіть вмовив усіх виробників інсуліну підписати Меморандум про співробітництво, адже існували побоювання, що виробники, розуміючи невідворотність впровадження проекту, раптом піднімуть ціни»
— розповідає Олександра.Щодо реєстру хворих, то раніше ситуація з ним була плачевною. В міністерстві не було статистики по кількості реальних пацієнтів – як наслідок, на місцях цим користувались недобросовісні чиновники та лікарі, впроваджуючи різноманітні корупційні схеми. Дублювання прізвищ, списання інсуліну «під мертві душі» – звичні і розповсюджені інструменти. Таким чином, країна нарощувала витрати, фактично не розуміючи на кого і скільки вона витрачає.
Без стороннього фінансування, силами волонтерської ІТ-допомоги реєстр було створено. Крім того, вдалося створити нормативну базу для функціонування реєстру пацієнтів, які потребують інсулінотерапії та реєстру референтних цін; впровадити дані реєстри, а також затвердити порядок відшкодування.
Реєстр інсулінозалежних запрацював в листопаді 2015 року. Доступ до нього отримали більше ніж 1500 лікарів у всіх регіонах України. З квітня 2016 року було розпочато надання тестового доступу до реєстру аптекам, які мають намір здійснювати видачу пацієнтам інсуліну за рецептами. На сьогодні доступ надано вже близько 60 аптечним закладам у двох областях. У рамках тестової експлуатації планувалося надати доступ аптекам у всіх регіонах України.
Однак після звільнення з посади міністра та його соратників проект фактично зупинено. За нашою інформацією, частина керівництва МОЗ на чолі з заступником міністра Романом Василишиним взагалі його не підтримує. Відсутня будь-яка взаємодія з розробниками реєстру, які створили його безкоштовно та з ким було домовлено про його адміністрування за помірні кошти.
На думку Олександри Павленко, «МОЗ намагається приховати цю ситуацію з метою формального зняття контролю КМУ щодо питання впровадження системи реімбурсації препаратів інсуліну. До Уряду відправляють суцільні «відписки».
Якщо найближчим часом ситуація не буде виправлена, то це призведе до зупинки майже завершеного національного проекту та поверненню до корумпованих процедур закупівель інсулінів, що виллється у зловживання через формування завищеної потреби препаратів на основі недостовірних даних про пацієнтів.
