Ніде так не відчувається гнилість української політики, як в Генеральній прокуратурі. Здавалося, після організованого Віктором Януковичем "сафарі" на Майдані, коли люди гинулин заради чесної демократичної України, покарання корупціонерів з минулого має стати справою честі для нової влади. Але замість цього перетворилося в історію зрад.
Існує вже цілий список осіб, яких старанно виводять з‑під удару. Відкриває такий рейтинг зради влади екс-регіонал Юрій Іванющенко, який знятий з червоної картки Інтерполу і тепер вільно подорожує без ризику бути арештованим. Це стало можливим завдяки рішенням Дніпровського районного суду Києва – улюбленої вотчини сірого кардинала президента Порошенко Олександра Грановського.
До речі, ще в 2014 році колишній поплічник Януковича знайшов підхід до першого заступника генпрокурора Миколи Герасимюку, який видав олігарху документ про чистоту перед законом. Тоді Іванющенко (на щастя, невдало) намагався зняти з себе міжнародні санкції.
Другу сходинку в рейтингу зради займає справа Миколи Злочевського, екс-міністра екології в уряді Миколи Азарова. Йому не пощастило потрапити на радари британських спецслужб – Лондон виявив $23 млн на його рахунку і заарештував в рамках кримінальної справи. Однак Злочевський знайшов спільників в ГПУ, і ті напередодні слухання у Британії видали лист про те, що Злочевський поза підозрою. Так гроші були розморожені.
Третя за масштабами зрада – втеча нині діючого депутата Сергія Клюєва, який зумів виїхати з країни через день після зняття недоторканності. Досі нікого не знайдено і не покарано з числа тих, хто дозволив Клюєву перетнути кордон.
Ще одну спробу спільників Януковича вийти з‑під удару вдалося вчасно зірвати завдяки публічному розголошенню. Мова йде про екс-міністра енергетики Едуарда Ставицького, який втік в Ізраїль і отримав паспорт на ім'я Натана Розенберга. Він планував закрити справу, звернувшись до Солом'янського суду Києва замість Печерського, але не вдалося, хоча суддя навіть призначила слухання всупереч вимогам закону.
На п'ятому місці в рейтингу брудних договорняків – справа Юрія Бойка. Ще рік тому слідчі ГПУ готували подання на арешт нинішнього лідера фракції Оппоблок, однак тодішній головний законник Віктор Шокін сховав документ у стіл, так і не давши справі хід. В результаті Бойко слухняно грає роль ручної опозиції Банкової, перебуваючи під парасолькою недоторканності згідно віденського пакту Порошенко-Фірташа.
Аналогічні приклади блокування слідства відомі у справі колишнього глави Минсдоха Олександра Клименка. В інтересах касира Януковича було виплачено з бюджету 3 млрд грн незаконної компенсації ПДВ. Третину цієї суми перевели через Печерську податкову, а підпис під трансакцією поставив особисто перший заступник голови районних податківців Віктор Дворніков. Коли слідчі вийшли на цього фігуранта, він підключив свого впливового друга – мера Києва і лідера партії БПП Віталія Кличка. У результаті справу блокували не один місяць, а після приходу Юрія Луценка в ГПУ взагалі намагаються передати у військову прокуратуру.
Також змогли забезпечити собі імунітет і брати Кацуби, які працювали по черзі заступниками голови Нафтогазу і визнані спільниками Сергія Курченко. Напередодні оголошення в розшук їм вдалося втекти (один – на Лазурний берег Франції, інший – в Туреччину), а через кілька місяців перебування в базі Інтерполу – повернутися в країну. Їх батько слухняно підтримує коаліцію, будучи членом фракції Коломойського-Кернеса Відродження.
Трохи менше пощастило колишньому губернатору Київської області Вірі Ульянченко, що проходить по справі виділення Януковичу землі у мисливському господарстві Сухолуччя. Їй висунули підозру, хоча до цього досить довго справа всіляко блокувалося. За недивним збігом обставин падчерка Ульянченка одружена з Макаром Пасенюком – персональним інвестбанкіром Порошенко.
Смішно було сподіватися, що Україна підхопить у Австрії естафету розслідування справи проти глави Адміністрації президента Бориса Ложкіна, якого Відень запідозрив у відмиванні грошей при продажі Українського медіахолдингу Курченка. Заступник генпрокурора Юрій Столярчук особисто підписав лист для іноземців про відсутність претензій до Ложкіна.
Це – неповний перелік зрад, де в гучних справах в результаті змови наслідок блокувався або просто зривався. Універсальний рецепт порятунку відомий давно: просто готуйте кеш. Його з радістю приймуть іуди нової влади. Яким, щоправда, на відміну від Януковича і подільників, нікуди буде тікати.
Колонка опублікована в журналі "Новое Время" за 10 червня 2016 року і на сайті видання
blogs.pravda.com.ua
