У бізнесменів Всеволода Кожем'яко (на фото зліва), Олексія Гаврилова (в центрі), Алекса Ліссітси — гарний настрій, але погані передчуття. Вони розповіли хто "доїв" сільське господарство при Януковичі і хто "доїть" зараз.
Аграрний сектор України — єдина ніша, яка викликає у експертів та уряду прилив оптимізму. Навіть в умовах війни і політичної турбулентності в 2014 році прибуток від реалізації сільгосппродукції у порівнянні з 2013‑му зросла втричі —до 34,5 млрд грн. Обсяги агровиробництва збільшилися на 4 %.
Президент Петро Порошенко в кінці березня назвав аграріїв локомотивом експортної виручки і закликав всю вертикаль влади забезпечити трудівникам села теплий інвестклімат.
НВ зустрілося з трьома підприємцями, співвласниками великих агрохолдингів, щоб зрозуміти, чому їх очі все ще на мокрому місці, коли в їх адресу ллється мармелад.
Про зустріч попросили самі бізнесмени: Всеволод Кожемяко з Харкова, чия компанія "Агротрейд" є одним з найбільших сільгоспвиробників і зернотрейдерів країни, Олексій Гаврилов, власник групи компаній "Рамбурс", яка займається вирощуванням птиці та торгівлею зерна, а також Алекс Ліссітса, гендиректор "Індустріальної молочної компанії" і президент "Українського клубу аграрного бізнесу" (УКАБ).
Корупція, яка доїла галузь при режимі Віктора Януковича, нікуди не зникла і зараз
"Ліссітса" — один з найбільших в країні виробників молочної та м'ясної продукції.
Ось лише кілька фактів, які прозвучали в ході цієї розмови. На посівну не вистачає близько 30 млрд грн — третини всього необхідного обсягу коштів. Взяти їх нізвідки — з‑за зростання облікової ставки НБУдо 30 %, чого не було з 2000 року, внутрішні позики села недоступні, а зовнішніх просто немає. За розрахунками УКАБ, до квітня 2015‑го Держказначейство не відшкодувала аграріям горезвісний ПДВ на суму понад 1,5 млрд грн.
"Не відшкодували — фактично вкрали",— вважає Він. У 2014 році агропромислового комплексу вивели іноземний капітал на суму $245 млн.
Але головне — корупція, яка доїла галузь при режимі Віктора Януковича, нікуди не зникла і зараз. В ході розмови спливли факти свіжих багатомільйонних махінацій Державної продовольчої зернової корпорації України (ДПЗКУ) і в питаннях оренди державних земель. Що робити? Ось про це і розмова.
Новий час (НВ): Почнемо з приємного. Міністр аграрної політики і продовольства Олексій Павленко обіцяє, що через три роки Україна зможе збирати 100 млн т врожаю. В минулому році було встановлено національний рекорд — 64 млн т.
Ліссітса: Була така пісня в 1990‑х: "Фантазер ти мене називала..." 100 млн т через три роки —це нереально.
Кожемяко: А в цьому році нереально навіть 60 млн т. Справа не в міністрі. Ситуація в державі важка, обігових коштів не вистачає. Із-за дефіциту фінансів ми внесли на 25 % менше добрив, ніж потрібно. Купили мало якісних насіння. Відповідно, і врожайність буде відрізнятися [від минулорічної]. На це накладається дуже погана кон'юнктура ринку — рекордно низькі світові ціни на кукурудзу.
НВ: Я не пам'ятаю жодного року, коли б ви говорили, що буде все добре. Завжди скаржитеся. А в кінці року виходить досить непоганий результат.
Гаврилов: Я за все своє життя ніколи не бачив задоволеного фермера ні в Україні, ні в США, ні в Бразилії. Але я, на відміну від моїх колег, працюю у виробничому бізнесі, я — спекулянт, трейдер.
Так от, п'ять років був висхідний тренд, і ми насолоджувалися цінами на кукурудзу в $300-330 за тонну, кукурудза — це основний за обсягом експортної виручки сільгосптовар України. В останні два роки все змінилося. Ціна в минулому році була $220 за тонну, а в цьому — $170-180. Причому собівартість її з доставкою в порт — $150, плюс перевалка — $20. За моїми відчуттями, в цьому році по кукурудзі ми будемо в нулях.
НВ: Так, на ціни суттєво вплинути ви не можете. Однак, схоже, традиційно найбільша проблема — це річ неринкова, а саме корупція і побори.
Гаврилов: Що відбулося в 2010 році, коли до влади прийшов Віктор Янукович?
Кожемяко: Коли прийшов Янукович до влади, сільським господарством зайнялися Юра Єнакіївський [Юрій Іванющенко, колишній народний депутат України від Партії регіонів, оголошеного МВС в січні 2015‑гов розшук] і міністр аграрної політики Микола Присяжнюк. Вони просто почали тупо зупиняти [в портах] кораблі і не оформляти вантаж. Казали: платіть, якщо хочете, щоб корабель пішов. Це робилося і з нашими компаніями, і з іноземними. Без розбору.
НВ: Хто вам казав: хочеш відправити вантаж — плати, на якому рівні?
Кожемяко: Це був рівень міністра та його заступників. У них був спеціальна людина, яка цим займалася,— Геннадій Гнатович, громадянин Естонії. В цю історію була втягнута митниця, сільгоспінспекція, карантинна служба. Треба було платити $12 з тонни. Була інструкція — необхідно було отримувати сертифікат [якості зерна]. Тобі його могли виписати або відразу, або протягом 10 днів. А в цей час теплоходи бовталися на рейді.
НВ: Скільки коштує доба простою судна?
Гаврилов: В районі $20 тис. і вище.
Кожемяко: тобто якщо воно коштує 10 днів, вже можна нікуди не їхати. Вони пропонували: заплати $100 тис. і вирушай. А приходило все це на Рильського, 4 [місце проживання в Києві Юрія Іванющенка], одному громадянину гладкому по імені Іван Іванович [Абрамов, бізнес-партнер Іванющенка]. Все управлялося звідти безпосередньо. Всім вказували, в якій фірмі потрібно буде купувати [фітосанітарні] сертифікати. І якщо до цього він коштував приблизно 3 грн за тонну, то нас змушували платити 32 грн.
Гаврилов: Крім того, за так званим хлібним сертифікатом Держсільгоспінспекція збирала ще по 35 грн за тонну. Потім виникав ще один платіж, так званий ГМО [підтверджує відсутність генно-модифікованих організмів],— $1 за тонну.
НВ: Це ви розповідаєте, як все працювало при режимі Януковича. Але набагато більший інтерес викликає новітня історія. Настав березень 2014‑го. Прийшов новий уряд. Новим міністром став Ігор Швайка. І...
Гаврилов: 15 березня лунає телефонний дзвінок: “Олексій Юрійович, здрастуйте, дзвонить Романченко [Віталій Романченко, заступник голови Державної фітосанітарної інспекції України], як поживаєте? Ми повернулися. Ми тут подивилися, ви у січні-лютому експортували зерно, а борги є".
Кожемяко: У січні-лютому тут йшла "війна". Вони злякалися і сховалися. Потім, коли протистояння на Майдані закінчилося, вони прийшли з новою владою...
НВ: Прийшли або залишилися?
Гаврилов: Складне питання. Вадим Симонов, був такий перший заступник ветеринарної та фітосанітарної інспекції (він одружений на сестрі Миколи Присяжнюка), у нього при обшуку знайшли $1,7 млн і 1,25 млн грн. А потім у липні суд постановив гроші Симонову повернути. Так ось, цей самий Симонов продовжував виконувати обов'язки керівника карантинної інспекції при Швайка. Я стверджую, що він його назад і запросив. Як я помітив, старі схеми почали працювати на нових бенефіціарів.
НВ: Вони зателефонували вам, а ви б їм: давай, до побачення! Настали нові часи.
Гаврилов: Все було не так просто. Почалися перевірки портових терміналів. Приходили співробітники фітосанітарних інспекцій, ДАІ, міліція, все це виходило з прокуратури. УБОЗ зажадав від прокуратури Одеської області провести виїмку всіх документів на портовому терміналі, причому їх цікавили компанії, які не надають карантинний сертифікат. Це гра на нервах. Перевіряйте, що хочете. Зрештою, у мене є судове рішення, в якому написано: карантинні сертифікати не потрібні. Але ці люди не здавалися. Це ж не корупція низового рівня.
Кожемяко: Ми писали Швайку, ми зустрічалися з Швайкой. Міністр аграрної політики мав всі важелі, щоб поламати ці схеми. Тому що основними виконавцями були його підлеглі. Ми не знаємо, як це розподілялося, але нас примушували платити.
Можемо поговорити про таку компанію, як ДПЗКУ. От мені до рук потрапив документ, досить цікавий. Я вам її дам. Це звернення в СБУ, проект скарги. В компанії існує проблема неповернення в країну валютної виручки [від експорту зерна на суму $131,9 млн. Ось тоннажи, відправлені на експорт з січня по жовтень 2014 року. Кораблі відправили в Саудівську Аравію, Єгипет, на інші традиційні для України ринки. Але лише не безпосередньо, а через ось ці компанії — Neslot, Umifront, Linavis Enterprises. Покупці платять посереднику, і в Україну гроші просто не заходять.
Гаврилов: (розглядає документи) О! Це бомба. Якщо я або він не повертаємо протягом 90 днів валютну виручку, нам зупиняють зовнішньоекономічну діяльність та включають 0,3 % штрафу в день.
Кожемяко: Ну, ви зрозуміли: люди інші, а ті ж схеми. Я впевнений, що тих, хто це зробив, знайти нескладно. Це не єдине, це тільки те, що ми знаємо. Ми знаємо про Укрспирті, де перевірка за 2014 рік виявила зловживань на 1,3 млрд грн.
Як ви думаєте, в компанії [ДПЗКУ], яка експортує в рік кілька мільйонів тонн зерна, люди які повинні отримувати зарплати? А у них не надвеликі зарплати.
НВ: Низькі зарплати при великих оборотах компанії — це практично запрошення до корупції. В аграрному міністерстві мені розповідали, що практика продажу хлібних посад так і не була викорінена.
Ліссітса: Я ось знаю, що в Сумській області посаду директора елеватора ДПЗКУ коштує $50 тис. на рік. Людина ці гроші віддав, і його призначили директором елеватора.
НВ: В 2014‑му?
Ліссітса: Так, в 2014 році.
Земельне питання — це окремий аспект. Всі схеми по оплатах [хабара за висновок] договору оренди державних сільгоспземель повернулися. Розміри ті ж, що і при Януковичі,— $150-200 за гектар. А оренда держземлі штучно занижена — у середньому на $100.
Зламати корупцію тут дуже просто. Чому б ці землі не продати або не віддати в оренду через аукціон? Елементарно. Одне рішення Кабміну: державні землі — лише через аукціон. Якщо ти підписуєш договір використання земель на 15 років, компанії готові заплатити цей разовий внесок $200 на гектар плюс нормальна ринкова ціна за оренду. Так ці ж кошти підуть у бюджет.
НВ: І скільки можна буде виручити коштів?
Ліссітса: Так це божевільні гроші: 10 млн га державних земель помнож на $300 за гектар] — $3 млрд.
НВ: Міністр економіки Айварас Абрамовичус і агроминистр Павленко кажуть, що ось-ось закриють чорні діри, в які витікають державні кошти. Що в першу чергу потрібно зробити, щоб це сталося?
Кожемяко: Все продати. На прозорому конкурсі — небудь всю компанію [ДПЗКУ], або її частину. Чим швидше, тим краще. По-перше, гроші в бюджет, по‑друге, це скоротить армію чиновників, обмежить можливості для зловживань. Ось такі державні компанії завжди будуть працювати на кишеню менеджменту.
Ліссітса: Потрібно прибрати інституційні можливості. Вивести підприємства з переліку підлягаючих приватизації. Це робота — на півдня. Оголосіть аукціон і продайте.
Кожемяко: Я впевнений, що за Укрспирт — як за компанію цілком, так і за окремі активи — змагатимуться учасники спиртового ринку. Точно так само і за ДПЗКУ. Треба залучити провідні іноземні компанії великої четвірки [Deloitte, Pricewaterhouse Coopers, E&Y, KPMG]. Вони за півроку складуть план приватизації. Ми ж тільки говоримо і нічого не робимо.
За матеріалами НВ
