Рішення змінити назву міста з Катеринослав на Дніпропетровськ було санкціоновано верховною владою 20 липня 1926 року. Ми вже ніколи не дізнаємося про реакції на перейменування більшості міського населення. Ясно одне: присвоєння місту нової назви стало результатом тривалих ідейно-політичних пошуків, що розтягнувся майже на десять років.
Зараз ми розповімо вам, як місто Катеринослав офіційно отримав нову назву - Дніпропетровськ.
НОВА НАЗВА НАРОДЖУВАВСЯ НЕПРОСТО
Місто на Дніпрі нечасто змінював свої назви. Катеринослав, офіційно іменувався так в цілому 127 років (1776-1797, 1802-1926 роки), змінив своє ім'я лише одного разу, і то за "монаршої" волі. У 1797-1802 рр. наше місто називалося Новоросійськ. Однак ця "примха" імператора Павла I увійшла до розряду курйозів і не стала тенденцією. Показово, що на початку XX століття, коли вже відчувалися "революційні вихори", в міській громаді Катеринослава існував консенсус з приводу назви міста. Ніяких пропозицій щодо перейменування не надходило аж до 1917 р.
Соціальний запит на зміну назви міста проявився з початком революції. Однак, всупереч легендам, офіційної процедури перейменування міста вироблено не було. Культурно-політичні сили, які виступали за відродження української державності, запропонували іменувати Катеринослав Січеславом. У вересні 1919 р. київська газета "Рада" оголосила, що "Катеринослав місцевім українським учительським товариством перейменовано на "Січеслав". Назва прищепилась".
Письменник Яр Славутич зазначав, що назву придумав сам Дмитро Яворницький. Реально назва "Січеслав" існувало в місцевих українських виданнях, які виходили книжки з написом "Українське видавництво в Січеславі". Після революції назву "Січеслав" вживалося в колах української діаспори, стало ідеологічним символом приналежності до української ідентичності в Дніпропетровську.
КАТЕРИНОСЛАВ МАЛО НЕ СТАВ КРАСНОДНЕПРОВСКОМ
Те, що не вдалося українським націоналістам, вдалося зробити більшовикам. У радянську епоху назву Катеринослав вважалося анахронізмом. 14 серпня 1923 р. міськрада оголосила конкурс на нову назву міста із запрошенням "кращих сил". Незабаром знайшовся і перший варіант нової назви. В січні 1924 р. 8-й губернський з'їзд Рад прийняв "Резолюцію про перейменування міста Катеринослава" всього з декількох слів: "клопотати перед Центром про присвоєння місту Катеринославу назви "Красноднепровска" і губернії "Красноднепровской". Дана ініціатива була не рішенням, а лише пропозицією. Місцеві влади не мали права вирішувати такі питання, а "Центр" не оцінив по достоїнству завзяття місцевих більшовиків. Спроба перейменування 1924 р. провалилася.
Однак ідея присвоїти Катеринославу нову назву швидко "пішла в маси". На місцях висували самі екзотичні пропозиції. Наприклад – Ленинослав, Металіст, Краснослав, Краснорурск. (Рур – найбільший гірничопромисловий район Німеччини, "синонім" Донбасу та Кривбасу).
КОМПРОМІСНЕ НАЗВА
У жовтні 1925 р. голова міськвиконкому Іван Гаврилов запропонував клопотати перед союзними органами влади про перейменування міста. Пленум цю ідею підтримав і виніс на обговорення регіональних органів влади. З 3 по 8 травня 1926 р. відбувся 3-й окружний з'їзд робітничих, селянських і солдатських депутатів Катеринославщини, який ухвалив постанову про перейменування Катеринослава в місто... Дніпро-Петровський.
Місту придумали ім'я – з назви річки Дніпро та прізвища Григорія Петровського – видатного політичного діяча, який починав трудову діяльність на Брянському заводі в Катеринославі (нині Петрівка). Союзні органи влади на цей раз повністю схвалили ініціативу знизу. Рішення місцевого з'їзду затвердила Президія Всеукраїнського ЦВК, а 20 липня 1926 р. – і ЦВК СРСР. Останній акт став вирішальним, тому відлік "дніпропетровської історії" ведеться саме з цього дня.
Реакція самого Григорія Петровського була стриманою. Він був присутній на засіданні 3-го окружного з'їзду і, хвилюючись, виголосив довгу промову такими словами: "Я не думаю, що моя пролетарська робота могла піднятися до такої високої честі... Але, якщо вам завгодно зробити так, щоб моїм іменем називалося це місто, я з великою вдячністю приймаю цю честь...".
ПОДВІЙНУ НАЗВУ СТАЛО ОДИНАРНИМ
Перейменування міста породило ряд топонімічних колізій, пов'язаних зі складною структурою назви та його перекладом на українську мову. В епоху українізації 1920-х рр. офіційні документи оформляли українською мовою. На українському "город" середнього роду. Тому спочатку місто називали "місто Дніпро-Петровське". З початку 1930-х років стало вживатися злите написання – "Дніпропетровське". Після згортання українізації назва міста устоялося і українською як "Дніпропетровськ".
Досить важко входило в побут городян складне словосполучення з назви річки Дніпро та прізвища "всеукраїнського старости" Петровського. Однак пройшов майже століття, і ця назва теж стало історичним, уособлюючи перипетії міської історії XX століття.
За матеріалами 056.ua
