Нелегальний видобуток бурштину на Волині не раз ставав предметом журналістських розслідувань. Бурштинові копальні в лісах, які місцеві жартома називають «клондайками», давно вже стали об'єктом пильної уваги. Їх знімали з землі і з повітря. Масштаби нелегальних розробок вражали. Але досі, незважаючи на численні обіцянки чиновників зупинити грабіж надр і легалізувати видобуток, варварські розробки діють.
Після кількох репортажів з районів нелегального видобутку бурштину, які були оприлюднені минулого літа, обговорення проблеми вийшло на всеукраїнський рівень. Виходило, що за фактом ціла галузь видобувної промисловості повністю знаходиться в тіні, і потрібно терміново щось із цим робити. Після скандалу в пресі депутати парламенту пообіцяли прийняти закон про легалізацію видобутку, а президент Петро Порошенко взагалі заявив, що дає силовикам два тижні для того, щоб зупинити грабіж. Але за півроку ганебна ситуація, що склалася на Волині, анітрохи не змінилася.
Черговий рейд журналістів «Четвертої влади» на Волинь, який ми провели спільно з активістами Автомайдану, виявив величезні нелегальні розробки родовищ бурштину. У Рівненській області, куди ми вирушили на цей раз, розмах роботи нелегальних старателів залишав важке враження. Маси людей, не соромлячись, добували цінний камінь, над лісом стояв гул сотні мотопомп, та і лісом, те, що залишається після копачів, назвати вже неможливо. Замість дерев старателі залишають після себе болотисту пустку.
Нахабство нелегалів призвело до того, що варварські розробки пошкодили залізницю біля райцентру Володимерець. Побудована ще поляками вузькоколійка є однією з визначних пам'яток Рівненщини. Часто нею користуються туристи. Можливість здійснити таку екзотичну подорож є далеко не в кожній області України. Рейки проходять через мальовничі волинські ліси і провінційні містечка, що дозволяє відчути місцевий колорит. Проте напередодні нашої поїздки з Рівненської області прийшла новина — копачі бурштину підмили насип, з-за чого дорогу довелося закрити на ремонт.
Бурштинові розкопки тягнуться уздовж всієї довжини вузькоколійки. Місцями — це просто викопані лопатами ями, місцями — лунки від мотопомп зі стоячою болотної водою. Як розповіли місцеві жителі, в цьому місці поїзд робить зупинку просто в лісі, щоб висадити біля чергового «клондайку» копачів , які набиваються у вагон з лопатами та іншим інвентарем. Фактично копачі знищують транспорт, який самі ж використовують для поїздок за каменем, а потяг — сам привозить в пункт призначення своїх могильників. Але ця сюрреалістична ситуація, схоже, нікого не бентежить. Першим ділом — бариші, а потім хоч потоп. Добувачі знищують все навколо, подібно сарані.
Зритий ямами ліс, з-за чого гинуть дерева. Місцями подриті сосни і берези падають, тому що коріння більше не тримає їх у землі.
У цьому місці старателі пошкодили залізничне полотно, яке просіло з-за того, що помпи розмили насип. На ремонт пішло кілька днів. Та й в цілому вузькоколійка знаходиться в дуже поганому стані і потребує ремонту. Шпали, укладені, напевно, ще за режиму Пілсудського, наполовину згнили в грунті. Найближчим часом копачі бурштину можуть остаточно добити цей унікальний для України об'єкт.
Залізничники, яких ми зустріли тут, розповіли, що неодноразово скаржилися на копачів в міліцію, прокуратуру і навіть СБУ, але ті не роблять ніяких дій. Всі знають, що копачі платять чиновникам і правоохоронцям, і давно вже змирилися з тим, що управи на них не знайти.
Володимерець — один з центрів нелегального видобутку бурштину. Навколо райцентру можна зустріти кілька клондайків. Разом з активістами Автомайдану на удачу запускаємо квадрокоптер, щоб оглянути околиці і відразу ж бачимо величезну площу нелегальних розробок. Камера знімає лунки від помп, наповнені водою і довгі канали, спеціально прориті екскаваторами для подачі води на «клондайк». Бачимо людей, дорогий позашляховик і працюючий екскаватор. Коптер літає на висоті 20 метрів, і старателі піднімають голови, зачувши його дзижчання.
Втім, це ще не найбільший «клондайк», який доводиться побачити в цей день. Ще більш вражаюче видовище чекає нас біля загубленого в лісах села Кухотска Воля, куди ми прибули за порадою одного з місцевих жителів. Тут площа нелегальних розробок дорівнює площі декількох футбольних полів. Ліс зник, під ногами старателів хлюпає намита помпами жижа.
Видовище нагадує сцену з фільму «Божевільний Макс». Всюди іржаві вантажівки, списана військова техніка, автомобілі з номерами всіх регіонів України і навіть вози з кіньми. Із-за бруду бігають з інструментами страшні, замурзані мужики, під ногами яких чавкає бруд.
Тут ми також запускаємо вгору квадрокоптер і також пролітаємо над головами старателів. Деякі з них щось кидають вгору і намагаються збити літальний апарат.
За словами місцевих жителів вдень тут працює близько 100 мотопомп. Добовий хабар з однієї помпи міліції складає 1000 доларів. Отже, з одного тільки нещасного села, де деякі споруди досі, як і 300 років тому, мають солом'яні дахи, в добу правоохоронці мають близько 100 тисяч доларів США! А адже таких клондайків на Волині десятки. Мільйони доларів пливуть повз бюджетів депресивних волинських областей в кишені начальникам і бюрократам.
Працюють на клондайках в основному прості місцеві селяни, пенсіонери та молодь. Заробляють вони жалюгідні крихти в порівнянні з тим, скільки мають перекупники. То і справа на дорозі можна побачити віз з кіньми, які тягнуть за собою помпу на клондайк.
У тутешніх селах будинки бурштинових ділків видно відразу. Це 2-3 поверхові котеджі, більш характерні для передмістя столиці.
Сусідити вони можуть з мазанками та дерев'яними хатами. На цьому знімку на тлі котеджів в глухому селі видніється кінь, що везе за собою віз.
А тут біля будинку стоять екскаватори, копають рови і канали для води.
Копачі прокладають дороги в лісах, по яких їздять до своїх клондайкам. Правда, проїхати тут можуть тільки вантажівки і позашляховики. Одна з наших машин застрягла і вибралася тільки з допомогою троса і буксира.
Нещасна, зрита копачами Волинь ризикує повторити долю Гаїті. З-за варварської вирубки ця країна практично повністю втратила свої ліси. Цей супутниковий знімок найкращим чином ілюструє трагедію далекої острівної держави. Контури знищеного лісу збігаються з державним кордоном республіки. Там, де ліс росте — вже територія сусідньої Домініканської республіки.
На супутникових знімках Волині з кожним роком також видно все більше залисин. Площа лісових масивів скорочується, але для влади та правоохоронців проблеми начебто не існує. Ніхто не поспішає зупиняти цей варварський грабіж.
Рівненська область, що має всі передумови для того, щоб стати одним із найбагатших регіонів України, перетворилася на сировинний придаток більш успішних і розвинених держав. Її жителі знищують все навколо себе, заради сьогочасної вигоди. Тут ходить сумний анекдот про те, як місцеві жителі потрапили на безлюдний острів, стали шукати бурштин, зрили острів лопатами і потонули. На жаль, цей анекдот повністю відображає сучасні українські реалії.
Вихід із становища, тільки один. Необхідно якомога швидше легалізувати видобуток бурштину, а також встановити чіткі правила гри і навести в галузі порядок. Проте в цьому як раз і не зацікавлена корупційна вертикаль. Схоже, чиновники живуть за принципом «урвати побільше і втекти в останній момент». От тільки місцеві жителі залишаться жити на Волині і після закінчення бурштинової лихоманки. І якою буде Волинь через роки, сьогодні навіть страшно уявити.
news.pn
