Віддати Донбас Україні безкоштовно абсолютно не в інтересах Кремля, де сподіваються за допомогою бунтівного регіону зберігати сусідню державу у хворобливому стані та тиснути на неї у разі необхідності.При цьому поводитися із колишньою хвацькістю Росії не вдається: позиції все більш невигідні, а економіка нікудишня. Доводиться прислухатися до товаришів з Європи і США. Так, що б там не казали, а в Кремлі прислухаються до Заходу. Але при цьому продовжують підписувати різні невиразні документи, які можна інтерпретувати і так, і сяк. Мінські угоди — яскравий приклад того.
Що таке контроль над кордоном? Що таке вибори за українськими законами? Що таке внесення змін до Конституції? Це рідкі слова, які будь-якої миті можна розтлумачити по‑своєму. Наприклад, Москва напевно вимагатиме міжнародного контролю над кордоном і спробує домогтися пріоритетних прав для пропуску тих, кого вона вважає за необхідне. Далі все просто: друкуєш десятки тисяч дипломатичних паспортів і пускаєш кого хочеш. Інакше кажучи, простір для маніпуляцій дуже великий.
Ще один варіант: піти шляхом Придністров'я та запропонувати жителям Донбасу російське громадянство. Гадаю, багато хто погодиться. Відповідно, в межах врегулювання Москва заходиться обговорювати пріоритетні права для своїх громадян на цій території. Якщо є громадяни — значить, потрібно захищати їхні інтереси. Для цього необхідний миротворчий контингент — наприклад, російський, а не тільки ОБСЄ.
Поводитися із колишньою хвацькістю РФ не вдається
Кремль не піде з Донбасу остаточно та безповоротно. За задумом Росії, там обов'язково має залишатися "черевик у дверях", щоб ті в жодному разі не захлопнулися.
Так, у Кремля все менше козирних карт, і подальші дії залежатимуть від економічної ситуації всередині країни. Але тут є важливий момент: у росіян високий больовий поріг, населення готове багато чого терпіти, воно до цього привчене, чим влада успішно й користується. Отже, ситуація така. З одного боку, Володимиру Путіну не можна втрачати обличчя ні за яких обставин: він — переможець, борець проти української хунти. А з іншого — час потроху валити з Донбасу, там для нього пахне смаженим, навіть горілим. Але зробити це потрібно з переможним виразом обличчя. Для чого підключається телебачення і ще наявні важелі впливу на Донбас за допомогою громадянства і збереження якихось військових сил в регіоні.
Україні своєю чергою також слід скористатися тим, що Мінські угоди прописані нечітко. Як казав Наполеон, пишіть коротко і неясно. Ось і тут все написано коротко і неясно: що робити перш за все, а що — дещо пізніше, можна трактувати по‑різному. До того ж мінський процес продовжили на 2016 рік, тобто гуму і далі жуватимуть. В України, відповідно, з'являється можливість зволікати. І її позиція вигідніша: у неї відібрали територію, проти неї почали війну. Таким чином, вона ще довго може звалювати свої помилки та недоробки на Путіна. Чого не скажеш про російського президента — у нього жодних виправдань на міжнародній арені немає.
Дмитро Орєшкін -НВ
