Десятиліттями голландська партія Democrats '66 проводила кампанію з впровадження інституту референдуму в політичне життя країни. Головна мета полягала в тому, щоб дати громадянам право висловлювати думку з ключових для держави питань, а також зміцнити зв'язок між політиками і народом. Зрештою, вони свого домоглися, і в Нідерландах з'явився інститут консультаційного референдуму. Чи могли вони тоді уявити, що проект, впроваджений в якості інструменту прямої демократії, викрадуть і використають в недемократичних цілях?Але саме це і сталося кілька місяців тому, коли голландська організація Geen Pei зуміла зібрати понад 400 тис. підписів онлайн «за» пропозицію про проведення референдуму щодо Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС.
Це, звичайно, подвиг. Хоча слід врахувати, що натиснути кнопку в інтернеті легко і це нічого не варте, особливо, якщо тобі повторюють, мовляв, ти від цього тільки виграєш, зможеш вплинути на політиків, подолати «корумповану бюрократію» Брюсселя. Так, у такому випадку набрати 400 тис. кліків «так» не так вже й складно (насправді, головний подвиг в тому, щоб знайти 400 тис. настільки недолугих людей, які б мали доступ до інтернету).
Завдяки тим, хто підписався під цією ініціативою, у голландської влади не залишилося іншого виходу, крім як організувати референдум. І який референдум? Людям пропонують висловити свою думку щодо такої складної угоди – документа, який навряд чи хтось читав, особливо серед тих, хто першим підтримав ідею проведення референдуму і натиснув «так».
Для них Україна – це корумпований притон
Текст Угоди про Асоціацію не читали і самі організатори референдуму. Ба більше, Яан Роос і Тьєррі Боде, організатори цієї кампанії, жодного разу не були в Україні і судять про неї, не маючи чіткого уявлення про те, що відбувається там насправді. Для них Україна – це корумпований притон, керований фашистами і олігархами, половина населення якого хоче бути з Росією.
Але в цілому їм на неї начхати. Коли мова йде про Україну, зерна від полови вони не відокремлюють. Їх справжньою метою є питання членства Голландії в ЄС, і вони це відкрито визнають – спочатку порушити політичну рівновагу в Нідерландах, а потім кинути головну принаду: чи варто Нідерландам бути частиною ЄС чи ні?
Вони пожинають плоди страху,що охопив голландців, які турбуються про своє майбутнє ще з часів економічної кризи 2008-2009 року. Голландці бояться технологічної революції та її наслідків, бояться напливу іноземців на місцевий ринок праці (що, між іншим, є однобоким страхом, оскільки «нам» дозволено жити як королям і «нам» дозволено погано себе поводити на турецьких курортах, але ми не хочемо, щоб вони приходили і псували наше життя в Нідерландах). Голландці бояться втратити ту захисну подушку, яку давало їм маленьке голландське суспільство.
І всі ці хвилювання і емоції діють. Звичайно, самі Роос і Боде не переживають з приводу страхів переляканих голландців – для них вони є лише легкою здобиччю у грі за владу. Це гра самозакоханих політиків,які відчули запах влади і не справляються з цим відчуттям.
Політична і духовна криза настала не тільки в Нідерландах, але й по всій Європі. Картина вимальовується невтішна: французький Національний фронт, ультраправа партія з фашистськими нахилами, що прикидається респектабельною, позичила у путінській Росії 27 млн євро на президентську кампанію. В Угорщині при владі перебуває Віктор Орбан, «лідер», готовий будувати паркани і припиняти свободу слова, при цьому ні на хвилину не турбуючись про базові принципи демократичного правління.
Кажуть, що праві і ліві популістські лідери стають потужною політичною силою у багатьох європейських країнах. Це стосується і Голландії, де світлоголовий популіст кричить все, що йому заманеться (Герт Вілдерс, засновник і лідер Партії свободи - НВ). У нього немає партії, але є «рух», в якому немає ні членів, ні внутрішньої демократії і, відповідно, противників – тільки він один; інші повинні або слухати, або можуть йти. Крім того, є два цинічних опортуністи: Роос, який зробив своїм головним інструментом образи, і Боде, який спочатку називає себе «найшанованішим інтелектуалом» в країні, а потім поширює нісенітниці як першокласний маніпулятор.
Це не просто сумна картина, але і небезпечна. Це нова політична реальність в Європі і найближчим часом вона нікуди не зникне. Інститут референдуму, спочатку запроваджений як форма прямої демократії, викрадений.
Голландський уряд знову паралізований і нездатний відповісти. Відповідно, він дозволяє ситуації погіршитися ще більше. Голландська влада надає засоби для кампанії з референдуму і залишається осторонь, дивлячись, як люди, що спочатку ініціювали кампанію проти Угоди з Україною, тепер безсоромно подають заявки на всі можливі проекти: «за», «проти», «нейтральні» (детальніше про фінансування референдуму читайте тут). Роос, Боде і їх прихильники грають на безпорадності голландського уряду, і отже, підривають демократичну структуру держави.
Люди не розуміють, що сміється той, хто сміється останнім. Собака – а, насправді, вовк – уже готується втекти з кісткою. Найбільша загроза з часів Другої світової війни сидить в Кремлі. Це суміш кадебістського нігілізму і крайньої злочинності, яка тепер загрожує демократичній Європі.
Головне правило гри просте: Європейський Союз повинен впасти раніше, ніж Росія. Всі кнопки натиснуті, всі агенти задіяні. Не потрібно бути кремлінологом або совєтологом, щоб зрозуміти, що відбувається. Просто думайте своєю головою і відкрийте очі.
Пан Роос і пан Боде про це не турбуються. Вони грають свою партію в Монополію, і відчувають, що можуть виграти банк. Яка різниця, чи грають вони при цьому чесно, чи ні? Вони відчувають запах крові і готові вбити.
Ми знаходимося на порозі дуже тривожних часів. Немає потреби згадувати, що сталося 80 років тому. Розумієте ви це, чи ні, покаже майбутнє. І нехай буде з нами Бог.
Роберт ван Ворен -НВ
