В історії є чимало прикладів того, як рушилися імперії від власної ваги. При цьому практично немає прикладів спокійної еволюції імперій в якийсь союз держав. В останньому випадку мова йде про так звані колоніальні імперії – Британську і Французьку, наприклад. Тут ситуація вирішилася відносно спокійно, хоча і відбулися колоніальні війни.Люди, поверхнево знайомі з російською дійсністю, не відразу розпізнають неприродну сутність її державного устрою. Формально державним устроєм Росії вважається федерація. Однак очевидно, що це не федерація, а імперія, що прикривається чужими прапорами (федералізмом, демократією тощо).
Тому останнім, від чого відмовиться Росія, буде саме її імперська ідеологія.
Завжди знайдуться ресурси, покликані продовжити життя цього монстра. Росіяни знають, що живуть погано, знають, що Європа – недосяжний для них світ. Але, на жаль, РФ побудована інакше, ніж Британська чи Французька імперії в минулому.
Завжди знайдуться ресурси, покликані продовжити життя цього монстра
Там були метрополії і відмежовані колоніальні окраїни, а Росія сама по собі як колоніальна околиця. Що вже казати, якщо навіть Саратов у всі часи вважався глушиною, глибокою провінцією. Адже провінційність породжує комплекс неповноцінності, а він, своєю чергою, - жорстокість і байдужість до чужого болю.
Я, звісно, кажу не про всіх росіян - ця країна породила велику культуру страждання і співчуття, пов'язану з великими російськими іменами. Але нам від цього не легше.
Передумов очікувати, що найближчим часом негативізм в оцінці росіянами їхнього життя переросте в якусь конструктивну ідею, немає. Ба більше, переломні моменти російської історії часто закінчувалися тим самим безглуздим і нещадним російським бунтом, передбаченим Олександром Пушкіним.
Мирослав Попович - НВ
