Зовсім недавно широкого розголосу набула інформація, що ще в останній день 2015 року Президент України Петро Порошенко своїм указом підвищив у званні кількох керівників силових відомств.
Зокрема, заступнику генпрокурора України – головному військовому прокурору Анатолію Матіосу було присвоєно звання державного радника юстиції 2 класу, яке відповідає званню генерал-лейтенанта; 31-річному заступнику генпрокурора – начальнику Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назару Холодницкому і 35-річному заступнику генпрокурора Роману Говді, який також претендував на посаду голови антикорупційної прокуратури і раніше обіймав посаду прокурора Одеської області, присвоєно звання державного радника юстиції 3 класу, яке відповідає званню генерал-майора.
Також державними радниками юстиції 3 класу стали начальник управління спеціальних розслідувань Генпрокуратури Сергій Горбатюк, начальник Головного слідчого управління Юрій Грищенко, начальник Департаменту Генпрокуратури Олександр Кондратенко, заступник начальника Департаменту нагляду у кримінальному провадженні Генпрокуратури Георгій Переймів, начальник Департаменту підтримання державного обвинувачення та представництва інтересів громадянина або держави в судах Генпрокуратури Сергій Тимченко і прокурор Закарпатської області Володимир Янко.
Непідробний інтерес до події з боку громадськості і ЗМІ не випадковий, адже процес присвоєння чинів і звань в Україні завжди був таємницею, покритою мороком, особливо в силових відомствах. Як показує практика, високі ранги отримують тільки «особливі» люди і за дуже «особливі» заслуги.
Природно, випадкових людей серед них немає. Список «заслуг» деяких з них, «Прокурорська правда» розглянула детально.
Оточення Генпрокурора
Назар Холодницький
Посаду головного борця з корупцією з ГПУ Назар Холодницький займає два з половиною місяці, і поки ще не встиг особливо нічим відзначитися. А нове звання – класний чин державного радника юстиції 3 класу – отримав, очевидно, авансом.
Свою кар'єру Холодницький почав у прокуратурі Києво-Святошинського району, потім був старшим помічником першого заступника двох генеральних прокурорів (Олега Махніцького та Віталія Яреми) і першим заступником прокурора АР Крим. На посаду голови САП його обирали з двох кандидатур, причому Холодницький в фінальному голосуванні набрав менше балів, ніж його суперник Максим Грищук. Власне, «посередньо» Холодницький демонстрував свої здібності і під час всього відбору – «задніх не пас», але особливо не виділявся. Декларація молодого прокурора теж досить скромна – нерухомості немає, далеко не новий автомобіль і життя на одну зарплату.
Тим не менш, незважаючи на те, що керівництво ГПУ бачить у новому чиновника затятого борця з корупцією, все ж є і ті, хто впізнав у ньому добре знайомого корупціонера. Його ім'я замішано відразу в декількох скандалу. Зокрема, Холодницького звинувачують у нібито в «кришуванні» будівництва багатоквартирних житлових будинків у передмісті Києва – Софіївській Борщагівці, участь у «дерибані» земель у Пущі-Водиці, а також покриванні злочинців у погонах. Тісні відношення пов'язують Холодницкого з Юрієм Гайсинським (екс-прокурором Київської області, тестем мера Харкова Геннадія Кернеса, близькою людиною до клану Суркіса-Медведчука), який був дуже зацікавлений у призначенні «своєї» людини в САП, і Миколою Голомшею (одіозним першим заступником генпрокурора Махніцького), у якого він був помічником.
В цілому, Назар Холодницький, як керівник САП, став компромісом для всіх зацікавлених осіб – Віктора Шокіна, Петра Порошенка, які «мітили» на цю посаду Романа Говду, та західних партнерів, фаворитом для яких був Віталій Касько. А такі його якості як вміння буквально «на льоту» схоплювати те, чого чекає від нього вище начальство, ділитися «заробітками» і завжди прикривати «своїх» напевно послужить йому вірну службу на новому місці.
Юрій Севрук
Юрій Севрук в органах прокуратури з 1997 року. За цей час пройшов шлях від старшого слідчого прокуратури Житомира, заступника міжрайонного прокурора Житомирської області, прокурора, заступника і начальника різних відділів ГПУ, прокурора району Києва і до першого заступника Генпрокурора. Його кар'єра успішно складалася при будь-яких політичних кольорах. Впевнений у своїх професійних якостях прокурор коментує цей факт так: «Чому я працював при всіх керівниках? Сподіваюся, тому що добре працюю». І дійсно, після медалі «За працю і звитягу» з рук Віктора Януковича, хороша робота Севрука черговий раз була винагороджена класним чином державного радника юстиції 3 класу, цього разу від Петра Порошенка.
Поки в суспільстві міркували про те, хто займе місце скандальноизвестного Гузиря – младореформатор Давид Сакварелідзе або його колега, молодий і перспективний Віталій Касько – Віктор Шокін взяв «у бій» свого багаторічного вірнопідданого Юрія Севрука, з яким їх пов'язує близько 20-ти років спільної роботи. Фактично, Севрук став лише «новим обличчям» Гузиря, але ніяк не новим обличчям в прокуратурі.
Сьогодні Севрук постав перед нами як гальмо всіх нововведень, що просуваються головним реформатором Сакварелідзе. З першого дня роботи він взявся ставити на місце младореформаторів і розбиратися з нападками грантоїдів. Конкурс керівників місцевих прокуратур перетворив ГПУ в два протиборчі табори: Севрук заявляв, що спонсоровані США тести для кандидатів не відповідають нормативам, мають грубі помилки і отримали незадовільну оцінку Академії прокуратури України, а Сакварелідзе, у свою чергу, відкрито вказував на колег в ГПУ, які дуже болісно ставляться до радикальних змін.
З відбором місцевої прокуратури пов'язаний ще один «ляп» Севрука - його впіймали на підписи сфальсифікованого протоколу конкурсної комісії. Слідом за цим, Севрук опинився в центрі скандалу з проведенням конкурсу з відбору кандидатів на адміністративні посади в Спеціалізованої антикорупційної прокуратурі.
В цілому, весь шлейф «скандального багажу» Севрука не заважає йому завжди залишатися «на коні» і пожинати плоди у вигляді високих посад і класних чинів.
Роман Говда
Новоспечений державний радник юстиції 3 класу Роман Говда родом з Львівської області і працює в органах з 2003 року – спочатку у прокуратурі Житомирської області, потім в стінах ГПУ. У 2015-му близько півроку пропрацював прокурором Одеської області, де швидко зорієнтувався в добре налагоджених старих схемах і разом зі своїм замом, дочкою Генпрокурора Тетяною Горностаєвою продовжили справи часів попередньої влади «кришування» всіх корупційних схем в Одесі, включаючи побори з бізнесменів, які займаються експортом та імпортом. І враховуючи величезні фінансові потоки у цій сфері, можна уявити, наскільки великий куш приносив такий бізнес Говді і тим, хто поставив його на цю посаду.
Після публічних звинувачень губернатора Одещини Михайла Саакашвілі в корупції, Говда, знову-таки, не без скандалу, став сьомим заступником Віктора Шокіна.
Роман Говда – класичний приклад «людини системи». До нього ніколи не було претензій з боку керівництва, але періодично виникали скарги з боку суспільства. Саме тому Говда був таким бажаним кандидатом, який влаштовує всі гілки влади і на посаду Антикорупційного прокурора. Незважаючи на свою молодість, Говда зарекомендував себе вірним адептом старої прокурорської номенклатури. Його цілком влаштовує, як працює система, і він не збирається її міняти.
Олег Заліско
Указом Президента України № 896/2014 від 29 листопада 2014 року вищий класний чин державного радника юстиції класу отримав заступник Генерального прокурора України – начальник Головного слідчого управління Олег Заліско. В органах прокуратури він почав працювати з 1998 року на Львівщині, обіймав посади помічника прокурора району, заступника прокурора району, начальника відділу прокуратури області, прокурора району та заступника начальника управління прокуратури області. З червня 2014 року перебрався до Києва, де зайняв посаду першого заступника начальника управління ГПУ, далі був призначений першим заступником Генпрокурора, а пізніше просто заступником.
У своїй прокурорській діяльності Олег Заліско відзначився покупкою елітної нерухомості восени 2014 року – будинку з басейном і гостьовим флігелем в курортному місті Карлові Вари в Чехії за 2 мільйони доларів США, площею 520 квадратних метрів, розташованому на ділянці площею 1,6 га Журналісти стверджують, що Заліско літає в Карлові Вари та інші міста Європи виключно чартерами, орендуючи літак Cessna Citation XLS (переліт в Чехію обходиться близько 1 мільйона гривень). Далеко не останню роль Заліско зіграв у розвалі справи «Небесної сотні», зняття міжнародних санкцій з людей з оточення екс-президента Януковича, також він безпосередньо причетний до відсутності будь-якого прогресу у справі розслідування економічних злочинів представниками попередньої влади (наприклад, саботаж справи екс-міністра екології Злочевського). Загалом, прокурор намагається щосили і тільки встигає знімати «вершки» зі своїх посад.
Заліско є ставлеником колишнього Генпрокурора Віталія Яреми і те, що він досі зберігає свій пост свідчить про серйозне заступництві львівського прокурора в Адміністрації Президента.
Віталій Касько
Указом Президента України № 896/2014 від 29 листопада 2014 року вищий класний чин державного радника юстиції 3 класу отримав екс-заступник Генерального прокурора України – начальник Головного управління міжнародно-правового співробітництва Віталій Касько. Свою кар'єру в прокуратурі почав на Львівщині, обіймав посади слідчого у Львівській транспортній прокуратурі, старшого слідчого і заступника начальника відділу прокуратура Львівської області. З 2002 по 2005 рік працював страшим прокурором одного з відділів центрального апарату ГПУ. З 2005 по 2007 рік займався приватною адвокатською практикою. Повернувся в органи прокуратури в 2007 році на посаду керівника міжнародно-правового управління ГПУ, займав цю посаду до 2010 року, коли знову повернувся до адвокатської практики. У травні 2014 року призначений заступником Генерального прокурора України.
Касько, як і Заліско, свій класний чин отримав під час прокурорствованія Віталія Яреми. Маючи велику підтримку, а точніше навіть сказати «дах» з боку західних партнерів (спонсорів) України, Віталій Касько є свого роду представником внутрішньої опозиції до нинішнього керівництва ГПУ. Із завидною регулярністю він критикує відомство, в якому працював. Так, Касько звинуватив Шокіна, Столярчука та Говда у провалі роботи ГПУ по резонансних справах. Крім цього, він поклав провину на керівництво ГПУ за провал у проведенні відкритого конкурсу на заняття посад керівників місцевих прокуратур. А нещодавно і зовсім заявив, що ГПУ необхідно передати під зовнішнє управління зарубіжних держав на 3 роки, що дозволить це відомство очистити.
Тим не менш, в повноваження Касько в ГПУ також входив міжнародний напрямок діяльності відомства і робота з ЄС з питань санкцій проти представників колишньої влади. І продемонструвати високу результативність у цьому питанні він теж не зміг. Це стосується і повернення закордонних активів самого Януковича, і тріумф Андрія Портнова в Європейському Суді, а також історія з інформуванням британського суду про відсутність кримінального провадження стосовно Миколи Злочевського, що дозволило розморозити і вивести на кіпрський рахунок 27 млн євро.
Навколо Касько в ході боротьби за крісло антикорупційного прокурора розгорівся ще один скандал – квартирний. Його звинуватили в можливому зловживанні владою та незаконній приватизації майна. Сам чиновник, природно, все заперечує. Але не так давно виявилося, що Касько ще й сусід Яценюка по селу Нові Петрівці, а також трикімнатна квартира в ЖК «Печерський квартал» на бул. Дружби Народів, вартість якої близько 10 млн гривень.
15 лютого заступник Генпрокурора Віталій Касько заявив, що подає у відставку. Останньою краплею, за словами младореформатора, стало черговий розподіл функціоналу в роботі ГПУ, після якого Шокін забрав у нього всі функції та інструменти. Касько не виключив, що після його відставки ГПУ може розвалити справи «діамантових прокурорів».
Відставку Каська багато хто називає піаром, адже не секрет, що йти, приходити до ГПУ після і під час адвокатської практики йому не вперше.
Юрій Столярчук
Ще один яскравий представник команди Шокіна – Юрій Столярчук. Його просування по службі було прямо пропорційно кар'єрі шефа. Починав Столярчук з Київської прокуратури, пізніше перебрався до стін ГПУ. Після 10-річної перерви в 2014-му він відновив службу в органах прокуратури на посаді заступника начальник управління ГПУ, далі обійняв посаду першого заступника начальника Головного слідчого управління ГПУ і, нарешті, був призначений на посаду заступника Генерального прокурора України. З Віктором Шокіним його пов'язує багаторічна робота пліч об пліч – разом вони працювали по справі Гонгадзе і відпрацьовували міліцейську версію вбивства журналіста.
Сьогодні Столярчук стоїть на дорозі головним чином у младореформаторів. Його звинувачують в абсолютній бездіяльності, щодо справ проти чиновників режиму Януковича. Зокрема, заступник голови ГПУ Віталій Касько назвав Столярчука винним у зняття санкцій з екс-заступника глави Адміністрації Президента Андрія Портнова.
Великий «облом» вийшов і з «затриманням» Олени Лукаш. Після того, як було оприлюднено повне відео її спілкування з Столярчуком, яке вщент розбило версію ГПУ про нібито втечу Лукаш і проведені спеціальні операції по її затриманню, старожил слідчої роботи Столярчук виглядав, м'яко кажучи, не дуже. Та й кримінальне провадження за фактом можливої причетності Юрія Столярчука до службової підробки, а також зловживанні службовим становищем щодо фальсифікації матеріалів справи та незаконного притягнення колишнього міністра юстиції до кримінальної відповідальності не підвищило репутацію заступника Генпрокурора.
Як картковий будиночок розвалилася і справа Юрія Иванющенка – його адвокат вказав на недотримання заступником Генпрокурора Столярчуком розумного строку розслідування кримінального провадження і на те, що аргументи для доказу провини Іванющенко досі не встановлені, а підозру йому 29 грудня 2014 року ГПУ винесла передчасно. Суд погодився та зобов'язав ГПУ протягом 3 днів з моменту постанови закрити кримінальне провадження.
Така ж історія і з поверненням корупційних коштів колишньої влади.
«Промахи» Столярчука не тільки прощаються, але і заохочуються вищим керівництвом. Наприклад, вищим класним чином державного радника юстиції 3 класу, який зам Генпрокурора отримав за Указом Президента України № 364/2015 від 24 червня 2015 року.
Анатолій Матіос
Анатолій Матіос – яскравий приклад непотоплюваного пристосуванця. Він уживався з усіма і при всіх владах. Під час президентства Ющенка він переходив з однієї посади на іншу в органах СБУ. Після приходу Януковича, став першим заступником керівника Головного контрольного управління Адміністрації Президента України, очолюваної Сергієм Льовочкіним, і контролював потоки грошей з регіонів і обласних адміністрацій. Знайшлося місце в стінах ГПУ для Матіоса і після чергової зміни влади. І сьогодні він – заступник Генерального прокурора України – головний військовий прокурор. Парадоксально, але саме головний військовий прокурор запам'ятався неоднозначними оцінками дій українських військових і примудрився повністю підірвати на перших порах бойовий дух учасників АТО.
Своїми звинуваченнями і кримінальними переслідуваннями військовослужбовців, маніпуляціями з числом загиблих в зоні АТО і іншим, Матіос лише поглибив конфлікт на Донбасі. Але, мабуть, Президент України вважає по-іншому і «винагородив» його військовим званням генерал-лейтенанта юстиції.
Крім нагород військових, головний військовий прокурор не обділений і нагородами матеріальними – він є одним з найбільш забезпечених українських чиновників.
Сьогодні Матіос продовжує анонсувати арешти військовослужбовців, зокрема кількох офіцерів 53-ї бригади ЗСУ, з вини яких, за словами військового прокурора, на полігоні «Широкий Лан» солдати жили в нелюдських умовах, назвав «Правий сектор» незаконним збройним формуванням на території держави і закликав приймати присягу всіх, хто хоче служити Україні, а також вступив у протиборство з народними депутатами – відкрив провадження стосовно народного депутата від фракції «Самопоміч» Семена Семенченко по ряду статей, а також загрожує іншим нардепам у зв'язку з посяганням на основи нацбезпеки держави» за зволікання з внесенням змін в закон про Державне бюро розслідувань.
Максим Якубовський
У 2015 році військове звання генерал-майор юстиції присвоїли керівнику військової прокуратури Південного регіону Максиму Якубовському. В органах прокуратури працює з 1996-го. Починав роботу в транспортній прокуратурі, далі багато років працював старшим слідчим в особливо важливих справах і на керівних посадах слідчих підрозділів ГПУ. З серпня по березень 2014 2015 року обіймав посаду заступника Головного військового прокурора – начальника управління процесуального керівництва Головної військової прокуратури ГПУ.
До 2014 року Якубовський працював в «Українському виборі» Віктора Медведчука, кума Владіміра Путіна. Після призначення на високі посади у військовій прокуратурі статки Якубовського стали рости не по днях, а по годинах. Ось що значить потрапити на хлібне місце. Про людину можна судити по його оточенню, а про начальника – про те, кого він хоче заохотити.
Так, у 2015 році до Дня Незалежності України Якубовський представив в ГПУ пропозиції про нагородження одіозних Михайла Івлєва і Едуарда Плешко, які прославилися як рідкісні хапуги і корупціонери. Мабуть, саме такий стиль роботи і цінує, як керівник, Максим Якубовський.
Крім цього, Якубовський закриває очі на явне корупційне діяння, адже у відомстві в прямому підпорядкуванні його першого заступника, полковника Петра Візнюка працює його син – майор Олександр Візнюк, що є грубим порушенням статті 27 закону «Про запобігання корупції».
Цікава виходить картина, людина, яка безпосередньо пов'язана з організацією, яка стала кузнею сепаратистів і шпигунів в Україні, керує військовою прокуратурою Південного регіону нашої країни. Та ще так керує, що отримує нагороди та військові звання від Президента.
Василь Драган
Ще один «помазаник» Генпрокурора і Президента, державний радник юстиції 3 класу, вічний помічник Шокіна, а нині – за «особливо важливих» справ – Василь Драган.
З чинним Генпрокурором Драган крокує по життю рука об руку – коли Шокін у часи Яреми працював його заступником, Драган займав у нього посаду «старшого помічника заступника генерального прокурора»; у 2005-му Драган працював в головному слідчому управлінні Генпрокуратури, куратором якого тоді був Шокін.
Він відзначився активною участю у багатотомному розслідуванні справи корпорації «Єдині енергетичні системи України» (ЄЕСУ). Тоді Драган на швидку руку порушив кримінальні справи проти керівництва корпорації.
Влітку 2015 року Драган (зрозуміло, не безкоштовно) намагався схилити Генпрокурора пустити на гальмах розслідування кримінального провадження, відкритого за фактом нанесення збитків держбюджету на мільйонні суми (розкрадені 1,2 мільйона гривень, які призначалися для розвитку авіаційних видів спорту).
Сьогодні Василь Драган поспішає на допомогу своєму ще одному колишньому шефу – Юрію Бойку. Справа в тому, що з 2010 по 2013 рік Драган обіймав посаду завідувача Сектором запобігання та виявлення корупції в Міністерстві енергетики, тобто знаходився в прямому підпорядкуванні у Бойка. Найцікавіше, що в той час, коли Драган повинен був боротися з корупціонерами в Міненерго, там сталася найбільша афера під назвою «Вишки Бойка». Тепер же верхівка ГПУ вже кілька місяців блокує притягнення до кримінальної відповідальності Юрія Бойка за махінації зі скрапленим газом.
Сергій Горбатюк
Досвідчений слідчий з 20-тирічним стажем Сергій Горбатюк непогано вживався при будь-якій владі і при будь-яких володарях крісла Генпрокурора. У його послужному списку багато резонансних справ, зокрема проти Павла Лазаренка. Але найбільше його завдання і, очевидно, найбільший провал – це розслідування подій на Євромайдані і масових вбивств 18-20 лютого 2014 року.
Допомоги Сергій Горбатюк шукав у громадян і просив надати докази щодо зазначених подій, потім погрожував співробітникам міліції, вимагаючи від них завідомо неправдиві показання. Сьогодні, після двох років після «кривавих подій» Горбатюк видає черговий фантик для суспільства. Суха статистика про те, що 270 особам повідомлено про підозру і більше 100 обвинувальних актів направлені до суду, не відповідає на питання хто виконавці, організатори і замовники. Ніякого просування немає і у справі про вбивства правоохоронців на Майдані. Більше того, тепер в ГПУ і зовсім заявляють, що зупинили справи щодо підозрюваних у злочинах, які знаходяться у розшуку і звинувачують Закон про Національне антикорупційне бюро в блокуванні розслідування проти чиновників, причетних до злочинів проти Євромайдану.
Головний слідчий країни «облажався» та з розслідуванням кримінальних справ проти колишнього міністра фінансів Юрія Колобова і колишнього глави фракції Партії регіонів Олександра Єфремова – іспанський суд відмовив в екстрадиції Колобова в Україну, а з Єфремова в обмін на «чесне слово» зняли електронний браслет.
Обласні прокурори-генерали
Любомир Війтович
Прокурором Житомирської області Любомир Війтович став у березні 2015 року. Прокурор з 20-тирічним стажем раніше обіймав посаду заступника начальника управління нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ Головного управління нагляду у кримінальному провадженні ГПУ. Свій класний чин державного радника юстиції 3 класу він отримав Указом Президента до чергової річниці незалежності України у 2015 році.
Своїми кар'єрними досягненнями Любомир Війтович зобов'язаний персонально Віктору Шокіну. Це стовідсотково «його людина», яка не займала до призначення серйозних прокурорських посад і тепер «відпрацьовує» лояльність шефа на місцях.
Головними професійними заслугами Війтовича стали розслідування гучних кримінальних справ. Як слідчий з особливо важливих справ, він брав участь у розслідування смерті колишнього міністра МВС Юрія Кравченка, загибелі колишнього міністра транспорту і зв'язку України, гендиректора «Укрзалізниці» Георгія Кирпи, а також входив до складу слідчої групи з розслідування справи про отруєння 3-го Президента України Віктора Ющенка.
Як бачимо, вислужитися перед начальством Війтович вмів завжди. Він відмінно «зходився» з будь-якою владою, і надалі можна чекати тільки підвищення його чинів і звань за вірну службу під крилом начальства ГПУ.
Анатолій Коваленко
Кар'єра Анатолія Коваленка почалася з Кіровоградщини. Він працював прокурором Петрівського району, в апараті прокуратури Кіровоградської області, прокурором міста Олександрії. Пізніше працював у Генеральній прокуратурі України, потім очолював прокуратуру Одеси. У Південній Пальмірі Коваленко не співпрацював ні з владою, ні з громадськістю. Його відхід з посади безпосередньо пов'язують з конфліктом інтересів» з мером міста Олексієм Костусєвим, а з боку громадськості в його адресу звучали звинувачення в незаконному лобіюванні інтересів комунальних служб з вибивання боргів з мешканців за неякісні або ненадані послуги, «кришуванні» бізнесменів і тд.
З лютого 2015 року Анатолій Коваленко успішно трудиться на посаді прокурора Кіровоградської області. В цьому кріслі він уже третій після зміни влади. Попередні два прокурора не спрацювалися з громадськістю і були люстровані. Очевидно, Коваленко відчуває себе в регіоні краще від своїх попередників і продовжує займатися звичними для себе справами. Так, з безпосереднім «дахом» прокурора пов'язують маски-шоу на держпідприємстві «Александрияразрезстрой» у вересні 2015го – стандартний сценарій рейдерського «витискання» ласих шматочків. Очевидно, саме такі «заслуги» обласного прокурора заохочує Президент України високим чином державного радника юстиції 3 класу.
В'ячеслав Кривов'яз
В'ячеслав Кривов'яз – уродженець Чернігівської області. Свою кар'єру розпочав і продовжив у цьому ж регіоні. У березні 2015 року був призначений прокурором Миколаївської області.
У Миколаївській області прокурора особливо представляти не треба, слава випереджає його, а обіцянки, які лунають з його вуст, так і залишаються лише порожнім звуком. Так, досі залишаються нерозкритими злочини, вчинені в період Євромайдану проти прихильників Революції Гідності, розслідування яких були визначені ГПУ як пріоритетний напрямок, а Шокін обіцяв звільняти обласних прокурорів за відсутність результатів у даному напрямку.
Залишаються нерозслідуваними факти перешкоджання законній журналістській діяльності в регіоні. Зокрема, мова йде про напад бійців «Народного ополчення» на журналіста Олександр Влащенко в будівлі Миколаївської ОДА, про напад представника Радикальної партії Олега Мальчивского на журналіста Катерину Вовченко, про перешкоджання діяльності журналістам Андрію Лохматову і Анатолію Чубаченко.
Звинувачують головного законника області і в бездіяльності у питанні розкриття як дрібних правопорушень, так і розслідуванні резонансних кримінальних проваджень. Дійшло до того, що навіть колишні і діючі співробітники прокуратури жорстко критикували роботу обласного прокурора і в петиції Президентові України просили звільнити його за неналежне виконання своїх обов'язків. На жаль, ні ці, ні інші звинувачення на адресу В'ячеслава Кривовяза не стали перепоною на шляху його отримання від Президента України класного чину державного радника юстиції 3 класу.
Андрій Любович[/b]
Свою кар'єру Андрій Любович починав у прокурорських стінах Дніпропетровщини, пізніше працюючи в прокуратурі Києва, а в квітні 2015 року стає прокурором Донецької області. Своєю висхідною кар'єрою Андрій Любович неабиякою мірою зобов'язаний батькові – Олександру Любовичу, екс-заступнику губернатора Дніпропетровської області. Справи вони теж «вели» разом – обидва не раз піддавалися критиці громадськості за пресування і навіть розкрадання сільськогосподарських підприємств у регіоні.
Нині в Донецькій обласній прокуратурі теж нічого не вирішується без відома і згоди керівника, адже Любович примудрився так розподілити посадові обов'язки керівництва наглядового відомства регіону, що фактично монополізував регіональну прокуратуру і замкнув її роботу на собі.
Кар'єра Любовича була тісно пов'язана з Віктором Пшонкою, і після втечі колишнього шефа ГПУ, він дивом домігся свого переведення до Києва – спочатку на незначні посади, згодом Віталієм Яремою він був призначений заступником прокурора м. Києва, а пізніше Шокіним поставлений на чолі Донецької облпрокуратури.
Як бачимо, це дуже яскраво характеризує діяльність Андрія Любовича в стінах прокуратури. Саме її і оцінив Президент України черговим чином державного радника юстиції 3 класу.
[b]Віктор Матвійчук
Відома особистість у прокурорських колах - Віктор Матвійчук - був призначений прокурором Дніпропетровської області у квітні 2015-го. До цього його кар'єра була зосереджена в Херсонській області, де Матвійчук разом з колишнім прокурором регіону Андрієм Кузьменко були замішані у великому корупційному скандалі, пов'язаних із знищенням зрошувальної системи у Новотроїцькому районі Херсонської області.
На Дніпропетровщині у обласного прокурора справи теж йдуть добре, оскільки він контролює всі призначення в регіоні, дотримуючись лише одного принципу – фінансового, сприяє закриттю кримінальних справ і т. д. Його звинувачують також в організації збору данини з нелегальних ігрових клубів і казино, і безпосередньому «кришування» цієї сфери незаконного бізнесу. Разом зі своїм заступником і, за сумісництвом, племінником глави ГПУ Віктора Шокіна Олегом Халиним і керівником Управління держслужби по боротьбі з економічними злочинами Олегом Золотоношею, вони встановили цілий «прейскурант» для власників цього бізнесу в обмін на гарантії безпеки з боку силовиків.
Також «Прокурорська правда» писала про те, що Матвійчук - виходець з херсонської ОЗУ, «цінні» кадри якої займають сьогодні великі посади в правоохоронних органах.
Старання Віктора Матвійчука не марні: зусиллями керівництва країни замість люстрації він теж державний радник юстиції 3 класу.
Віталій Матвійчук
Народився та почав кар'єру на Сумщині. Пізніше обіймав посади різного ступеня в стінах Генеральної прокуратури України. В січні 2015 року призначений прокурором Сумської області. За своє відносно недовге перебування на цій посаді Матвійчук встиг стати фігурантом не одного скандалу.
Так, наприкінці червня минулого року активісти місцевих громадських організацій провели пікет під стінами облпрокуратури, вимагаючи відставки прокурора за небажання відомства під керівництвом Матвійчука розслідувати резонансні кримінальні справи, пов'язані з переслідуваннями активістів Евромайдана. Крім цього, на Віталія Матвійчука надходять регулярні скарги за бездіяльність у розслідуванні кримінальних справ.
У будь-якому випадку, послужний список обласного прокурора Сумщини не стали перешкодою для отримання ним класного чину державного радника юстиції 3 класу.
Володимир Янко
В Закарпатті облпрокурора чекали довго, і в січні 2015 року ним став Володимир Янко. Свою кар'єру він почав в Івано-Франківській області – працював районним прокурором, прокурором Івано-Франківська.
На новому місці прокурор, хоч і намагався знайти спільну мову з активістами, але від них отримував лише звинувачення в укритті незаконних та корупційних схем в регіоні. Так і не дочекалися в Закарпатській області реальних результатів розслідувань щодо «розгонів» закарпатського Майдану. У спадок Янко залишилися і факти корупції та незаконної приватизації земель у регіоні.
За все це Янко був винагороджений щедрим передноворічним подарунком від Президента – класним чином державного радника юстиції 3 класу.
В'ячеслав Соколовий
Вся кар'єра В'ячеслава Соколового нерозривно пов'язана з Вінницькою областю. Її ж він і очолив в квітні минулого року.
Мабуть, найважливіше досягнення нинішнього облпрокурора Вінниччини – батьківщини Голови Верховної Ради України і вотчини Президента – це кумівство з Володимиром Гройсманом. Покумувались прокурор і чиновник ще в 2011 році, коли Гройсман був мером, а Соколовый обіймав посаду першого заступника прокурора Вінниці.
Соколовий у Вінниці – особистість добре відома. Його призначення викликало хвилю обурення з боку місцевих активістів. Свої аргументи вони приводили під стінами ГПУ, але, на жаль, так і не було почуто керівництвом відомства.
Сьогодні Соколовий успішно керує обласною прокуратурою, отримує високі звання, зокрема, державного радника юстиції 3 класу та вшановує старі традиції, завдяки чому у відомстві процвітають кумівство, кругова порука та інші атрибути прокурорської роботи. Під стінами облпрокуратури активісти регулярно проводять мітинги і вимагають люстрації глави відомства. Його звинувачують у створенні фіктивних благодійних фондів, які обслуговують вінницьких силовиків, «кришуванні» чиновників, які порушують закон і зв'язках з корумпованою мафією регіону.
Олександр Шацький
Прокурор Запорізької області Олександр Шацький в органах прокуратури працює з 1981 року, обіймав різні посади в прокуратурах Запоріжжя та Запорізької області. Другий раз прокурором Запорізької області він став в 2014 році. Також Шацький був активним учасником Революції гідності, що, швидше за все, і стало вирішальним чинником його призначення і присвоєння йому високого класного чину державного радника юстиції 3-го класу.
З моменту призначення навколо персони нинішнього запорізького прокурора постійно розгорається безліч скандалів. Шацького звинувачують нібито у тісних зв'язках зі злочинним світом, зокрема співпраця з ОЗУ «Єнакіївські». Його звинувачують у саботажі розслідувань резонансних кримінальних справ в регіоні, зокрема переслідування активістів Євромайдану, пособництві у рейдерському захопленні підприємств і бізнесу, здирництві.
А зовсім недавно Олександр Шацький виступив стороною конфлікту в протистоянні з в. о. губернатора Запорізької області Костянтином Брилем, з яким вони ніяк не можуть поділити владу та грошові потоки в регіоні. «Прокурорські» Запоріжжя настільки увірували в заступництво Шокіна і свою силу, що вирішили посадити в крісло губернатора свою людину.
Але, очевидно, новини з Адміністрації Президента про намір Гаранта все ж призначити головою Запорізької області Бриля, не дуже порадували Шацького, і він поспішив озвучити намір залишити посаду облпрокурора.
Також серед списків власників чинів державних радників різних класів є і ті обласні прокурори, які отримували свої нагороди в часи генпрокурорствования Махніцького і Яреми.
Роман Федик
Колишньому прокурору Дніпропетровської, а нині – Львівської області Романом Федику вдалося не тільки обійти люстрацію, а й обзавестися чином державного радника юстиції 3 класу. Така нагорода його наздогнала, очевидно, за «шкідливість» роботи на Дніпропетровщині, де інтереси прокурора не зійшлися з інтересами губернатора області Ігоря Коломойського. Від цього на Федика прямо таки обрушилася інформаційна облава компромату – від «кришування» наркоторгівлі до звинувачень у психічному захворюванні і торгівлі людьми.
Богдан Подубинський
Екс-прокурор Херсонщини Богдан Подубинський в органах прокуратури вже майже 25 років і за цей час навчився працювати «акуратно» – акуратно не попадатися на очі громадськості і брати участь у «справах» екс-губернатора Юрія Одарченка та екс-начальника Херсонської митниці Віталія Булюка. За це і отримав класний чин державного радника юстиції 3 класу.
Володимир Комашко
У колишнього прокурора Миколаївської області Володимира Комашко ховається не один скелет у шафі. Під час його роботи в Миколаївській обласній прокуратурі, вона стала чи не закритим акціонерним підприємством. Скритність прокурора проявляється і в особистих справах. Так, Комашко вважав за краще не афішувати, що два роки пропрацював під керівництвом Пшонки. Тим не менш, темні плями в біографії не стали на шляху отримання ним чину державного радника юстиції 3 класу.
Сергій Кубрак
У перший же день Сергія Кубрака на посаді прокурора Рівненської області Громадський люстраційний комітет зажадав його люструвати. Серед найгучніших справ регіону – незаконне будівництво з відчуженням 68 гектарів землі на Пагорбі Слави у центрі міста, в якому прокуратура відкрито не діє. Воно й не дивно, адже набагато прибутковіше» контролювати незаконний видобуток бурштину. Але не в списку люстрированных, а в списку на присвоювання чину державного радника юстиції 3 класу виявився Сергій Кубрак.
Ось з таких представників і складається армія генералів ГПУ. Основна маса з них отримали свої вищі класні чини завдяки особистим тісним зв'язкам з керівництвом ГПУ та Адміністрацією Президента України. У фаворі завжди послужливі, віддані, вірні, не задають зайвих питань, а покірно виконують «замовлення» начальства прокурори. Крім того, важливим критерієм просування по службі є уміння в достатній кількості заносити «подяку» в сейф шефа. Як показує практика, у кожної влади свої фаворити, і їх кількість постійно зростає, але ярмо зміст таких «цінних кадрів» завжди лягає на плечі народу.
Генерали-прокурори минулої влади
Ренат Кузьмін
Виходець з Донецька, багато років присвятив роботі в органах прокуратури у цій області. У 2003-му очолив прокуратуру Києва. Після Помаранчевої революції Кузьміна понизили в посаді до заступника прокурора Київської області. Зате вже у вересні 2006-го, після перемоги Партії регіонів на виборах, Кузьмін стає заступником Генерального прокурора України. Ім'я нового заступника шефа ГПУ стало відомо широкій публіці вже дуже скоро. Його публічно звинувачують у політичній заангажованості, представленні інтересів Партії регіонів, сприянні в «прикритті» найрезонансніших кримінальних справ, пов'язаних з фактами корупції і зловживання владою.
Пізніше Ренат Кузьмін був першим заступником генпрокурора Віктора Пшонки і очолював Головне управління з розслідування особливо важливих справ ГПУ з 2010 по 2015 роки. Під його керівництвом управління з розслідування «штампував» справи стосовно колишнього прем'єр-міністра Юлії Тимошенко, міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, міністра оборони Валерія Іващенка, міністра економіки Богдана Данилишина, міністра природних ресурсів Георгія Філіпчука, міністра юстиції Анатолія Макаренка, голови «Нафтогаз України» Ігоря Діденка та інших.
Також Ренат Кузьмін в цей період часу був членом Вищої ради юстиції України. А це означає, що він міг чинити тиск на суддів судів усіх інстанцій.
Відданість Кузьміна винагороджувалася неодноразово. У 2011 році йому присвоєно класний чин державного радника юстиції 1 класу, яке прирівнюється до звання генерал-полковника.
Лілія Фролова
В органах прокуратури вона працювала близько 15 років і займала різні посади, але широкій публіці ім'я Лілії Фролової стало відомо у зв'язку з її роллю державного обвинувача у справах проти екс-прем'єра України Юлії Тимошенко щодо газових угод України і Росії про вбивство народного депутата Євгена Щербаня. Саме Фролова більше трьох годин зачитувала обвинувальний висновок для Тимошенко, викладене на 73-х сторінках. Швидше за все, саме ця відповідальна місія допомогла пані Фролової всього за півроку в 2013 році отримати відразу 2 високих чини – державного радника юстиції 3 класу і державного радника юстиції 2 класу.
Роман Андрєєв
Більших обертів призначення Генпрокурором Віктора Пшонки набрала і кар'єра давнього друга і кума Пшонки-молодшого Романа Андрєєва. До цього він працював заступником прокурора Донецької області. Пшонка спочатку призначив прокурором Полтавської області, потім перевів на аналогічну посаду в Донецьк, а потім забрав на роботу в ГПУ.
На посаді заступника генпрокурора, який курує силові відомства, Андрєєв доріс і до чину державного радника юстиції 2 класу. Під контролем у Андрєєва хід розслідування всіх злочинів, які ведуть міліція, СБУ, податківці, митники та прикордонники, робота режимно-секретного управління, а також єдиний реєстр досудових розслідувань. За повноваженнями Андрєєв був другою людиною в ГПУ після Віктора Пшонки.
Андрій Приз
Колишній прокурор Одеської області, а нині – заступник начальника Департаменту – начальник відділу в ГПУ Андрій Приз отримав чин державного радника юстиції 3 класу явно не за розслідування порушень закону з боку одеської міліції під час масових акцій протесту восени 2013 р. Ці справи обласна прокуратура успішно спустила на гальмах. І точно не за розслідування ще найгучнішою трагедії – масова загибель людей в Будинку Профспілок. Адже досі невідомими залишаються імена винних.
Виходячи з цього, у «Прокурорської правди» є кілька питань:
- якими міркуваннями керується Президент, привласнюючи генеральські звання прокурорам?
- присвоєння високого чину 31-річному Назару Холодницкому і 35-річному Роману Говде – це аванс на майбутнє, або розплата за вже надані послуги?
- можливо доцільним було б визначення більш чітких і жорстких критеріїв для присвоєння настільки високих і цінних чинів?
Джерело: Прокурорська правда
