Троє міністрів з чотирьох написали заяви про відставку, забрали їх назад. Агропромисловий Павленко взагалі переплюнув всіх, бо проігнорував настійну вимогу фракції «Самопомочі», яка, власне, і завела його в міністри. У цивілізованому світі суспільно-політична кар'єра такого міністра-зрадника мала б скінчитися раз і назавжди. Подивимося, як у нас.
А ось Абромавічус, який і став спусковим гачком нинішньої урядової кризи, свою заяву не відкликав. Хоча рівень умовлянь з боку Порошенка-Яценюка, яким треба терміново чином продемонструвати Заходу гармонію у владі, був безпрецедентний: і заклики, і обіцянки, і стимули.
Але Абромавічус приліг для виду на лікарню і уперся всерйоз. Що наводить на думки.
Ще один характерний момент. За моєю інформацією, особисто Кононенко не продавлював призначення в МЕРТ громадянина Пінькаса. Тут претензії, швидше, до глави АП Ложкіна. А ось до Кононенко в даному конкретному випадку — ні. Саме тому він і так рветься пройти разом з Абромавичусом детектор брехні. Що, зрозуміло, не знімає з Кононенко претензій в тій біді, якою він займається в інтересах свого давнього друга і старшого партнера.
Однак Амромавичус назвав саме Кононенко. Випадковостей в таких справах не буває.
Все в сукупності свідчить про те, що США втомилися від того, що Президент Порошенко тривіально «ваньку валяє» і вирішили відправити месидж попредметніше. Щоб він засвоїв: США довше терпіти його ухилення і переведення стрілок не мають наміру.
Мені доводилося стикатися з подібними спецпоперациями американців. Абромавічус в такому розкладі — тільки інструмент, формальний ініціатор ситуації, в якій Порошенко змушений буде зрозуміти, наскільки примарна його влада, якою він так упивається.
Поки Штати не вирішать, що їх месидж засвоєний, міністр буде упиратися.
Переконаний, що Петро Олексійович заляже на час, але все одно не зверне зі свого фатального шляху Президента-комерсанта. А терпіння у наших західних партнерів не безмежне. І в кінці кінців він дограється, що від нас відвернуться, як від неосудних.
Це означає, що не ми, які послідовно виступаємо проти принизливого і не працюючого «Мінського договорняка», ставимо Україну на грань повномасштабної війни, як лякає Президент. А саме він у своїй патологічній жадібності і тупій упертості ризикує залишити Україну наодинці з агресивною недоімперією.
Олександр Кочетков
