Олександр Рудиченко записався добровольцем в Нацгвардію і за це поплатився високою посадою у ВАТ «Київгаз». Голова правління компанії «Київгаз» Сергій Горовий звільнив захисника України «заднім числом», бо сам відкрито підтримує російську агресію в нашій державі і відомий своїми неприхованими сепаратистськими поглядами. Він вже третій рік проводить збори акціонерів і не виплачує дивідендів в столичний бюджет. І це йому сходить з рук, адже Горовий — зять регіонала Юрія Бойка.
- В Україні діють гарантії збереження за громадянами робочого місця, якщо їх призвали на військову службу по мобілізації. Ви пішли служити добровольцем, але після цього вас звільнили з ВАТ «Київгаз». Чому так сталося?
- Тут є два аспекти: суспільний і особистий. Але почну з того, що «Київгаз» у 2011 році очолив Горовий Сергій Олександрович. Він мене і запросив на роботу в компанію на посаду керівника фінансового департаменту. Пізніше я став керівником департаменту економічного планування. Мене привабила риторика з його боку, що все буде по-новому, що він докорінно змінить господарювання «Київгаз». Що не буде відвертого розкрадання коштів, яким займалися керівники до нього.
Згодом, через рік-два, я зрозумів, що система залишилася старою. Постійно відбувалися якісь реорганізації: одні департаменти ліквідували, інші створювалися.
Я спочатку думав, що це робиться для інтересів справи, але це була просто імітація діяльності. Насправді робота велася для одного і того ж результату — для особистого збагачення. Працювали корупційні схеми. Це відомі факти. Вже під час роботи в «Київгаз» я дізнався, що наш голова Горовий перебуває в родинних зв'язках з тодішнім нардепом-регіоналом Юрієм Бойко. А саме — він його зять. Зрозуміло, що Горовий став керівником «Київгазу» не завдяки якимось своїм особистим якостям, а завдяки впливу Бойко.
- Під час подій на Майдані Сергій Горовий виявляв свою політичну позицію?
- Так, під час Революції Гідності наші відносини з Горовим різко зіпсувалися. Я людина Майдану. Не був в самообороні, але 18-го ввечері я був тут. Він був відкрито проти. І наші відносини, суто людські, погіршувалися з кожним місяцем. Горовий часто збирав зборів і передавав людям всяку російську пропаганду: що у всьому винна Америка, що на заході України — бойовики і так далі.
- Були випадки, коли керівництво «Київгазу» намагалося зірвати мобілізаційний процес?
- Так. Наприклад, у серпні 2014 році на підприємство прийшла велика кількість повісток: десь 200-300. В тому числі там була і моя. Але керівництво «Київгазу» організувало, «так сказати» колективну «відмазку від армії». Причому людям, чиї імена прийшли повістки, сказали скинутися по 2500 грн. На ці кошти придбали амуніцію і передали у військкомат з тим, щоб не чіпали працівників «Київгазу». Дуже непорядно вчинили.
- Тобто ви не пішли в АТО?
- У мене до того часу в родині були деякі проблеми, які ніхто, крім мене, не міг вирішити. Так, я вчинив «шкурно» — не пішов у серпні 2014, тобто прийняв ці махінації. А ближче до зими зі своїми проблемами я розв'язався, пішов у військкомат і сказав: якщо ще є потреба в мені, то я готовий піти, тому що мені соромно, як я вступив.
Але я не повідомив у «Київгаз» про свій намір. Чому не повідомив? Знаючи, що мене відразу будуть звільняти. Там же була атмосфера ворожості до українських військовослужбовців. Тому я просто у вільний від роботи час пройшов медкомісію, а отримавши повістку 16 лютого 2015-го (це був понеділок), зайшов у відділ кадрів, залишив їм корінець від повістки і пішов на збірний пункт. Близько 10 годин нас збирали.
- Як на це відреагував ваш керівник Сергій Горовий?
- Чомусь, я думав, що голова правління після цього тільки видихне з полегшенням. Тому що у нас були напружені відносини з-за розбіжностей в світоглядах. Але ні. Він почав ще більшу неприязнь до мене відчувати. І наказав мене звільняти.
- Ви вже в той час служили?
- Ми тоді були вже на збірному пункті в Березані. А в цей час вони вирішували, як, за якою статтею мене звільнити. Спочатку (мені передали колеги) розглядалася схема звільнити мене за прогул. З якоїсь причини її потім відхилили і почали оформляти статтю «за втрату довіри». Наплели там якусь «страшну», надуману історію і звільнили за цією статею. Саме ці події зараз є предметом розгляду в суді, який триває вже майже рік.
До речі, всі документи на звільнення нібито оформлені 13 лютого. Я пішов служити 16-го. Ці документи «Київгаз» сфальсифікував.
Взагалі там так смішно виглядає: вказівка проведення розслідування — 13-м числом, результати проведення розслідування — теж 13-м. Звільнення — 13-го. Але чомусь розгляд цього питання у профспілковому комітеті — 28 лютого.
- Через суд ви домагаєтеся поновлення на посаді?
- Зрозуміло, що в такій напруженій обстановці, мабуть, не вийде у подальшому там працювати. Але я хочу справедливості, мене звільнили незаконно.
- Давайте повернемося до вашого заклику. Де ви служили?
- На жаль, нас не відправили в АТО. Ми служили на кордоні з Придністров'ям в Одеській області. Там була тривожна ситуація. В Одеському регіоні сильні сепаратистські настрої були. І поруч же Крим. Була загроза того, що захоплять Одесу. Я так розумію, що керівництво держави не дуже довіряли місцевій міліції та прикордонникам. Побоювалися, що вони можуть вести себе, як донецька міліція і прикордонні війська. Тобто не чинити опір російським військам. Півроку служили там. Потім використовували наші бригади на блокпостах 2-ї і 3-ї лінії оборони під Волновахою. Тепер ми в Києві. Демобілізація планується у цьому році.
- Здається, що ви розчаровані службою ...
- Я розчарувався, тому що нас не відправили на фронт. Я ж для цього пішов. Але нам сказали, що ми віком не підходимо - застаріли.
- Багатьох цікавить, що керує людьми, які йдуть на війну добровільно. Яка у вас була мотивація?
- Кожен день я бачив і розумів, що багато молодих чоловіків і жили нещасно, і померли насильницькою смертю за Україну. А я ніби і жив в Україні добре, а досі не там. Хоча життя у мене вже склалася, я бачив щастя. А багато людей, які не бачили щастя, пішли. І немає їх ...
ilife-news.com
