29 січня відбувся черговий брифінг Валерії Гонтаревої щодо монетарної політики. Основні меседжі вже «обсмоктані» із усіх боків. Та була фраза, яка могла б пролетіти і повз мої вуха, якби вона прозвучала для мене вперше.
Гонтарева сказала буквально: «Національний банк виступає за те, щоб cash flow [грошовий потік], який виходить у систему, завжди був прогнозований». Але у цій фразі я почула наступне: «В Україні незлагоджена економічна політика. Міністерство фінансів і Національний банк не координують свої дії».
Мова про прийняте Мінфіном рішення направити на виплати майже 39 млрд грн, із яких 14 млрд грн – це дочасні, непередбачені монетарною політикою НБУ, пенсії. В черговий раз Гонтарева зауважила, що поклади простроченого ПДВ на рахунках держказначейства ставлять під ризик фінансову стабільність, якщо їх викидати в економіку у кінці року. Це створює раптову надлишкову ліквідність.
Подібні звинувачення одного відомства у бік іншого на Заході сприймаються як істерика
Відсутність бюджетної дисципліни не рідкість для відсталих країн, у яких процвітає корупція, а державні органи неефективні у своїх рішеннях і кволі у діях. Своєчасне і систематичне (а не сезонне) проведення Мінфіном виплат по зобов’язаннях - це навіть не питання цивілізованості, ні - це неодмінна умова стабільного функціонування економіки. Вкрай важливо, щоб кожна із інституцій планувала свою роботу, враховуючи, як це вплине на роботу іншої, і які наслідки будуть для економіки. Адже українська економіка, на відміну від держапарату, досі лишається цілісним організмом.
Який інвестор захоче вести свій бізнес у цій країні, якщо відомо, що ПДВ відшкодовується вибірково?! Якому інвестору сподобаються розмови, що Національний банк – відповідальний за стабільність курсу валюти і рівень інфляції – «гадає на кавовій гущі», щоб дізнатись, скільки Мінфін у поточному грудні увіллє в економіку гривні, яку до того виймав із неї у вигляді податків?!
Подібні звинувачення одного відомства у бік іншого на Заході сприймаються як істерика. (Хоча для країни, яка проводить реформи, подібні конфлікти вважаються нормою; гірше, коли жодних суперечок і претензій нема – так і знай, про реформи там не йдеться). Це сигнал про розбалансування співпраці влади і про очевидну неефективність держуправління.Це сигнал про превалювання політичного невігластва та популізму, які спонукають Мінфін погоджуватися на ті видатки, які у бідній країні варто було б знизити. Це ознака глибокої і непорушної залежність Кабінету міністрів від політичних ігор, а також прихильності окремих міністрів до конкретних бізнесових груп.
Очевидно ж, що Мінфін міг розрахуватися по держзобов'язаннях і раніше. Ще у вересні 2015-го залишки на рахунках казначейства перевищили 40 млрд грн, але для розрахунку чекали кінця року. Бо не працюють інституції, бо рішення доводиться виконувати у ручному режимі, щоб мінімізувати корупцію і нецільові виплати. Бо коли виплати відбуваються частинами і розтягнуті у часі, виникають ще більші війна і скандали за те, кому платитимуть першими.
Наталія Яресько, на відміну від Валерії Гонтаревої, і це очевидно, знаходиться не у тій ситуації, щоб делегувати з легким серцем проведення реформ своїм підлеглим. У Мінфіні, на відміну від НБУ, кадри нижче заступників практично не були замінені на кваліфікованих спеціалістів і тих, кому б міністр довіряла. Поки у міністра фінансів дійдуть руки до бюджетної дисципліни (бо ж реструктуризація зовнішніх боргів, а потім податковий кодекс, а потім ще й держбюджет-2016 були справді важливішими завданнями для неї), ми матимемо непрогнозовані видатки, нестабільний курс гривні і ремонт асфальту у грудні. Аби тільки закрити річний бюджет
Леся Виговська- НВ
