Щоденний потік українських новин я ділю на дві категорії. Перша — затримання хабарників. Друга — з блогосфери, коли українці повідомляють, що, наприклад, переоформили водійські права за півгодини і не можуть у це повірити. Читаю такі пости і відчуваю, як автора переповнює гордість від того, що і Україна стає сучасною країною.Побільше б новин другої категорії. Але поки держава лише намагається вибратися з пострадянського болота. І тут суспільство опиняється на роздоріжжі. Багато хто хоче негайно потрапити в нову країну. Іншим хочеться лише трохи "причесати", але так, щоб і автомобілі з мигалками залишилися, і охорона в п'ять рядів, і двері до державних кабінетів однією ногою. У тих, хто звик жити, як за часів Януковича чи Кучми, хамства побільше. Тому в Україні високий рівень забалакуваност й підміна реальних справ гарними словами.
До того ж стало зрозуміло, що механічного копіювання успішних грузинських реформ не вийде. Загально та зовнішньо — так, гарна форма поліцейських, перші центри адміністративного обслуговування, кілька молодих прокурорів. Але для 45‑мільйонної країни цього замало. Результати настільки незначні, що почали викликати нарікання й у західних партнерів.
Грузія мовчки мстилася за все, що з нею витворяли останні 250 років
Тому хочу поділитися іще одним секретом реформ у Грузії. У нас в країні зміни проводилися на зло. На зло Путіну. На зло тому, хто почав знущатися з грузинів, депортував кілька тисяч осіб 2006 року зі своєї країни, що вічно встає з колін, заборонив грузинське вино і мінеральну воду. На зло Росії, яка на початку 90‑х років окупувала Абхазію та Південну Осетію, змусивши 350 тис. етнічних грузинів покинути рідні Сухумі, Гагри, Очамчіре й Піцунду. На зло — бо всі ці роки Кремль брехав, обіцяючи врегулювати ситуацію, повернути біженців до їхніх осель. Брехав і фінансував маріонеткові режими, розміщуючи свої військові бази. Абхази й осетини гадали, що незалежність — як манна небесна, а за 23 роки вони втратили рідні мови та національну культуру, на які Кремлю глибоко начхати, оскільки йому потрібна територія, а не люди.
На зло Путіну — це не значить, що про це говорили. Ні, на зло робили мовчки. Мовчки домоглися енергонезалежності, мовчки створили кращу поліцію в Європі, мовчки здійснили реформу освіти, і кожен першокласник став отримувати від держави в подарунок нетбук, а випускник — безкоштовний ноутбук. Мовчки позбавилися злодіїв в законі — одних встигли ув'язнити, інші втекли з країни. Мовчки звільнилися від корупції, і тепер в Грузії соромно отримувати або вимагати хабар. Мовчки і ретельно розробили грузинський бренд, який не має аналогів у світі, — будинки юстиції, де можна за 6-7 хвилин зареєструвати НПО [неприбуткова організація], за 7-8 хвилин оформити купчу на квартиру або землю, одружитися за кілька хвилин, отримати ще понад 300 послуг. Раніше за хабар, квіти і коробку цукерок, тепер кілька хвилин у черзі — й усе.
Грузія мовчки мстилася за все, що з нею витворяли останні 250 років. За окупацію 1801 року, коли на порушення Георгіївського трактату російські війська просто захопили Грузію, зруйнувавши 3000‑річну традицію монархії. За те, що в 1810 році заборонили автокефалію Грузинської православної церкви, за заборону молитися рідною мовою, за заборону вчитися рідною мовою. За другу більшовицьку окупацію 1921 року, за саперні лопатки, якими радянські солдати вбивали грузинів 9 квітня 1989 року. За окупацію Абхазії та Південної Осетії. За війну 2008 року.
Приводів Росія дала величезну кількість — за націоналістичні анекдоти й образ Гіві в кепці "аеродром" та з букетом гвоздик. За пихато-панські накази в ресторанах: "Ну-бо, генацвале, втни нам лезгинку". За "чорнод...их" та "горбоносих", за все те, що було піною від радянської культури, яка нищила національні.
І ця помста була не кровожерливою — важко собі уявити грузина, який мріяв знищити Росію і росіян: у багатьох тече кров прабабусь, бабусь і матусь. Помста була політичною і ментальною, дуже важливою для маленького народу — бути краще.
Якщо покопатися у відносинах України і Російської імперії, то приводів для помсти теж знайдеться більш ніж достатньо. Росія, як казкова відьма, — їй завжди стає погано від того, що інші починають жити краще.
Українці, мстіться, як грузини, і ви зрозумієте, що це — правильний і наразі головний стимул стати краще. Це єдина можливість позбутися імперії та "совка".
Олег Панфілов - НВ
