Неприємна, звичайно, історія сталася, та ще й у зовсім непідходящий момент. Поки численна делегація «керівників партії і держави» переконувала в Давосі небайдужих до України політиків, що країна рухається у вірному шляху реформ, гривня взяла та зовсім знецінилася. Адже , що прикро «не має до того ніяких об'єктивних економічних передумов».Саме так вважає керівництво НБУ, звинувачуючи, як завжди, у всіх проблемах клятих спекулянтів, які заважають копіткій реформаторській праці влади. І ось вже привиди знаменитих Рокотова і Файбишенка, розстріляних Хрущовим за валютні спекуляції в 1961 році, встають з могил і, як ті гоголівські мерці на березі Дніпра з кривими обличчями тягнуть вгору, до неба, руки, міняють гривні на долари. Терплять вони страшну муку за всіх тих «спекулянтів», хто на переконання голови НБУ, так підло і нишком розхитує державні устої.
Хто ж вони, ці міфічні торговці, яким вдається спекулювати на ринку, донезмоги зарегульованому самим НБУ? Є імена у цих нехороших людей, котрі чинять підступи владі й загрожують стабільності національної валюти? Якщо так, то чому їх ніколи не розголошують? А може цих підступних шкідників не існує зовсім? Може, девальвація є закономірною реакцією ринку на відсутність реформ, гори невиконаних обіцянок, зниклу віру у владу і, як наслідок, відображенням нинішнього стану економіки та її довгострокових перспектив?
Для того, щоб економіка країни розвивалась, підприємства повинні створювати вартість. Своєю чергою, це вимагає ефективності, доступу до капіталу і зростання. Тепер по черзі.
Про яку ефективність може йти мова, без впровадження нових сучасних виробничих та управлінських технологій? Але, дозвольте, звідки їм узятися?
Як правило, для ринків, що розвиваються, основним джерелом нових технологій стають іноземні інвестори, представники розвинених країн. Чи чули ви про прихід яких-небудь великих індустріальних інвесторів в Україну за останні два роки? Я не чув. Доступ до капіталу для українських компаній теж практично закритий. А якщо комусь і вдається розжитися копієчкою, то ціна її така, що не кожна компанія може дозволити собі розкіш такого фінансування. Чому так? Відповідь банальна – корупція і високі ризики інвестування. А який ризик, така і ціна грошей.
Ну і останнє – зростання. На жаль, в основних галузей української економіки, металургії та сільського господарства, можливостей для зростання практично немає, і змінити це ми не в силах. Внутрішній ринок дуже маленький і продовжує скорочуватися, а на зовнішніх ринках ціни низькі і їх підвищення, за прогнозами, не варто чекати ще кілька років. Враховуючи величезну залежність України від кон'юнктури зовнішніх сировинних ринків і відсутність механізмів, які могли б компенсувати падіння світових цін, картина вимальовується сумна і безперспективна.
Єдиний спосіб виправити ситуацію – створити потужний сегмент малого та середнього бізнесу, орієнтованого переважно на внутрішній ринок. Але як його створиш без реформ і реальної боротьби з корупцією? Адже в сьогоднішній Україні ризик підприємництва настільки високий, що ним можна займатися або від розпачу, якщо більше нічим заробити на життя, або глибоко «інтегрувавшись» у владні структури, що, власне, і є корупцією.
Про прихід іноземних інвесторів говорити теж не доводиться. Для субтильних іноземців наші ризики здаються просто непомірними і, скільки в Давос не їдь, а в Україну без реформ інвестора ніяким калачем не принадиш. Та й судячи з телевізійної картинки «українського» міжсобойчика в Давосі, заповненою, переважно, задоволеними, з морозцю, обличчями українських депутатів, чиновників і олігархів, іноземних інвесторів навіть на обід стає складно заманити. Чимось це все нагадує сцену з «Жорстокого романсу», блискуче зіграну Олексієм Петренком, коли його герой, багатий купець, щиро дивується, як і, головне, навіщо дрібний чиновник дозволяє собі запросити його пообідати.
Тому, як не крути, а без реформ – нікуди. Будуть реформи – інвестори з передовими технологіями з'являться, місцевий бізнес грошики на розвиток знайде, і перспективи зростання на 45-мільйонному українському ринку не змусять себе чекати.
Та й владі легше стане... Не доведеться більше вивертатися, пояснюючи власну імпотенцію підступами спекулянтів, диверсантів, окупантів і всіляких інших "вигнанців", які будують підступи та заважають «реформувати» країну.
З іншого боку, можна, звичайно, продовжувати в дусі останніх двох років, але тоді без усіляких «об'єктивних причин» гривня запросто може і з російським рублем зрівнятися. До речі, за версією російської пропаганди у рубля проблеми теж виключно через спекулянтів, які найімовірніше, просто не знають, що об'єктивних передумов для девальвації немає.
Іван Компан - НВ
