Останні 25 років я працював в Україні. Моя діяльність переважно пов'язана з реформуванням системи охорони психічного здоров'я та захистом прав людини. Протягом усього цього часу я, як громадянин Голландії, голосував за політичну партію D'66 – демократичну ліберальну силу, яка зуміла після багатьох років лобіювання впровадити концепцію референдуму – механізму, покликаного скоротити розрив між людьми і політичними структурами.Парадоксально, але саме цей інструмент становить загрозу для демократії, в якій нам пощастило жити після закінчення Другої світової війни.
Майбутній референдум, запланований в Нідерландах, не має нічого спільного з демократією. Через два місяці громадян країни попросять проголосувати «за» або «проти» Угоди про асоціацію між ЄС і Україною. За фактом, це все одно, що попросити висловити свою думку щодо зібрання творів Володимира Ілліча Леніна. Неважливо, читав хтось текст чи ні – документ настільки складний, що прості обивателі можуть інтерпретувати його абсолютно по-різному.
Тому на ділі людей просять сказати, бояться вони цього чи ні, і я можу запевнити вас, що більшість з них бояться. Бояться глобалізації, бояться нових технологій і четвертої індустріальної революції; бояться війни на Близькому Сході і у Східній Україні, бояться втратити своє мирне і спокійне життя, до якого вони звикли у своїх західних державах загального добробуту.
Це все одно, що попросити людей висловити свою думку щодо зібрання творів Леніна
Люди хочуть бачити полуницю на своєму столі у Голландії навіть у грудні, але заперечують при цьому глобалізацію. Вони хочуть бути впевнені в тому, що куплений ними йогурт свіжий, а термін придатності не підроблений, але при цьому вони не хочуть якихось правил або норм ЄС. Вони хочуть серфити мережею за допомогою смартфона 24 години на добу, але не хочуть, щоб сучасні технології відбирали у них робочі місця. Хочуть бачити лише приємну сторону медалі, уникаючи другої. Це цілком нормально, але розумні люди розуміють: одного без іншого не буває. Проте, більшість тих, хто 6 квітня проголосує «проти» Угоди про асоціацію з Україною, хочуть тільки одного.
Також варто розуміти, що у референдуму 6 квітня мало спільного з Україною як такою. Багато голландців насилу дадуть відповідь на питання, де ця країна розташована.
Пам'ятаю, 10-15 років тому на голландському ТБ була програма про подорожі під назвою The Holiday Man. На початку кожного випуску ведучий показував туристам карту і просив їх визначити, де вони перебувають. Більшість з них уявлення не мали, де відпочивають, вказуючи, наприклад, на Польщу під час відпустки на острові Гран-Канарія. Це побічний ефект авіаподорожей: ви сидите в закритому приміщенні кілька годин і раптом опиняєтеся десь на узбережжі.
Тож справа зовсім не в Україні. «Україна» – лиш абстрактне поняття, що відкриває всі страхи і загрози затишного життя, про які я згадував раніше.
Але демократія в Європі підірвана. Частково це пояснюється відсутністю лідерів, здатних захопити людей не тільки ідеєю, але й надати їм керівництво для дій. Ще одна причина полягає в тому, що на європейській політичній арені домінують політичні «гангстери», а решта – не може дати їм відсіч.
Екс-прем'єр Італії Сильвіо Берлусконі відмінно продемонстрував, що політик може бути наскрізь корумпованим – як з фінансової точки зору, так і моральної, але залишатися при цьому у владі багато років. У Франції спостерігається зростання підтримки Національного фронту, що відбілив радикальні погляди всередині країни. У Нідерландах теж є свої популісти, які вміло розмивають межі прийнятного і неприйнятного, залишаючись при цьому безкарними. Можна називати парламент «фейковим», чоловіків-біженців «бомбами з тестостерону», вимагати закрити їх у таборах або кричати «більше ніяких марокканців», поки освічені голландці знижують свої стандарти, дозволяючи політикам продовжувати в тому ж дусі.
Ми підібралися до межі.
Це нагадує мені часи Йозефа Геббельса і Юліуса Штрейхера і їхні стереотипи щодо євреїв. Якщо уявити собі, що хтось провів останні 20 років у сплячці і раптом отямився, то він не повірив би своїм вухам і очам: ми змирилися з подібною хворою поведінкою. Поступово, крок за кроком. Так само, як це сталося з Гітлером у 20-ті роки і на початку 30-х. Не забувайте, Німеччина на той момент була демократичною державою, і Гітлер прийшов до влади демократичним шляхом, а не за допомогою державного перевороту, як це зробили «совєти».Ці страшні і небезпечні тенденції в Європі дійсно багато в чому пов'язані з Україною, хоча і не так, як про це кажуть організатори референдуму. Україна перебуває на передовій лінії фронту. Ми ж, егоцентричні й розбещені жителі Західної Європи, схильні забувати, що бідні українці з середньою зарплатою в $135 на місяць воюють у війні, якої ми навіть не бачимо. Нам так подобається судити, наскільки Україна корумпована, наскільки вона повільно змінюється після Майдану, наскільки жахливі олігархи. Але ми не бачимо, що там відбувається насправді, як молоде покоління українців підтримує дух Майдану, і що багато чого в цій країні дійсно зазнає змін. Я бачу ці зміни, і вони надихають мене.
Ми забуваємо, мої дорогі вгодовані європейці, що після німецької окупації Голландія не відразу стала моделлю демократії, що пан Рокфеллер нічим не відрізнявся від українських олігархів, і що, наприклад, олігарх Коломойський певною мірою врятував нас і країну, фінансуючи добровольчі батальйони, що перегородили шлях росіянам, зупинивши Путіна далеко від наших кордонів. Ми судимо і навіть засуджуємо, нічого не знаючи про це, лише вдаючи, що знаємо і що нам не все одно.
Правда ж полягає в тому, що Європа – це територія війни. Путін і його кримінальні дружки принесли в наш дім війну. Вони поширюють невдоволення через своїх тролів у соціальних медіа, вони підтримують раніше згаданих правих політиків, дестабілізуючи ситуацію; вони роблять усе можливе, щоб «потопити» Меркель (хоча б тому, що вона – «зрадник народу» зі Східної Німеччини); вони створюють хаос у Сирії, щоб зберегти потік біженців, які прибувають до Європи. А ще вони вб'ють будь-якого росіянина, який стоїть у них на шляху, навіть якщо він живе у Великобританії.
Нідерландський референдум – благословення для них, ще один приємний елемент у війні проти Європейського Союзу. Але організаторів референдуму це не хвилює, вони хочуть тільки полуницю і нічого більше. Вони обурені, відкидаючи всі звинувачення у тому, що їм «платять» з Москви. Вони не розуміють, що платити їм не потрібно, вони - нові безкоштовні «корисні ідіоти» у грі Москви.
Кампанія на підтримку Угоди про асоціацію з Україною буде нелегкою. Як змусити людей зрозуміти, що референдум не стосується України? Як пояснити, що голосуючи «проти», вони грають на руку кримінальній державі, яка руйнується, від чого воно стає ще більш небезпечною? Цікаво, що було б, якби в кінці 30-х років німці провели референдум щодо «єврейського питання»: багато б хто проголосував проти їхньої висилки?
На жаль, моя політична партія D'66 створила інструмент, яким сьогодні зловживають не в кращих цілях. Залишається тільки сподіватися, що ці слова відкриють людям очі до того, як стане занадто пізно. Демократія в моральній небезпеці, але поки ще є можливість зупинити цей процес.
Роберт Ван Ворен - НВ
