Коротка історія про те, як відважний рубль хитрий долар перемагав

Звичайна пропагандистська штучка в дусі середини 1960-х. За цей час відважний рубль вже тричі вклонився в пояс "хитрому доларові". Казка – брехня. Та в ній натяк. Натяк на весну 1959 рік...

Навесні 1959 року, американський фінансист, з 1960-го року голова економічної комісії Національного комітету Компартії США, Віктор Перло зустрівся з Головою Ради Міністрів СРСР, (прем'єр-міністром) Анастасом Мікояном.

- У вас відбувається щось недобре, — скаржиться Перло. — До мене постійно підходять якісь люди, пропонують продати валюту.

Для Мікояна це повідомлення не було новиною. Те що в Москві і не тільки в ній з'явилися люди, які скуповують валюту в іноземців знали всі. Не знали лише про масштаби цього явища.


У 1960 році Перший секретар ЦК КПРС Микита Хрущов вирушив у робочу поїздку в Західний Берлін. Там у своєму звичному стилі дорікнув владі, що "місто перетворився на брудне болото спекуляції". У відповідь отримав: "Такої чорної біржі, як ваша московська, ніде в світі немає".

Хрущов був розлючений.

Про що йдеться?

Валютні спекулянти. В кінці 1950-х у СРСР став процвітати чорний валютний ринок. Механізм його виникнення надзвичайно простий, структура надзвичайно заплутана. Щоб не попастися. Ринок завжди виникає там, де попит перевищує пропозицію. А чорний ринок - там, де пропозиції штучно придушуються (заборони, обмеження і т. д.). В ті роки, в роки так званої "відлиги" радянські люди, в основному артисти, спортсмени, дрібна партноменклатура стали виїжджати в закордонні відрядження. При виїзді їм дозволялося поміняти в Держбанку до $ 30. Так радянську людину оберігали від згубного впливу долара.

В Держбанку за долар давали спочатку 65 копійок, потім 90 копійок. Тобто "відважний рубль", вже тоді "хитрому долару" руки викрутив.

Адже радянцю у відрядженні так хочеться щось з загниваючого Заходу привести у "квітучий" соціалізм, де порожні вічні полиці пояснювалися тимчасовими труднощами. Докупити решту — сотню-другу — можна було на так званому чорному ринку.

Вдень і вночі так звані "бігунки" і "рисаки" — скуповували валюту на "плешке", на центральних площах, в універмагах, готелях, на виставках. Зібраний улов вони передавали "шефам", "купцям". Останні — вища каста в ієрархії валютників. Законів конспірації вони ретельно дотримувалися. Справа набула міжнародного масштабу, так як інтуристи стали великими партіями збувати валюту "бігункам" і "рисакам". Звичайно не по штучному курсом 90 копійок за $1, а приблизно $1/3 рублі.

На внутрішньому чорному ринку цей же $ 1 переходив часом за 8-10 рублів — триразовий підйом. Навар на кожній сотні – до 500 рублів. Це в середньому 4-5 місяців заробітку в СРСР. Якщо не одна сотня, а скажімо прокрутити так $ 1 тис – то навар дорівнює приблизно вартості легкового автомобіля. Коли справа приймає промисловий оборот – то заробітки стають мільйонними.

У своїй книзі "Луб'янка: забезпечення економічної безпеки держави", полковник КДБ Сергій Федосєєв згадує:

"...поширеним видом контрабанди були посилки та цінні бандеролі. В тюбики зубної пасти, наприклад, закладалися валюта. У 1959 році було перехоплено 209 таких посилок. У першому півріччі 60-р. — вже 1131. Апетити "чорного ринку" росли не днями, а годинами".

"Хитрий долар" підривав здоров'я "відважного рубля" і звичайно радянський уряд не міг ужитися з такою несправедливістю. За операцію на чорному ринку по обміну до $ 25 спійманим на гарячому загрожував термін від 3-8 років.

Після повернення із Західного Берліна Хрущов зажадав від КДБ довідку про те, як ведеться в СРСР боротьба з валютниками. Робити доповідь доручили щойно призначеному начальника 16-го відділу КДБ, полковнику Сергію Федосєєву. Відділ був утворений в червні 1960-го, як раз для боротьби з "хитрим доларом" та іншої лукавою контрабандою.

Доповідь про "чорному ринку" Хрущов слухав практично байдуже. Коли мова зайшла про гучну справу тієї епохи, про справу Рокотова — Файбишенко, перший секретар пожвавився.

- Яке покарання чекає на них?" — запитав Хрущов.

- Вісім років, — відповів Федосєєв.

Так звана Справа Рокотова, або справа валютників – стала показовою прочуханкою від "відважного рубля" "хитрому долару".

Фігуранти справи - Ян Рокотов, Владислав Файбишенко і Дмитро Яковлєв. Вища каста валютних міняйл.


Незадовго до доповіді Федосєєва Указом Президії Верховної Ради СРСР покарання за незаконні валютні операції було збільшено до 15 років. Але Рокотова і його молоду команду заарештували до Указу. А як відомо, закон зворотної сили не має. Але це тільки там, де закон взагалі має якусь силу.

— Обпеклися на молоці, тепер на воду дмухаєте, —кинув Хрущов Федосєєву, маючи на увазі досвід репресій минулих років. - Висока кара за скоєне повинна напоумити, налякати інших. Інакше це зло набуває загрозливих для держави розмірів.

- Микито, ти не гарячкуй, - заспокоює Мікоян главу держави. - Те, що пропонуєш ти, навряд чи виправдано.

Через три тижні на січневому Пленумі ЦК КПРС Хрущов знову повернувся до справи "валютників". Він знову зажадав посилити боротьбу з "міняйлами". Хрущов послався на лист робочих ленінградського заводу "Металіст", які висловили свій гнів м'яким терміном вироку. "Ось що думає робочий клас про цих виродків!" — вигукнув Хрущов.

- Руденко тут? — запитав Хрущов.

- Тут, — відгукнувся Роман Руденко, генпрокурор СРСР.

- Не думайте, що ваша посада вічна! – (до речі, Хрущов помилився – Руденко був генпрокурором до самої смерті в 1981 році).

- А Горкін тут? — Тут, — відповів Олександр Горкін, голова Верховного Суду СРСР.

- Ну, вас-то ми давно знаємо як закоренілого ліберала – вилаявся Хрущов.

У результаті Московський міський суд дав майстер-клас гнучкості і показав що закон має зворотну силу. Валютникам у справі Рокотова дали по 15 років позбавлення волі.

За кілька днів, перший секретар ЦК КПРС виступав в Алма-Аті і виступаючи на міському мітингу, Хрущов знову порушив справу Рокотова.

- Ви читали, яку зловили банду в Москві? І за все це ватажкам дали по 15 років. Та за такі вироки самих суддів судити треба.

Тут же була підготовлена записку в Президію ЦК з вимогою змінити відповідну статтю Кримінального кодексу РРФСР. В ній пропонувалося застосовувати у такого роду справах найвищу міру кримінального покарання — смертну кару. Горкін деякий час пручався. Відкрито говорячи, що це пахне 1937 роком. Його вже ніхто не слухав. "Відважний рубль" вимагав дати по мізках "хитрому долару".

1 липня 1961 року Голова Президії Верховної Ради СРСР Леонід Брежнєв підписав Указ "Про посилення кримінальної відповідальності за порушення правил про валютні операції". Генпрокурор СРСР Руденко опротестував м'якість вироку, винесеного Московським міським судом по справі Рокотова.

7 липня 1961-го голова Московського міськсуду Леонід Громов за м'якість вироку "валютникам" був знятий із займаної посади.

Радянський закон мав не тільки задню передачу, але і досконале ручне управління. Суд засідав неповних два дні. Рокотова, Файбишенко, а потім і важкохворого Яковлєва (у нього був туберкульоз) засудили до розстрілу.

Незважаючи на те що відважний рубль здорово наваляв хитрому долару, рятувати від дистрофії все ж довелося рубль, а не долар.


В січні 1961-го Хрущов провів грошову реформу. Зовні вона виглядала практично механічною. Ця реформа, по суті деномінація рубля. За 100 старих рублів давали 10 новеньких. Зарплати, пенсії, стипендії, ціни і тарифи були перераховані за новою номінації. До грошової реформи курс американського долларак рубля був $ 1 до 4 рубля. І логічно, щоб після реформи співвідношення стали $ 1 до 40 копійок. Але курс був змінений не в десять в 4,5 рази і вартість американської валюти була встановлена на рівні 90 копійок. Рубль хоч і "відважний", але він же не повний ідіот.

До грошової реформи кожен рубль забезпечувався 0,2 граму золота, логічно що після деномінації він повинен був бути забезпечений 2 грамами. Замість цього його забезпечення впало до 0,98 гр, тобто більше ніж удвічі.

Істотно подорожчав імпорт, він же купувався за "хитрий долар". І якщо цінники у магазинах були переписані в пропорціях 1 до 10, то на ринках (там свої закони) вони були деноміновані не більш ніж в пропорції 1 до 5, а то і нижче.
З виступу Хрущова 10 вересня 1963 року на Президії ЦК:
— Ось дивіться, я розмовляв з робітниками. Вони кажуть: цибулі немає, на цингу хворіємо. Ну, як це може бути, щоб цибулі не було? Шпинат. Ось, кажуть, коштує десять копійок за старими цінами, і тепер теж десять копійок. Або там селера. Що це? Дрібниця. Я ж пам'ятаю, в Донбасі болгари постачали. Бувало, у болгарина мати або дружина купують картоплю, так він селери пучок безкоштовно дає, тому що це дрібниця. Це ось, каже, моє, бери. А у нас ціни зросли на цю дурницю в десять разів. Ну що за сором? Так що ми тепер будемо привчати людей, що комунізм, і ви їжте суп без селери, без петрушки, без кропу?! Соціалізм є, а кропу немає, картоплі немає і іншого немає...

Так виглядала перемога "відважного" над "хитрим".

З 1961 по 1964 роки в СРСР відбулося 11 великих народних заворушень і акцій протестів. Одна з них закінчилася розстрілом демонстрації робітників у Новочеркаську. Загинуло 24 людини. Ще 9 потім будуть розстріляні за вироком суду.

У 1963 році СРСР вперше у своїй історії закуповує зерно за кордоном. У 1913 році, з яким так часто радянська історіографія порівнювала досягнення більшовиків, Росія – найбільший у світі експортер врожаю. Після 1963-го один з найбільших імпортерів. "Хитрий долар" продовжував всі роки радянської влади годувати власників відважного рубля, щоб ті не луснули від гордості і не померли з голоду.


Радянський Союз від швидкої загибелі врятувала нафта. Зростання цін на цю сировину в 1970-х і збільшення її видобутку привернули в казну такий обсяг "хитрого долара", що відважний рубль на час зітхнув з полегшенням. І знову заходився покусувати зеленого хитрого гостя.
Наступна грошова реформа "відважного рубля" знадобилася після того, як в 1986 році вартість бареля нафти впала втричі. У 1991 році грошова реформа СРСР збіглася з кінцем СРСР.
А адже ще великий російський поет, світоч російської думки дав ясне уявлення у чому ж криється "хитрість" ринкового долара і "відважність" пихатого рубля.

Уривок з Євгенія Онєгіна:



Тобто його батько втямити не міг, навіщо потрібно щось там робити, розвивати вільну економіку, якщо можна просто торгувати ресурсами.

Ай да Пушкін, ай да... ну ви зрозуміли.


Олександр Пасховер - НВ