1. Крадуть.
2. Практично ніхто не покараний за останні два роки. І що найдивовижніше - жоден регіонал.
2. Практично ніхто не покараний за останні два роки. І що найдивовижніше - жоден регіонал.
А це ж не тільки питання правосуддя, але й справедливості в більш широкому розумінні цього слова. Деякі люди з команди Януковича, судячи з усього, потрошили країну кілька років і досі не відбулись за це ніяким покаранням.
У цьому питанні колишній голова міністерства палива та енергетики Юрій Бойко - кандидат №1 на зустріч з правосуддям. Людина, чиє відомство під його керівництвом відстібнуло прибалтійським офшорам - одним з яких володіє бомж-алкоголік - більше $300 млн за посередництво при купівлі нафтових вишок у Сінгапурі, досі не в СІЗО, не в залі суду і навіть не на допитах. Вдень він на роботі у Верховній Раді, а ввечері - у будинку в елітному селищі Іванковичі під Києвом.
Це не єдина підозра в кричущій корупції за участю Бойка. Тепер депутати та медіа повідомляють, що його відомство було задіяне і в масштабній схемі з продажу зрідженого газу за заниженими цінами з подальшим перепродажем з величезним наваром, який осідав у приватних кишенях. Ще влітку слідчі прокуратури підготували клопотання про зняття недоторканності з Бойка, але потім справа була спущена на гальмах. Суть її полягала в тому, що керівництво міністерства штучно завищувало потребу населення в зрідженому газі у семи областях. Щоб її нібито задовольнити, держава продавала енергоносії за соціальними цінами, що складали 20% від ринкової вартості. Покупцями ставали 12 фіктивних фірм, створених молодим олігархом Сергієм Курченком, які згодом перепродавали газ за комерційними цінами на ринку. Грубо, але вигідно. Складно уявити собі, щоб Курченко при цьому не давав відкат тому, хто зробив таку щедру схему можливою.
Це не моя історія, її в статті розповідають депутати на диктофон. Про неї нібито знають і в ГПУ, на підставі чого і готували зняття недоторканності.
Але і це не все. Російський бізнесмен Костянтин Григоришин - зараз не будемо оцінювати його - прямо на диктофон нам і зі своїм ім'ям стверджує, що раніше на держзакупівлі сиділи люди Бойка, вони просили помножити ринкову ціну на 6 (!), поставити державі трансформатори, які виробляє підприємство Григоришина, та заробити на них 80%. Прямо говорить під запис зі своїм ім'ям.
Що ще треба, щоб провести розслідування і винести вердикт щодо?
Можливо Бойко не винен, можливо це чесна людина, якого обманювали підлеглі і якого обмовляють журналісти, слідчі і депутати, але я б хотів, щоб про це заявив суд. Щоб розслідування було завершене і по ньому було рішення. Щоб не було жодних зволікань та договорняків.
Нещодавно журналіст Сергій Лещенко опублікував інше розслідування, з якого випливає, що друг і колега Бойка Сергій Льовочкін прекрасно почуває себе на віллі вартістю $40 млн неподалік від Ніцци. На віллі, яку він навіть теоретично не може купити, тому що всі ці роки був чиновником і головою адміністрації президента за часів Віктора Януковича. Більше того, тепер є всі підстави припускати, що він був замішаний у ще одній грубій та прямій, як двері схемі з приватизації телекомунікаційного гіганта Укртелеком кіпрським офшором, який купив компанію без тендеру, або як любили називати регіонали - в тендері з одним учасником. У розслідуванні є все - імена, прізвища, компанії, явки, паролі. Залишилося тільки запросити всю цю інформацію офіційно, провести розслідування і підтвердити або спростувати. АЛЕ - розслідувати та довести справу до суду.
Які причини взагалі можуть перешкодити розслідуванню цих двох справ? Побачити такі причини мені важко.
Якось у Нью-Йорку я розговорився з таксистом, вихідцем з Ефіопії. Помітивши, що він не видає чек, я запитав, чи не означає це, що він може "коригувати" цифри своєї виручки за день чи за місяць, від якої нараховується податок. Він подивився на мене зі здивованою посмішкою та відповів, що це повна дурість. У тебе таке може виходити рік, або навіть 5 років, але якщо хоча б раз тебе спіймають на цьому, податківці знищать тебе, твій бізнес і твою сім'ю. Людина з Ефіопії в Нью-Йорку це розуміє. Це називається незворотність покарання. І вона є одним з головних факторів, що стримують майбутні злочини.
В Україні мародери при владі можуть роками красти у держави мільярди, домовлятися з новими чиновниками після втрати влади і виходити сухими з води.
Без справедливого і суворого покарання за крадіжку державних коштів, хоча б у великих розмірах, будь-які зміни в Україні будуть неповними.
У людей має з'явитися відчуття справедливості. Життя стає важчим. І люди повинні розуміти, за що вони терплять і куди ми йдемо.
Якщо життя стає важчим, але ми розуміємо, куди йдемо, тоді нормально. Але якщо для одних воно стає важчим, а для інших - ні, так не піде.
Віталій Сич - НВ