Російська пропаганда бореться проти "чурок" в Європі

Біженці, пропаганда і черговий "закат Європи"

Нещодавно, після довгої перерви, довелося поспілкуватися зі старим московським знайомим. Виявилося, що він тепер типовий представник путінської "моральної більшості": православний патріот, ненависник "розбещеного Заходу" і ксенофоб.

Знайомий став розпитувати мене про життя в Німеччині, про те, чим воно відрізняється від московського. Я навів перший-ліпший приклад: "Мене тут жодного разу не зупиняла поліція для перевірки документів". "Ну і що, в Москві теж тільки "чурок" зупиняють", - розчаровано констатував знайомий. "Так я ж сам "чурка", - гордо зауважив я, чи то з братерської солідарності з представниками південних республік, чи то маючи на увазі власне, далеко не арійське, походження." Тоді даремно тебе не зупиняють", - похмуро пожартував мій співрозмовник.



Багато росіян, як і цей мій знайомий, миряться з диктатурою, всесиллям силовиків, поліцейщиною, бо переконані, що все це захищає їх від ворожих "інших": якихось умовних внутрішніх і зовнішніх "чурок". Залежно від ситуації, головними "чурками" у свідомості суспільства стають представники різних іноземних держав, національних і сексуальних меншин.

Сьогодні в Росії йде потужне інформаційне накачування населення з приводу європейських країн, що "гинуть від навали мусульманських біженців" (тобто, для численних російських ксенофобів, тих самих "зовнішніх чурок"). Особливо воно посилилося після дійсно шокуючих подій у Кельні. Безумовно, проблема біженців є реальною. Але навколодержавним російським ЗМІ вона цікава, насамперед, як аргумент у проурядовій пропаганді. Головний меседж, який вони посилають громадянам, звучить приблизно так: "Європейські демократії не у змозі захистити населення від ворожих "інших", а наш авторитарний жорсткий режим - здатен. Так подякуємо йому за це і будемо всіляко підтримувати!".

Така пропаганда дуже ефективна. Вона добре лягає на ксенофобські стереотіпи російскої масової свідомості. Не випадково, що проблема "навали біженців" стає для пропутінських ЗМІ головною європейською, у тому числі німецькою, темою. Деякі з них відкрито підтримують німецьких ультраправих борців з інокультурною міграцією, що протистоять "наївній і прекраснодушній" толерантності пані Меркель. Ну а німецькі праві екстремісти відповідають взаємністю. Путін стає для них ідеалом консервативного правителя.



Російська державна ідеологічна пропаганда, проникаючи за межі країни, вливається у нову світову правоконсервативну хвилю і надає їй іншого масштабу. На тлі духовно близької їм путінської Росії європейські ультраправі виглядають серйознішими й соліднішими.

Крайні праві вважають себе непримиренними борцями з ісламістами. А насправді вони - такий же реакційний проект, що передбачає повернення до племінної та релігійної архаїки. У Росії він вже багато в чому реалізований, причому в обох варіантах: націонал-консервативному (Путін) та ісламістському (Кадиров).

Задовго до насильства в Кельні, в російському Грозному почалися систематичні напади на жінок, які гуляють з непокритою головою в сучасному одязі. Прямо в центрі міста молоді люди ображають їх, хапають за одяг і руки. Інші кадировські ісламісти їздять по Грозному в машинах з тонованими стеклами і обстрілюють свободно вдягнених дівчат із пейнтбольних рушниць кульками з фарбою. Однак основні російські ЗМІ не помічають насильства. Адже це відбувається не в якомусь "гейропейському" Кельні, а у вотчині путінського "піхотинця" Кадирова.


У знаменитому романі Карела Чапека "Війна з саламандрами" головний саламандр "пропонує співпрацю" керівникам різних країн: "Ви будете разом з нами руйнувати ваш світ". Нові реакційні сили, з путінським істеблішментом включно, з європейськими вкрай правими та ісламістами, намагаються нав'язати Європі повернення до клерикальної архаїки, племінної ізольованості, авторитаризму, репресивної сексуальної та сімейної моралі.

Всі вони, навіть ворогуючи один з одним, однакового прагнуть переробити європейське суспільство за своєю подобою, нав'язати йому свої правила, змусити європейців допомагати їм руйнувати космополітичну, вільнодумну, демократичну, толерантну Європу XXI століття.

Чи вистоїмо?


Ігор Ейдман - gazeta.ua