У своєму останньому зверненні до Конгресу Барак Обама дав зрозуміти, що бачить Україну серед пріоритетів політики національної безпеки Сполучених Штатів Америки. Його слова про те, що допомога нашій країні - «це не благодійність, а бажання зміцнити власну національну безпеку», багато чого вартують.Для мене це означає, що американський президент дивиться на Україну як на фактор навіть не регіональної, а саме глобальної безпеки, розуміючи, що в протистоянні між Україною і Росією мова йде не про «містечкові інтереси». Справа виходить на світовий рівень.
Тому всі коментарі про те, що у своїй промові Обама невірно підібрав висловлювання (американський президент використав термін «клієнтська держава» щодо України - НВ) або був не той переклад, або не той зміст, не важливі. Потрібно вміти бачити за словами сенс.
А сенс цей, на мою думку, полягає в тому, що ми не сходимо з порядку денного США, а це дуже важливо. Що питання нашої безпеки вони розглядають як фактор своєї безпеки. Що питання демократії та її зміцнення в Україні для них також вкрай важливе, оскільки це гарантія прогресивного розвитку країни в цілому.
Хотілося б почути більш жорсткі оцінки того, що накоїла Росія
Тому, якщо розглядати український аспект виступу Обами, ми отримали підтвердження необхідних речей. Хоча, як завжди, ми могли б сподіватись і на більше. Ми могли б отримати більш рішучу позицію США, зокрема, у зв'язку з виконанням їхніх зобов'язань в рамках Будапештського меморандуму, від чого зараз наші західні гаранти намагаються делікатно відмовитися, стверджуючи, що в документі не передбачалося жодних юридичних зобов'язань (хоча такі зобов'язання там були і залишаються).
Зрозуміло, хотілося б почути більш жорсткі оцінки того, що накоїла Росія за останній час, почути, яку відповідальність вона понесе за свої дії. Хотілося б почути про розширення допомоги, яку США могли б надати саме в практичній, військовій сфері - не тільки навчаннями, а й озброєнням. Це вже з розряду речей, які ми хотіли б отримати, але, як казав класик, «маємо те, що маємо»: Україні доведеться виходити з існуючих реалій.
Це, звичайно, не означає, що ми повинні покірно приймати все, що відбувається: за своє щастя потрібно боротися.
Володимир Огризко на НВ
