У 2015 році РФ не вдалося домогтися звільнення від санкцій: вони були продовжені ще на півроку. Що це означає для країни? Проблема санкцій як мінімум двошарова: їхня реальна значущість невелика, але санкції мають неприємну властивість накопичуватися.Це ніби якась шкідлива речовина, яку ви отримуєте з зовнішнього середовища – якщо пробути під її впливом тиждень, а потім виїхати, нічого страшного не станеться, організм очиститься самостійно. Але якщо жити під її впливом довго, важкі метали починають накопичуватись у кістках, і шкода для організму стає незворотною.
Те ж стосується і санкцій: чим довше вони зберігаються, тим вони болючіші. Крім того, вони формують ставлення - поки країна під санкціями, іноземні бізнеси сто разів подумають, чи варто в неї інвестувати.
Тому прямий ефект від зірваних контрактів і не поставленого обладнання не дуже великий. Російські експерти підрахували, що це 1-2% від ВВП. Небагато. Але пакет санкцій тягне за собою недопрацювання в інших напрямках, прямо з санкціями ніяк не пов'язаних. Наприклад, внаслідок санкцій нафтова компанія думає: «Та ну його до Аллаха, виведу-но я краще звідси свої активи і вкладу кошти в Нігерії». І цей непрямий і розтягнутий у часі вплив санкцій у кількісному вимірі порахувати неможливо – тут лише оціночні судження.
Путіну чітко сказано: американські санкції – це Крим, а європейські – Мінські угоди
Санкції – річ неприємна і для Європи. Зокрема, в Німеччині було 6 000 спільних підприємств з Росією. Природно, вони давали зиск своїм господарям, створювали робочі місця, а також генерували податкову базу і для Росії, і для Німеччини. Природно, закриття цих підприємств через санкційний режим німецькому бізнесу невигідне, що змушує бізнес тиснути на канцлера Меркель.
Ангелі Меркель доводиться обирати між інтересами своєї економіки, яка, до речі, теж не дуже блискуче йде вперед (хоч і йде), і своїми уявленнями про правильний політичний вибір. Це ж саме справедливо для всієї Європи.
Окрім того, є країни, які традиційно мають тісні стосунки з Путіним. Що характерно, це країни з сильними корпоративними або мафіозними традиціями, зокрема, Італія та Греція. Італійські парламентарі, давно помічені в дружбі з певними структурами РФ, систематично виступають з заявами про те, що санкційний режим треба скасовувати.
Іншими словами, Кремль теж працює над тим, щоб домогтися пом'якшення режиму санкцій. У нього є свої люди, свої агенти впливу і в Європейському парламенті, і в національних парламентах країн ЄС, у тому числі – німецькому, італійському, французькому та австрійському. Вони відпрацьовують отримані від Росії аванси, тому було б дивно, якби не було опору санкціям.
У результаті цього року санкції продовжені лише на шість місяців, і багатьом в Україні це, напевно, не подобається. Але перед продовженням Росія й зовсім поширювала чутки про те, що Італія незадоволена режимом санкцій і зупинить його. Цього, звісно, не сталося. Більше того, гадаю, через півроку санкції знову продовжать. Принаймні, доки баланс сил за і проти санкцій складається явно на користь України.
Дмитро Орєшкін на НВ
