Є така поширена історія – порівнювати емоції в Росії та Україні, знаходити в них подібне й на цій підставі робити висновок про те, що "всі однакові". Якщо ви не знали, як виглядає інфантилізм, то ось він перед вами, - пише Павло Казарін для Крим.Реалії.З формального боку – так, емоції по обидві сторони кордону нерідко схожі. І там, і там люди вчитуються в новини сусідньої країни, помічають несприятливі тенденції і зловтішно коментують. В одних стрічках – дешевшає нафта і дефіцит бюджету, а в інших – зростання держборгу і зволікання з реформами. Але на цьому схожість закінчується, і починаються відмінності.
І головна відмінність звучить дуже просто: чи залежить доля однієї країни від долі іншої?
Тому що майбутнє України і правда залежить від того, що буде відбуватися з Росією. Вся історія нинішньої війни народилася з рішення Кремля відповісти на Майдан введенням військ у Крим. Того самого рішення, слідом за яким послідувала історія гібридної війни в Донбасі. І немає нічого дивного в тому, що українці уважно стежать за новинами, які стосуються майбутнього російської економіки. І в цьому підході не тільки емоції, але і інструментальність: чим дешевше коштує нафта, чим вищий дефіцит російського бюджету, чим більше у Росії внутрішніх протиріч – тим менше у Кремля залишається ресурсів на продовження агресії.
Анексія півострова, гастролі Ігоря Стрєлкова, полон Надії Савченко, збитий "боїнг", воєнторг, невизнані республіки і все інше стало підсумком тих рішень, які приймалися в Москві. Якби нафта зростала в ціні, то навряд чи б Кремль намагався хоч скільки-небудь стримувати себе у своїх амбіціях. І немає нічого дивного в тому, уваги, з яким Україна стежить за котируваннями цін на вуглеводні.
Що б не відбувалося в Києві – це не помирить Москву з Анкарою
А от увагу Росії до українських новин складно пояснити раціонально. Тому що російське майбутнє від масштабів українських проблем ніяк не залежить. Навіть якщо пофантазувати, що Київ звалиться в тотальний політичній кризі – це, в кращому випадку, може послабити готовність Заходу підтримувати Україну. Але жодні події в Україні не змінять ціну на нафту. Що б не відбувалося в Києві – це не помирить Москву з Анкарою. Будь-які новини з України не здатні витягнути Росію з того замкнутого кола нелогічних політичних рішень, якими Кремль заганяє країну в глухий кут.
Зловтішно вчитуватися в новини про "негаразди" в Україні для російського обивателя має сенс лише в тому випадку, якщо головний його мотив – це емоції. Якщо він хоче танкових кидків до Києва, обмежених військових контингентів та інших військово-політичних скелетів з радянської шафи. Але навіть якщо Москві вдасться здійснити свою мрію про перетворення сусідньої країни на колишню сіру буферну зону, що відокремлює Росію від Заходу – це ніяк не змінить російську реальність і те майбутнє, яке їй обіцяє економічна кон'юнктура.
Тому що майбутнє України залежить від російських новин. А майбутнє Росії від українських новин не залежить ніяк.
Ніяк – від слова "взагалі".
