В українській політиці, безсумнівно, безліч неоднозначних або загадкових особистостей. Деякі з них викликають більше підозр, деякі менше. В біографіях практично кожного з них є факти, що викривають їх у тих чи інших махінаціях або навіть злочини. Не винятком є і діючий секретар РНБО, перший і єдиний в. о. Президента України, екс-голова Верховної Ради, екс-глава СБУ, народний депутат III-VIII скликань Олександр Турчинов. За свою кар'єру він пройшов через безліч відомств і політичних посад, провернув купу хитромудрих махінацій і схем, але так і не був спійманий «на гарячому». Його називали «Кривавим пастором», але він продовжував робити свою «велику справу». Які ж таємниці приховані в минулому Олександра Валентиновича?
«Студент, комсомолець, спортсмен і просто...»
Олександр Турчинов народився 1964 року в Дніпропетровську. Його батько Валентин Іванович був майстром спорту СРСР з волейболу і все життя займався спортом. Олександр Валентинович був талановитою дитиною, як і його батько займався волейболом (очолював шкільну команду), старанно вчився (на одні п'ятірки). Після школи Турчинов навчався в Дніпропетровському технологічному університеті. Під час навчання активно писав наукові роботи, йому навіть пророкували кар'єру великого вченого. Однак, він здивував усіх — відразу після університету пішов працювати на завод «Криворіжсталь». Ще в студентські роки Олександр Валентинович випробував свої сили у політичній сфері – був активним членом комуністичних будівельних загонів. За ці заслуги він був нагороджений поїздкою в недосяжну для простих жителів союзу Індію.
Відчувши, що участь у комсомольській і політичному житті країни дає безліч привілеїв, паралельно з роботою на заводі розпочав власну кар'єру у складі одного з районних дніпропетровських комсомолів. За завзятість і працьовитість Турчинова, в підсумку, призначили на посаду завідувача відділу агітації і пропаганди Дніпропетровського обласного комітету Всесоюзного Ленінського Комуністичного союзу молоді (ВЛКСМ). До речі, в ті роки його очолював Сергій Тігіпко, майбутній олігарх, міністр соціальної політики і віце-прем'єр-міністр України при уряді Миколи Азарова.
З розпадом СРСР Турчинов відійшов від політичних справ, почавши освоювати сферу журналістики. Аж до 1991 року він був головним редактором підрозділу інформаційного агентства «УНА-прес АПН» в Україні. До речі, саме за його ініціативою це відділення іноземного видання і було відкрито. Далі, він знову повернувся до наукової діяльності, створивши і очоливши Інститут міжнародних зв'язків, економіки, політики і права. Написав близько сотні наукових робіт про тіньову економіку і тоталітарних системах управління, принаймні, так пишуть в його офіційній біографії. Це досить дивно, адже журналістам не вдалося їх знайти. Те, що дійсно існує – це невеликі брошурки, в яких є співавтором Олександр Валентинович, але жодного його «епохальної» праці знайдено не було.
Прихід у «велику політику»
З часом Турчинов вирішив повернутися в політику. У 1992 році, після того, як Дніпропетровську ОДА очолив Павло Лазоренко Олександр Валентинович був призначений головою комітету з демонополізації та роздержавлення виробництва. Це призначення стало його відправною точкою до великої політичної кар'єри, адже відразу ж після цього він був призначений радником Леоніда Кучми з макроекономіки (а негласно – партнером по бізнесу), а також увійшов до керівного складу Українського союзу промисловців і підприємців. В цей же час разом з Павлом Лазаренком він займався створенням ВО «Громада», головою якої був призначений.
Після того, як Леонід Кучма пішов у відставку з поста Прем'єр-міністра, Турчинов відійшов від політики і повернувся до наукової роботи, обійнявши посаду генерального директора «Інституту економічних реформ». У 1997 році захистив докторську дисертацію. Темою його дослідження була все та ж «Тіньова економіка».
Народним депутатом Турчинов вперше став у 1998 році за списками партії «Громада», головою якої тоді був Лазаренко, а його майбутня соратниця Юлія Тимошенко обіймала тоді посаду заступника голови ради цієї партії. Подейкують, що Турчинов і Тимошенко почали «тісно дружити» ще в 1989 році (та у них навіть могли з'явиться спільні діти), коли Юлія Володимирівна тільки починала свою підприємницьку діяльність. Адже саме під патронатом Дніпропетровського обласного комітету ЛКСМУ (в якому працював Турчинов) Тимошенко займалася створенням молодіжного центру «Термінал».
Після того, як Павло Лазаренко втік з України, і за ним почалося кримінальне переслідування за звинуваченням у фінансових зловживаннях. Олександр Валентинович разом з Юлією Володимирівною вийшли з партії «Громада» і створили «Батьківщину». В ній Турчинову була відведена роль заступника голови партії, а Тимошенко стала її лідером.
Вдруге народним депутатом Турчинов став вже у складі партії «Блок Юлії Тимошенко», займаючись у Верховній Раді питаннями, пов'язаними з держбюджетом. У 2003 році Генеральна прокуратура звинуватила Турчинова і його колегу по БЮТ Степана Хмару відразу за трьома статтями Кримінального кодексу. Згідно з інформацією слідства, народні депутати проникли до Лук'янівського СІЗО в кінці червня 2003, де «почали ображати і бити працівників правоохоронних органів» (тоді на такій версії наполягав Віктор Шокін, який обіймав посаду заступника глави ГПУ, дивно, але прийшовши на посаду Генпрокурора, він різко забув про це, не роблячи жодних заяв).
Активіст «Помаранчевої революції». СБУ-шник, Бютівець
Під час «Помаранчевої революції» він теж не сидів, склавши руки – курирував виборчі штаби Віктора Ющенка в Донецькій, Луганській, Сумській і Кіровоградській областях. Крім цього, на останньому етапі виборів він був так званим «фінансовим контролером», з правом підпису фінансових документів». Його старання не пройшли дарма – після призначення Ющенка президентом, він став головою СБУ (до речі, він був першим цивільним, кого удостоїли такої честі).
Читайте на InfoKava: " Сепаратисти потрапили в Раду будуть працювати, або їх винесуть" - Турчинов (відео)
Після його приходу в «контору» відразу ж звільнилися основні оперативники, прихопивши з собою «флешки» з різними даними. Саме інформація з цих «флешок» і стала головним болем режиму Ющенка, оскільки виявилося, що і Ющенко, і всі його наближені аж ніяк не є «білими і пухнастими» а навпаки – основні корупційні схеми і криміналітет при Кучмі контролювався саме «новою командою Ющенка», і вони нікуди не пішли, а навпаки – були вбудовані в нову систему, але вже під керівництвом і прикриттям Турчинова.
На цій посаді він прослужив сім місяців, пішовши у відставку після звільнення Юлії Тимошенко з посади прем'єр-міністра. Як це взаємопов'язано, запитаєте ви? Та дуже просто: будучи главою СБУ за наказом Турчинова були знищені документи з архівів відомства, згідно з яким Юлія Тимошенко тісно пов'язана з відомим кримінальним авторитетом Семеном Могилевичем. Про це стало відомо після оприлюднення на Wikileaks листування тодішнього голови МВС Юрія Луценка з послом США. У ній він повідомляв, що Генпрокурор Медведько наказав заарештувати Турчинова за знищення документів, що викривають Тимошенко в протизаконній діяльності. Під час головування Олександра Турчинова в СБУ була фактично знищена слідча група СБУ, яка займалася розслідуванням загибелі Георгія Гонгадзе (опера, які контролювали розслідування «таращанського тіла», звільнилися відразу після приходу Турчинова, а інші «дрібні сошки» — після приходу «Кена» Хорошковського). За особистою вказівкою Олександра Валентиновича, ця група просто перестала отримувати будь-які відомості по даній справі (вже було не від кого). Тоді ж у Генпрокуратурі звинуватили цю групу в зриві операції щодо екстрадиції головного підозрюваного у справі генерала Олексія Пукача. Виконавши свою місію в СБУ, Турчинов пішов підкорювати інші вершини.
На виборах у парламент у 2006 і 2007 роках Олександр Валентинович очолював виборчий штаб «Блоку Юлії Тимошенко». Будучи народним депутатом V скликання, він обіймав посаду лідера фракції БЮТ. А після призначення Юлії Володимирівни прем'єром став правою рукою, зайнявши пост першого віце-прем'єра. На цій посаді він пробув аж до поразки Юлії Тимошенко на президентських виборах в 2010 році і приходу Віктора Януковича на посаду Президента України. Після арешту Юлії Володимирівни в 2011 році він очолив опозиційні сили, які об'єдналися на основі партії «Батьківщина». У партії він завжди був відповідальним за розвідувальну діяльність і так звану «чорну касу». Пройшовши у Верховну Раду в черговий раз, він активно займався критикою діючої влади, не виділяючись особливо з опозиційної натовпу.
Недавні події
Під час Евромайдана був поранений осколком світлошумової гранати, кинутої беркутівцями під час одного з чергових штурмів. Після «повалення» Януковича був призначений спікером парламенту і тимчасово обраний виконуючим обов'язки прем'єр-міністра та президента України. Ці обов'язки він виконував до закінчення президентських виборів. До речі, будучи «виконуючим обов'язки» президента України, він «віддав борг» олігархам, які підтримували Євромайдан, призначивши їх на посаду губернатора Донецької області Сергій Тарута — ІСД) і Дніпропетровської області (Ігор Коломойський — "Приват").
Після гучної сварки в партії «Батьківщина», разом з Арсеном Аваковим, Арсенієм Яценюком і ще кількома однодумцями покинув партію. На вибори до Верховної Ради VIII скликання пішов разом з партією «Народний фронт», яка за партійними списками посіла перше місце.
В середині грудня 2014 року за указом Петра Порошенко був призначений головою Ради національної безпеки і оборони України. При цьому, в законодавство були внесені поправки, згідно з якими повноваження секретаря РНБО були істотно розширені, і ця посада, з приходом на неї Турчинова, по вазі повноважень стала фактично порівняна з посадами президента або прем'єр-міністра.
Читайте на InfoKava: Пропусконому режиму в зоні АТО - бути! - Олександр Турчинов
Бізнес – справа жіноча?
Як і у більшої частини владної верхівки України, бізнес Турчинова офіційно оформлений не на нього, а на членів його сім'ї. Активами Олександра Валентиновича володіє жіноча частина його сім'ї – дружина Ганна Турчинова, мама Валентина Турчинова і теща Тамара Белиба. Як не дивно, велика частина бізнесу оформлена саме на його тещу (видно дуже вже він її поважає). У їх володінні знаходиться «Інститут економіки та права», що займається дослідженнями, та постійно отримує фінансові вливання від невідомих інвесторів. До числа власне подружжя Турчинова також входять: компанія «Імкотел» – займається бездротовим зв'язком та інтернетом (її головним акціонером є вищезгаданий «Інститут економіки і права»), компанія «Кінотур» – займається мастерингом фільмів (власник Тамара Белиба), і підприємство Ekonomiks Institutas, що займається будівництвом дата центрів за кордоном (зокрема в Литві).
Декларація про доходи Олександра Турчинова
Сам Олександр Валентинович каже, що порівняно з іншими громадянами України він людина досить багата (хоча по декларації живе лише на зарплату народного депутата). Якщо згадати тему його докторської дисертації («Тіньова економіка»), зовсім не дивним є те, що він прямо чи побічно причетний до створення фірм «Європа-ікс», «Фармакор», «ЗЕТ», «ВВ», «СВВ», газети «Вечірні новини», а також агенції з нерухомості «Янус».
Реальний «Пастор»
Олександр Турчинов є пастором баптистського приходу і одним з глав філії «Церкви Христа» в Україні. Примітно, що прийшовши на посаду голови СБУ у 2005 році, одним з перших його розпоряджень було припинити всі розслідування, пов'язані з діяльністю «Церкви Христа». Це досить дивно, адже подібного роду організації в більшості випадків є відмінні місця для відмивання величезних фінансових коштів. Дана церква для таких операцій використовуює благодійний фонд «Надія по всьому світу». До речі, подругу Турчинова Тимошенко теж називають одним з членів церкви, правда вона чомусь такі факти приховує. Українські та російські конспірологи пов'язують діяльність цієї церкви з розвідувальною діяльністю США, зокрема, приписуючи їй співпрацю з ЦРУ.
Матеріалів про Олександра Турчинова написано безліч, за різними версіями, його називають американським агентом, гомосексуалістом, злодієм, шахраєм, коханцем Тимошенко, «сірим кардиналом», «кривавим Пастором», і багатьма іншими приємними чи не дуже словами. Так, багато хто з цих слів домисли, які не мають офіційного підтвердження, але те, що в його житті було багато «брудних справ», заперечувати не може ніхто. І поки, його злочинна діяльність не буде офіційно доведена, він так і буде з-за спин українських політиків те, що йому заманеться, або ж те, що йому шепнуть на вухо його покровителі, будь то американські спецслужби, масони, світовий уряд або інші приховані від очей простих українців сили.
А в кінці – дуже важливе питання: а чи не кинув Турчинов свого «творця» і «патрона» Павла Івановича Лазаренка, який дуже притих після Евромайдана? Адже основними свідками по справі Павла Івановича були саме Борис Філатов та наближені Геннадія Корбана. Зараз Філатов став главою Дніпропетровщини. А пан Коломойський ще 6 років тому сказав – «Розбирайтеся самі, претензій до Павла Івановича не маю». І не так давно Філатов з Корбаном «віджимали» у Лазаренка готель «Асторія-Люкс», «Готель " Європейський» в Дніпропетровську. І за Павла Івановича вирішувала питання його теща Тамара Цикова. Вона звернулася за юридичними послугами до Максима Лавриновича, синові на той момент Міністра юстиції Олександра Лавриновича.У якого на вул. Льва Толстого в Києві був офіс. Ось тільки в ті ж дні в офіс Лавриновича заходив особисто і Геннадій Корбан... А через кілька днів від дивного вибуху газопроводу в Дніпропетровську загинув В'ячеслав Брагінський, пов'язаний з Корбаном, голова компанії «Україна-Канада». На цю компанію були оформлені «віджаті» активи Лазаренка. Ось тільки за пару днів до вибуху, акції та частки основних структур Брагінського були переведені на інші юридичні особи, підконтрольні Корбану і, подейкують, Лавриновичу.
...А Турчинов був при владі. І знав, що Цикова зустрічалася навіть з Юлією Тимошенко з проханням про допомогу.
Так, складно припустити, що Турчинов був не в курсі даних «розборок». Невже Турчинов не міг вирішити проблеми Лазаренка, займаючи таку посаду? Або не хотів конкуренції? І чому зараз так затихла тема повернення Лазаренка на Батьківщину?
Джерело: ukrainian.co.ua
