9 грудня Центральний банк республіки Туреччина (Türkiye Cumhuriyet Merkez Bankası) анонсував основи кредитно-грошової (монетарної) політики на 2016 рік. Публікація відбулася як за розкладом, з 2001 року ЦБ Туреччини жодного разу не допускав запізнень в анонсуванні монетарної політики. У 2016 році ЦБТ планує продовжити контроль за ціновою стабільністю і регулюванням ліквідності, приділяючи значну увагу політиці обмінного курсу. Втім, за гучними анонсами слідують досить цікаві явища, схожі з українськими проблемами, але з іншими підходами до їх вирішення.Монетаризм по-турецьки
ЦБТ декларує, що основним його завданням залишається боротьба з інфляцією. У 2006 році ЦБТ перейшов до інфляційного таргетування. Туреччина дуже сильно постраждала від інфляції в минулому, тому для ЦБТ боротьба з інфляцією - це не просто наслідування традиціям ЄЦБ або ФРС, а виважена стратегія. З 1995 по 2002 рік, річний темп інфляції в Туреччині не опускався нижче 40%, а в 1997 році досяг позначки 99,9%. В 2005 році довелося проводити грошову реформу: 1 нову турецьку ліру міняли на 1 млн старих лір. З тих пір в Туреччині рівень інфляції не піднімався вище 11%.
До речі, перед тим як перейти до режиму інфляційного таргетування, ЦБТ протягом трьох років поспіль вдавалося утримувати річну інфляцію на рівні нижче 13%. За планами ЦБТ, в 2018 році інфляція в країні не буде перевищувати 5%. Незважаючи на жорсткий інфляційний урок, отриманий у 90-х рр., Туреччина не обмежує свою грошово-кредитну політику тільки таргетуванням. ЦБТ тримає руку на пульсі ще трьох блоків монетарної політики: регулювання ліквідності (обсягів) національної валюти, підтримання фінансової стабільності та, звичайно, обмінний курс.
Обмінний курс для ЦБТ - це досить чутливе місце, оскільки Туреччина традиційно вже багато років відчуває хронічний дефіцит торговельного балансу, але за цей час навчилася жити з цим, як вважають "монетарні теоретики", хворобою. І жити, судячи за підсумками останніх 10 років, зовсім непогано. З 2002 року ВВП Туреччини тільки один раз впав у 2009 році (на 4,83%).
За останні 10 років від'ємний поточний рахунок був досягнутий в 2011 році, тоді він становив 75 млрд дол. США. Це майже в 6 разів більше, ніж ЗВР України на початок грудня 2015 року. На кінець 2011 року ЗВР Туреччини становили приблизно 88 млрд дол. США. І якщо б гігантський дефіцит товарів і послуг не перекрив фінансовий рахунок +65,7 млрд дол. США, то країна просто повинна була б або сильно девальвувати ліру, або втратити майже всіх ЗВР.
Ситуацію в Туреччині весь час рятує приплив капіталу. Проводячи моніторинг ситуації з обмінним курсом, ЦБТ примудрився створити індекс цін на імпортні та експортні товари та послуги, також ЦБТ детально аналізує експортний потенціал туристичної галузі і глибше, ніж належить за міжнародними стандартами, проводить моніторинг припливу капіталу в країну. Вивчення даних ЦБТ показує, що дефіцит торгівлі турки активно перекривають за рахунок портфельних інвестицій, прямих інвестицій, кредитів і депозитів. Причому перелік інструментів постійно змінюється залежно від кон'юнктури.
Приміром, у першому півріччі 2015 року від'ємний поточний рахунок з торгівлі становив 22,3 млрд дол., частково він був перекритий за рахунок припливу ресурсів з-за кордону (на 13,3 млрд) за такими статтями, як депозити і торгівельне фінансування. У 2014 році дефіцит торгівлі покрили за рахунок припливу портфельних інвестицій на 18,3 млрд дол., зовнішніх позик приватного сектора на 16,9 млрд дол. США, а також прямих іноземних інвестицій на 12,8 млрд дол. США.
Уроки для України
Просто так взяти і екстраполювати досвід Туреччини на українські реалії не можна. У нас різні за масштабом економіки, різні структури фінансового ринку та галузевих ринків реального сектора. Ми не можемо так швидко, як Туреччина, змінювати напрямок фінансових потоків, але це спостереження, як і історія догляду Туреччини з зони гіперінфляції, наштовхує на певні висновки.
1. Сам по собі дефіцит торгового балансу ніякого значення не має, наприклад, у Туреччині він з 2002 придбав хронічні форми. Має значення доступність для Центрального банку країни, уряду і приватного сектора набору інструментів, якими перекривається цей дефіцит.
Якщо у вас в країні війна, зміна влади, незрозуміле податкове законодавство і корупція, то такий інструмент, як "прямі інвестиції", не дасть великих компенсацій негативного торговельного сальдо. Якщо у вас в країні 75% лістингових паперів грають тільки "ганебно-технічну" роль, то ви не можете розраховувати на приплив іноземних портфельних інвестицій на 1-2 млрд дол. Якщо у вас в країні великі банки роками не можуть через суди домогтися повернення виданих кредитів, а парламент приймає різні недолугі закони, через які кредити взагалі можна списувати, то припливу позик з-за кордону в приватний сектор також не буде. Якщо вже рік власники суверенних облігацій очікують дефолт, то крім позик під гарантії або допомоги МВФ позитивного потоку чекати просто нізвідки.
Всі ці перерахування показують, що в Україні інструментарій підтримки позитивним фінансовим рахунком загального дефіциту дуже і дуже обмежений і віддалений від класичної країни з ринковою економікою, такий як, наприклад, Туреччина.
Читайте на InfoKava: На міжбанку гривня впала до 33,5 долара
2. Якщо подивитися на графік Bloomberg курсу турецької ліри і української гривні до долара США, то ми можемо побачити разючі відмінності. Ліра також пройшла пристойний шлях девальвації, але вона переживала девальвацію поступово, у гривні ж спостерігається чітко виражена сходинка і явно поступальна девальвація. Гривня падає до долара, потім повертається назад, потім настає період стабільності, і далі знову стрибок курсу, особливо це видно на прикладі трьох останніх років.
Відбувається це тому, що курс гривні до долара і євро відіграє більш важливу роль в економіці і фінансовій системі, і НБУ його в будь-якому випадку (навіть адміністративними методами) намагається утримувати. Але оскільки в НБУ асортимент інструментів, які могли б забезпечити йому приплив валюти по фінансовому рахунку, обмежений, то виходить це не завжди, а останні 15-18 місяців не виходить зовсім.
Примітно, що 95% інструментів, через які ЦБТ закривав дефіцит, НБУ не просто недоступні, але і знаходяться поза зоною його відповідальності. Як ми можемо радити НБУ спиратися, наприклад, на іноземні портфельні або прямі інвестиції (?), якщо це не його зона відповідальності і він об'єктивно може тільки спостерігати за процесами.
3. Біда в тому, що за рік фондовий ринок не побудувати, умови для прямих інвестицій не створити, довіра до інвесторів в суверенні бонди не повернути. Тобто перелік інструментів залишається поза зоною впливу НБУ, а девальвація вбиває частина реального сектора і більшу частину банків. Залишається шукати більш дієвий (ніж кредити МВФ) ресурс і підтримку, яка буде сприйнята учасниками ринку як гарантія стабільності. Головне питання, яке нині стоїть перед НБУ і не стоїть перед ЦБТ, - де взяти ресурс для відновлення повноцінних золотовалютних резервів? Альтернатива, запропонована Україні програмою EFF, вже майже рік як не працює, оскільки ЗВР, створені за рахунок кредитів Фонду, по суті, витрачати на інтервенції не можна.
Думаю, що українській владі потрібно як можна скоріше виходити з цієї ситуації: звертатися до країн-донорів і просити фінансування на умовах субборгу в розмірі 10-15 млрд дол. США, з можливістю більш широко використовувати ці ресурси для інтервенцій. Очікування ж, що ЗВР відновляться з зростанням експорту, - це фатальна стратегічна помилка, оскільки класичний інструментарій компенсації негативного торгового сальдо за рахунок фінансового рахунку буде ще довго поза зоною доступу українських властей через пробуксовування реформ.
В Україні ситуація нестандартна: країна втратила ЗВР в результаті відтоку капіталу, в т. ч. капіталу колишньої політичної еліти. Нестандартна ситуація потребує нестандартних рішень, а у МВФ, як виявилося, дефіцит нестандартних інструментів.
4. Порівнюючи стратегію девальвації в Туреччині та в Україні, вже зараз можу сказати, що сама по собі ідея дискусії про те, яким повинен бути курс: "ринковим або фіксованим" - є безглуздою. Девальвація повинна носити оптимальний характер, тобто бути такою, при якій Центральний банк країни буде розуміти, яким чином у нього буде можливість нарощувати або підтримувати обсяги ЗВР. ЦБТ, коли девальвував ліру, розумів, на які інструменти він або ринок будуть спиратися, балансуючи торговий дефіцит, причому робив це майже не вдаючись до підтримки МВФ.
Стимульований девальвацією периметр джерел надходження валюти в країну повинен бути очищений від негативного впливу самій девальвації. А коли цей периметр дає результат (хоча б і по фінансовому рахунку), то який там у вас торговий дефіцит - неважливо. Наприклад, не можна, щоб із-за девальвації закривалися банки, які фінансують експортерів, або експортери, залежні від імпортної сировини, не могли купити валюту для оплати імпорту і т. д.
5. Перелік першочергових реформ в Україні логічно випливає, як не парадоксально, з статей платіжного балансу. Якщо ви хочете отримувати приплив валюти по лінії прямих інвестицій - відповідно, треба відбудовувати всю вертикаль, залучати таких інвесторів (від реєстрації до податків), якщо ж є плани залучати ресурси на умовах портфельних інвестицій, то потрібно більш оперативно відбудовувати фондовий ринок. Я ж вважаю, що одним з найбільш перспективних напрямків залишається залучення в країну іноземних кредитів банків для приватного і муніципального секторів. Цей інструмент може дати небувало швидкий ефект припливу валюти в країну, але для цього кредитори повинні бути впевненими в тому, що вони зможуть повернути свої кредити.
Джерело: m.mignews.com.ua
