Як діти радісно кидаються грудьми на гору тіл своїх приятелів з криком «Купа мала!», так зростає і кількість учасників в сирійській війні. «Купа мала», вигукнув Камерон, британський прем'єр, і послав два літака (а скоро буде шість!) бомбити ДАІШ*.
«Купа мала», відгукнулась Канцлер Меркель, і послала аж 1200 солдатів в Сирію. Турки перейшли кордон і заснували серйозну базу біля Мосула, столиці іракської Ісламської Держави (заборонена в Росії терористична організація — ред.). Питання часу, коли президент Обама теж плюхнеться у це місиво.
Запитали б Сирію, яке їй під цією веселою юрбою, вона б відповіла: Сирія проти. Сирія хоче допомоги від Росії, а від європейців і американців не хоче. Як в темному кінотеатрі: «Приберіть руку! Ні, не ви, ви можете залишити». Сирії зовсім не все одно, хто бомбить її міста і простори. Росія взаємодіє з законним урядом Дамаска, з тим самим, яке посилає послів, сидить в ООН і формує 80% населення. Якщо Росія допоможе відібрати територію у ДАІШ, ця територія стане під контроль сирійського уряду.
Мета НАТО — прямо протилежна. Якщо вони вступають у сирійську війну, то лише для того, щоб не дати Башару Асаду оволодіти всією Сирією. Вони декларують, що воюють з ДАІШ, але їхній головний ворог — законний уряд Сирії. Якщо не Росія.
На жаль, не хочеться вас засмучувати, шановний читач, але і французи ставляться до цієї ж категорії. Вони говорять про «великої коаліції проти ДАІШ», як про нову антигітлерівськуї коаліцію, але це — пусті слова. ДАІШ не такий сильний. Росія — ворог гірший ДАІШ в очах НАТО. Народ у Франції та Англії так не вважає, тому що лідери цих країн пудрять мізки своїм громадянам, мовляв, ми разом з Росією розіб'ємо терориста.
Втім, і під час другої світової — американці розбомбили б Червону Армію, якби та пішла звільняти Париж від нацистського звіра. Кожен розуміє, що той, хто звільнить — той і буде володіти. Пам'ятаєте «17 миттєвостей весни»?
Читайте на InfoKava: НАТО заперечує звинувачення на свою адресу
Читач нашої газети має право знати, що поки ні один західний лідер не погодився з тим, щоб Башар Асад (і Росія) залишилися в Сирії. Керрі цього не говорив, так і Олланд не сказав, хоча таке враження могло скластися. Цього ще належить досягти.
Захід не хоче російської перемоги, не хоче миру і спокою в Сирії. Туреччина грає на боці США, на жаль. Тому, що б турки не зробили, США підтримає. А турки ввели війська в Ірак. Якщо вони спробують ввести війська в Сирію, Росії доведеться за них відбомбитися. Та й англійцям і німцям треба прямо сказати — «Вас сюди не кликали». Користі від їх участі, а до роздачі вони ще придумають окрему державу «Вільну Північну Сирію» під своїм контролем.
«Чи Не все одно, хто бомбить, лише б бомбити терористів?» — запитає простак. Мета — не розбомбити Сирію, але врятувати її, повернути владу законному уряду. Прогнати терористів — справа нехитра, було б згода, але немає згоди. Захід намагається зараз на території Саудівської Аравії терміново сколотити з численних загонів бойовиків — єдину силу проти Асада. Ця поки не існуюча сила повинна зайняти території, з яких вибивають ДАІШ, по західному плану.
Росія вже була на цій постановці в 1944 році, коли Червона Армія і її союзниця Армія Людова визволяли Польщу, а про-лондонська Армія Крайова намагалася перехопити ініціативу і насолодитися плодами російської перемоги.
На боці Росії — міжнародне право, як справедливо нагадав глава МЗС Сергій Лавров. Є рівно два способи законно влізти в чужу країну: на запрошення влади або за рішенням Ради безпеки ООН. У росіян є в кишені запрошення законної влади Сирії, але у європейців і американців цього немає. Немає і рішення ООН: резолюція 2249 Ради безпеки ООН, яка була прийнята після терактів в Парижі, і на яку посилаються європейці, не дає санкції на збройне втручання в Сирію. Вона закликає знайти джерела фінансування та озброєння ДАІШ, а для цього в Сирію летіти бомбити не треба.
«Купа мала», відгукнулась Канцлер Меркель, і послала аж 1200 солдатів в Сирію. Турки перейшли кордон і заснували серйозну базу біля Мосула, столиці іракської Ісламської Держави (заборонена в Росії терористична організація — ред.). Питання часу, коли президент Обама теж плюхнеться у це місиво.
Запитали б Сирію, яке їй під цією веселою юрбою, вона б відповіла: Сирія проти. Сирія хоче допомоги від Росії, а від європейців і американців не хоче. Як в темному кінотеатрі: «Приберіть руку! Ні, не ви, ви можете залишити». Сирії зовсім не все одно, хто бомбить її міста і простори. Росія взаємодіє з законним урядом Дамаска, з тим самим, яке посилає послів, сидить в ООН і формує 80% населення. Якщо Росія допоможе відібрати територію у ДАІШ, ця територія стане під контроль сирійського уряду.
Мета НАТО — прямо протилежна. Якщо вони вступають у сирійську війну, то лише для того, щоб не дати Башару Асаду оволодіти всією Сирією. Вони декларують, що воюють з ДАІШ, але їхній головний ворог — законний уряд Сирії. Якщо не Росія.
На жаль, не хочеться вас засмучувати, шановний читач, але і французи ставляться до цієї ж категорії. Вони говорять про «великої коаліції проти ДАІШ», як про нову антигітлерівськуї коаліцію, але це — пусті слова. ДАІШ не такий сильний. Росія — ворог гірший ДАІШ в очах НАТО. Народ у Франції та Англії так не вважає, тому що лідери цих країн пудрять мізки своїм громадянам, мовляв, ми разом з Росією розіб'ємо терориста.
Втім, і під час другої світової — американці розбомбили б Червону Армію, якби та пішла звільняти Париж від нацистського звіра. Кожен розуміє, що той, хто звільнить — той і буде володіти. Пам'ятаєте «17 миттєвостей весни»?
Читайте на InfoKava: НАТО заперечує звинувачення на свою адресу
Читач нашої газети має право знати, що поки ні один західний лідер не погодився з тим, щоб Башар Асад (і Росія) залишилися в Сирії. Керрі цього не говорив, так і Олланд не сказав, хоча таке враження могло скластися. Цього ще належить досягти.
Захід не хоче російської перемоги, не хоче миру і спокою в Сирії. Туреччина грає на боці США, на жаль. Тому, що б турки не зробили, США підтримає. А турки ввели війська в Ірак. Якщо вони спробують ввести війська в Сирію, Росії доведеться за них відбомбитися. Та й англійцям і німцям треба прямо сказати — «Вас сюди не кликали». Користі від їх участі, а до роздачі вони ще придумають окрему державу «Вільну Північну Сирію» під своїм контролем.
«Чи Не все одно, хто бомбить, лише б бомбити терористів?» — запитає простак. Мета — не розбомбити Сирію, але врятувати її, повернути владу законному уряду. Прогнати терористів — справа нехитра, було б згода, але немає згоди. Захід намагається зараз на території Саудівської Аравії терміново сколотити з численних загонів бойовиків — єдину силу проти Асада. Ця поки не існуюча сила повинна зайняти території, з яких вибивають ДАІШ, по західному плану.
Росія вже була на цій постановці в 1944 році, коли Червона Армія і її союзниця Армія Людова визволяли Польщу, а про-лондонська Армія Крайова намагалася перехопити ініціативу і насолодитися плодами російської перемоги.
На боці Росії — міжнародне право, як справедливо нагадав глава МЗС Сергій Лавров. Є рівно два способи законно влізти в чужу країну: на запрошення влади або за рішенням Ради безпеки ООН. У росіян є в кишені запрошення законної влади Сирії, але у європейців і американців цього немає. Немає і рішення ООН: резолюція 2249 Ради безпеки ООН, яка була прийнята після терактів в Парижі, і на яку посилаються європейці, не дає санкції на збройне втручання в Сирію. Вона закликає знайти джерела фінансування та озброєння ДАІШ, а для цього в Сирію летіти бомбити не треба.
Джерело: thepolitics.info
