Економіка країни являє собою єдиний структурований організм, в якому присутні ієрархізовані галузі: від важкої до легкої промисловості, сільського господарства, фінансово-банківської системи і сфери послуг. Саме збалансований стан всієї системи і забезпечує добробут.
Після розпаду СРСР Україна опинилася вирваною з контексту єдиного "народного господарства", і її незалежна економіка отримала всі "родові травми", які були викликані цим процесом. Промисловість України виявилася не пристосованою до самостійного плавання у водах вільної ринкової економіки, оскільки мала автаркічний характер.
Весь час незалежності ми бачили, як західний світ продовжує йти у відрив за рівнем життя. Тому у нас і народився міф, що після приєднання до ЄС ми станемо жити, як у Європі. Однак при створенні міфу забули те, що Європу зробив Європою насамперед, важка праця. Європейське об'єднання вугілля і сталі 1952 року (попередник ЄС) дало поштовх розвитку західноєвропейської економіки тому, що в цих країнах вже була сучасна промисловість - це було частиною їх виробничої культури. Країни з іншою виробничою культурою, такі, наприклад, як Греція, Кіпр, Іспанія і Португалія, попри входження в ЄС, так і не скоротили своє відставання в розвитку від країн заходу Європи. Швидше, навпаки, розрив тільки збільшився.
Потрібно спуститися з небес на землю і ставити перед собою реальні цілі
Тому зараз і постає питання - а чи вигідно країнам настільки різного рівня розвитку об'єднуватися в єдині економічні союзи? Чи не потрібно для розвитку, насамперед, об'єднуватися країнам зі схожою економічною долею? Країни Вишеградської четвірки, на відміну від України, змогли провести в 1990-х роках радикальні ринкові реформи. В результаті більшість з галузей колишніх соціалістичних економік вдалося актуалізувати до нових економічних реалій.
Ми ж цього зробити не змогли. Відсутність українських адекватних економічних реформ призвела до того, що наші підприємства важкої промисловості в основному орієнтувалися не на регіональні ринки, а на світові – в основному на торгівлю з Китаєм.
Ось і виходить, що відсутність необхідної диверсифікації зовнішньоекономічних зв'язків: обґрунтованість ведення не настільки прибуткових у короткостроковому періоді операцій (порівняно з торгівлею з Китаєм тоді) на зовнішніх ринках Вишеградської четвірки (але таких, що дозволяють переживати економічні шоки, і вигідних тому в довгостроковому періоді) була відсутня в силу браку мудрості менеджменту українських підприємств і стратегічно неграмотної поведінки українських держструктур.
Враховуючи, що в Китаї в 2015 році закінчився так зване наздоганяюче зростання, і КНР вже не буде надавати в майбутньому такого тиску на світові сировинні ціни і ціни промислової продукції низьких переділів (власне, всю номенклатуру українського експорту), дані наші проблеми, очевидно, збережуться і в майбутньому. Єдине, що зараз може тримати на плаву українську економіку, це сільське господарство. Але успіхів у цій галузі без розвитку національної промисловості явно недостатньо для того, щоб українська економіка вийшла з кризи. Просто немає таких прикладів в сучасній світовій економіці. Що ж робити?
Час переглянути інтеграційну політику.
Акцент в інтеграції на Захід в цілому потрібно перенести на інтеграцію, насамперед, з країнами Вишеградської четвірки. Останнім часом у світовому промисловому розвитку відбуваються значущі зміни. Додається такий важливий вектор розвитку, як регіональний розвиток. Глобалізація зараз – це значною мірою і економічне співробітництво з сусідами. Прориви, вчинені в адитивному виробництві (промисловий 3D-друк), зниження цін на енергоносії, підвищення зарплат в Китаї і в цілому в країнах Південно-Східної Азії, роблять торгівлю з віддаленими країнами і офшорне промислове виробництво в світі не такими вигідними, як раніше. Якщо сюди додати, роботизацію промисловості, яка вібдувається зараз, то тренд стає зрозумілим - подальший добробут країн залежатиме від їх уміння актуалізувати ці тенденції, від уміння налагодити відносини з сусідами, які теж рухаються в цьому напрямку.Ще одне зауваження. На початку колонки я писав про важливість єдиних цілей, зумовлених схожими рівнями економічного розвитку. У нас і країн Вишеградської четвірки вони більш схожі, ніж у нас і країн далекого заходу Європи, які значно відрізнялися від України і стилем менеджменту в промисловості, і ставленням до праці. Це необхідно враховувати в сучасній економічній політиці України.
Так, зараз країни Вишеградської четвірки відірвалися від нас, але це не критично. Їх відрив від України все ж не такий великий, як у нашої країни зі Швейцарією або Німеччиною. А те, що у нас є зростання сектора, де ми досить гарні і не поступаємося, а десь і перевершуємо держави Вишеградської четвірки – інформаційні технології і авіакосмічна галузь - говорить на користь того, що і Вишеградській четвірці буде цікаво співпрацювати з нами. Крім того, саме ці країни накопичили величезний досвід трансформації своїх економік, і нам буде дуже корисно перейняти його, стратегічно рухаючись в ЄС. Це набагато важливіше, ніж переймати західноєвропейський досвід, заснований зовсім на інших промислово-культурних засадах.
Більша орієнтація на країни Вишеградської четвірки дозволить нам відбудувати не лише окремі сектори економіки, такі як металургія та інформаційні технології, успіх яких раніше був заснований переважно на офшорній моделі, а дасть можливість повністю змінити весь наш народногосподарський комплекс. Що є виключно позитивним в плані створення робочих місць в Україні.
Потрібно спуститися з небес на землю і ставити перед собою реальні цілі. У найближчій перспективі необхідно зайнятися створенням спільних підприємств у сільському господарстві та туристичній галузі, і звичайно, створенням спільних підприємств у новій промисловості XXI століття, де у поляків, угорців, чехів і словаків напрацювань значно більше, ніж у нас.
Саме значне збільшення і якісне привищення регіональних зовнішньоекономічних зв'язків між Україною та країнами Вишеградської четвірки може стати тим фактором, який по-справжньому зрушить наші економічні реформи з мертвої точки. Але, найголовніше, українському уряду і українським підприємцям це буде значно легше зробити, тому що це - досить органічні дії.
Богдан Данилишин на НВ
