Повернувся з Краматорська. В місті вже півтора тижні щосили йде тестування кандидатів Патрульна поліція України.
В цілому, на даний момент в "моїх" шести східних містах - Сєверодонецьку, Лисичанську, Рубіжному, Краматорську, Слов'янську та Маріуполі ми отримали вже майже вісім тисяч кандидатів. Пальма першості у Маріуполя, де на даний момент конкурс становить майже шість осіб на місце. Анкети надходять не тільки з визволених територій, але і з тієї сторони лінії фронту.
Днями під час комп'ютерного тесту, близько аудиторії. де зібралися кандидати, підійшов молодий чоловік років двадцяти трьох. В теплій куртці розміру на два більше, на ногах - берці, в руках поліетиленовий пакет. Підійшов і промовив твердим, упевненим голосом:
- Мене звати Андрій. Я хотів стати міліціонером з дитинства. Але мені треба знати відразу, мене візьмуть чи ні?
За останні півроку я вже звик до таких питань, відповідь стандартна: пройдете тести, навчання і вийдете на роботу - як усі. Але цей хлопець не вгамовувався:
- Я все це розумію. Але я з Донецька.
- Ну і що, - кажу, - тут багато з Донецька, місто заповнене переселенцями, це нормально. (У Краматорську до війни проживало трохи менше 170 тисяч осіб, зараз , за неофіційними даними - більше двохсот)
- Ні, ви не зрозуміли, я з самого Донецька, я живу там.
Я трохи сторопів. Хлопці стали озиратися.
- У сенсі з Донецька? Прямо зараз?
- Так, тільки що з блок-посту, зараз поїду назад. Буду їздити на тести звідти, коли треба.
- Я розумію, але вам доведеться пройти перевірку - чим ви там займаєтеся, співробітничали...
- Ні, я не співпрацюю. Просто нікуди виїхати. Але, я хочу відразу сказати, що у мене є одна проблема в сім'ї..
- Яка?
- У мене мати та вітчим підтримують сепаратистів. І бабуся. Вони мирні, але вони з ними. Я спочатку намагався читати їм новини з інтернету, вішав по дому українські прапори, але дійшло до бійки...
- Так може ви б таки виїхали?..
- У мене більше ніде немає родичів, жити за межами Донецька мені ніде... Але і там я вже не можу, якщо не візьмете до себе, все одно виїду.
- А ви не пробували знайти собі іншу роботу? Там чи тут? Чому ми повинні..
- Ні, ви не повинні. Не подумайте нічого поганого, я, правда, з дитинства хотів стати міліціонером. Але мама не дозволяла, а папа називав їх всіх мусорами. А зараз вже все одно: батька немає, поїхав у Росію, а мама більше не авторитет. Та й не в мусори ж я йду, а в поліцейські...
Ми поговорили ще трохи, я пояснив хлопцеві графік тестів і він поїхав на свій блок-пост. Не знаю, що з ним буде, як він пройде всі етапи, але глибоко всередині дуже хочеться, щоб він потрапив. І щось мені підказує, він буде добрим патрульним. Так, людина слабка, не у всіх виходить виїхати. Але, все-таки, він - наш. Хоча і перевірки всі пройде по повній програмі.
Мустафа Найєм
