Місцеві вибори тривають. Минуло уже більше тижня після дня голосування, але офіцних результатів по країні досі нема: десь ще продовжують рахувати. Навіть якщо уявити, що за цим затягуванням не стоять фальсифікації і підтасовки (а після багатьох навколовиборчих скандалів уявити це відверто важко), стосовно технічної сторони виборів виникає кілька закономірних питань.По-перше, чому процес організований так погано? Чому, скажімо, в Туреччині, де парламентські вибори відбулися на тиждень пізніше, результат уже є, а у нас досі немає? Чому на кожних виборах у нас безліч неправильно надрукованих бюлетенів (цього разу для усієї Закарпатської області)? Чому через технічні обставини відміняються вибори у цілих містах, як це сталося у Маріуполі? Чому внутрішньо переміщені особи фактично не змогли голосувати?
Насправді, це складні питання зі складними відповідями, але очевидним є наступне: система голосування у її сьогоднішньому вигляді діє тому, що вигідна тим, хто може скористатися з її недоліків. Цікавішим є інше запитання: як нам ці недоліки усунути? Для цього не потрібно винаходити велосипед, достатньо подивитися на досвід успішніших сусідів.
У той час, як за 24 роки незалежності в Україні з технічних нововведень на виборах було замінено непрозору урну прозорою (виборчі списки, кабінки, ручки на мотузочці - все це залишилось), у Естонії з 2005-го року повноцінно діє електронне голосування (e-voting). До речі, випробування воно пройшло саме місцевими виборами. У Естонії використовують ID-карту, і далеко не тільки для голосування через інтернет. Для голосування на дільницях використовуються сенсорні термінали, схожі на ті, які у нас використовуються для поповнення рахунку телефону чи оплати комунальних послуг. Так уже давно голосують у США, Бельгії, Бразилії та багатьох інших країнах.
За 24 роки незалежності в Україні єдине технічне нововведення на виборах – заміна непрозорої урни прозорою
Переваг у електронного голосування безліч. По-перше, зникає поле для фальсифікацій, підтасовок, вкидань бюлетенів, оскільки голос виборця одразу потрапляє до центральної бази даних. Тобто, за результатами виборів можна спостерігати в режимі реального часу, а остаточні результати доступні одразу.
По-друге, витрати на таку систему і її експлуатацію є значно нижчими за сьогоднішні. На проведення місцевих виборів згідно з Законом "Про Державний бюджет України на 2015 рік" виділено суму в 1 млрд 180 млн 300 тис. гривень. Цих грошей вистачило б з головою, щоб придбати необхідну кількість сенсорних терміналів, які б використовувались для проведення виборів і у подальшому. Якщо при цьому оголосити тендер, обов’язковою умовою якого є виробництво терміналів саме в Україні, то це могло б створити тисячі нових робочих місць і дати поштовх вітчизняним виробникам електроніки.По-третє, електронне голосування серйозно збільшило б явку на вибори молодих людей. Для тих, хто дорослішав у епоху інтернет, користується соціальними мережами і смартфонами, черги до кабінок для голосування, паперові бюлетені - пережитки минулого, від яких молоді люди намагаються триматись подалі. Ці люди спілкуються в інтернеті, купують товари в інтернеті, дозвольте їм голосувати в інтернеті - і вони будуть це робити. До того ж, велика кількість молодих людей, особливо студентів, проживає не за місцем реєстрації, а це значно ускладнює процес голосування. Електронне голосування дозволило б усім, в тому числі і молодим людям, голосувати незалежно від місця проживання.
Електронне голосування - це серйозна інвестиція в майбутнє нашої держави. Це серйозний модернізаційний проект, а тому не факт що все вийде одразу. Але технічний прогрес невідворотний, і якщо ми не хочемо виглядати дикунами через 10 років, зробити процес голосування прозорішим, залучити молодь до голосування, нам треба починати запроваджувати електронне голосування уже зараз.
Олександр Носаль для НВ
