"Підтримати"
Новини
Всі новини

Віра Хвуст: Волонтерські історії про нескорених. Олена з Гостомеля

Віра Хвуст - волонтер, працює як психолог з людьми, які пройшли через пекло війни, займається нагальними справами. нещодавно вона почала записувати "Волонтерські історії нескорених". Це справжні історії, з іменами та прізвищами. Вони є документами війни і розслідуються відповідними органами Але публікує Віра у своєму Телеграм-каналі тільки ті, які дозволяють оповідачі, та й то зі зміненими іменами. Їх навіть слухати важко, а вже пережити...

На годиннику 5 ранку. Мені дзвонять, аби терміново поговорила з жінкою, яка є моєю підопічною.

 ⁃ Олено, що трапилось?
 ⁃ Спати не можу, мене всю колотить.
 ⁃ Розумію вас. Ви пробували дихати?
 ⁃ Пробувала, але при кожному вдиху відчуваю запах трупів. Я так більше не можу. Я з кожним днем помираю, і здається я відчуваю свій мертвий запах….

У Олени на Сумщині загинули батьки. Їх невеличке село розбомбили авіабомбами. По її автівці працювала артилерія, коли вони з покійним чоловіком намагались виїхати з Гостомеля.

Днем раніше, вона розповідала:

« Віро, ми чекали на вагітність. Ми 9 років на неї чекали, а вони відібрали її у мене. Я дізналась 24 грудня про нашу дитинку. За 2 місяці до того, як оцей…(сльози).

Ми хотіли виїхати, як тільки усе почалось, але нашу машину розстріляли. Вона так і лишилась там стояти серед дороги. Опель, колись сірого кольору, з номерними знаками АІ 5676.

Ми коли їхали, то нас попередили, щоби акуратно, але як, бляха, акуратно?

Вони зробили решето з нашої машини, чоловік сказав, що він їде зараз дуже швидко, а тоді різко затормозить, аби я вибігла в кювет, чи як та придорожна яма зветься?

Так я вижила, а він ні. А потім мене привезли у Київ, а за два дні подзвонила сусідка і повідомила про маму з татом. І за годину після цього, померло наше дитя. По моїх ногах рікою текла кров, а я нічого не могла вдіяти. Я була в шоковому стані, і не розуміла, як бути далі.
Я хотіла піти кинутись з вікна, але там було низько і почалась повітряна тривога, і мене кума просто затащила у сховище.»

Я втрачала немовля. Я знаю, що вона відчуває, але я не втрачала, дякувати Богу, чоловіка, я не мала прив’язаності до батьків і їх не вбили «визволителі».

Я чую, як кожне її слово дається їй дуже важко.

За тиждень її відправлять сюди ближче, тут буде моретерапія, багато розмов, та спроба підлікувати рани, але і так ясно, що вони лиш затягнуться плівочкою, яка буде прориватися періодично...

Віра Хвуст, волонтер


Підписуйтесь на аккаунт InfoKava.com в Twitter, Facebook або Telegram: в одній стрічці новин - все, що варто знати про події в Україні та в світі про політику, бізнес, культуру та економіку.
Ctrl
Enter
Если вы заметили ошибку в тексте
Выделите её и нажмите Ctrl+Enter
Также по теме