Про це ЦПК повідомив слідчий, який розслідує справу. Саму підозру вручатимуть завтра в Дніпровському відділку Нацполіції. Завтра ж суд обиратиме запобіжний захід для Шабуніна – особисте зобов’язання або арешт.
Шабуніну інкримінують ч. 2 ст. 345-1 – “погроза або насильство щодо журналіста”, а саме: ”умисне заподіяння журналісту […] середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв’язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності “. Голові правління ЦПК загрожує обмеженням або позбавленням волі на строк до п’яти років.
За інформацією ЦПК, на врученні підозри наполягають прокурори, зокрема, процесуальний керівник у справі – Руснак Дмитро Олегович. Згідно з його електронною декларацією, ще у 2016 році він працював звичайним прокурором Сторожинецької місцевої прокуратури у Чернівецькій області.
“Слідством так і не з’ясовано дві ключові речі: чому раптом слідчі вважають провокатора – журналістом, і, власне, звідки взялася “середня тяжкість” ушкоджень”, – пояснює спритність слідчих та прокурорів юрист Центру протидії корупції Олена Щербан.
За словами Щербан, після удару Шабуніна Філімоненко сам викликав собі швидку і відмовився від госпіталізації та допомоги лікарів. Журналісти зафіксували цю відмову на відео і самі були її свідками. Декілька годин поспіль після удару у псевдо-журналіста не було жодних ознак “тяжких ушкоджень”. Вони з’явилися пізніше – коли Філімоненко разом зі своїми попілчниками поїхав з місця подій.
У ЦПК вважають, що Філімоненка побили його ж спільники для того, щоб отримати іншу ступінь тяжкості, за яку передбачена більш серйозна відповідальність – 5 років тюрми.
Окрім того, Філімоненко самостійно не надав слідству медичні документи. Слідчим довелося отримувати їх через суд. З ухвал суду випливає, що Філімоненко навіть одного дня не перебував на стаціонарному лікуванні в Київській міській лікарні швидкої допомоги, куди мав би бути доставлений за законом, а 21 день “лікувався” в Київській міській клінічній лікарні №12, звідки постійно постив відео. “Такий період перебування в стаціонарі потрібний саме для того, щоб лікарі кваліфікували отримані ушкодження як “тяжкі”. Після “лікування” Філімоненко втік з країни за кордон з метою ухилення від кримінальної відповідальності, про що публічно повідомив на своїй сторінці у Фейсбуці, – додає юрист Щербан.
Прикметно, що інші справи про напади та побиття журналістів правоохоронці розслідують безрезультативно. Лише одиниці справ доходять до суду. Зокрема, після Революції гідності за статтею 345-1, що інкримінується Шабуніну, було винесено лише 3 вироки. У двох випадках це – угода про примирення, а в третьому обвинуваченого взагалі звільнено від відбування покарання з іспитовим строком.
За даними Генеральної прокуратури України, за 2013 – січень 2017 року було зареєстровано 645 кримінальних проваджень за статтею “Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів”. Із них 326 (50,6%) були закриті вже на стадії слідства. І лише 46 справ (7,1%) потрапили в суди.
У ЦПК називають цю справу проти Шабуніна – політичним замовленням, яке має на меті знешкодити громадського діяча та антикорупційного активіста.
