Щодо провалу Радою поправки до Трудового кодексу про недискримінацію сексуальних меншинУ всій історії з цією поправкою хочу виділити три моменти:
1. «Незахист» сексуальних меншин на рівні даного документа ніяк не впливає на євроінтеграцію, і, відповідно, на безвізовий режим. Хто стверджує зворотне - лукавить. Серед країн Східної Європи є як мінімум 4 країни, які стали членами ЄС, не обсмоктуючи в подібних документах питання сексуальної орієнтації. Незрозуміло, чим Україна гірша, наприклад, Румунії? Якраз якщо ЄС вкаже Україні, що без такої поправки до Європи ні ногою - це і буде справжнісінька дискримінація і політика подвійних стандартів.
2. Не бачу сенсу взагалі кричати про необхідність захисту від дискримінації там, де її у нас зроду не було. Якщо це не так, і є в Україні така системна проблема (у сфері, яку регулює Трудовий кодекс - тобто у сфері праці) - чекаємо фактів.
3. Абсолютно не розумію, чому в Трудовому кодексі повинен бути наведено вичерпний список ознак,за якими дискримінація заборонена. Тобто, за кольором шкіри дискримінація заборонена, а, наприклад, за кольором волосся - дуже навіть заохочується? Куди простіше викласти цю поправку у вигляді заборони будь-яких форм дискримінації. Тільки і всього. Але ні, комусь у Раді знадобився «сексуально орієнтований» лобізм. Навіщо і кому?
Дмитро Тимчук
