У Національному музеї історії України запрацювала виставка «Концтабір Ягідне».
Виставку створено до роковин звільнення села Ягідне Чернігівської області за ініціативи волонтерської організації Добробат.
У перші дні повномасштабної війни населений пункт захопили військові РФ. У місцевій школі вони розмістили свій штаб, а жителів села примусово зігнали до її підвалу, який перетворився у справжній концтабір.
Місцевих мешканців окупанти використовували як живий щит, прикриваючись ними від української артилерії.
російські військові окупували Ягідне, розташоване неподалік білоруського кордону, у перші дні широкомасштабного вторгнення. 3 березня 2022 року загарбники примусово зігнали всіх мешканців села — понад 350 людей, серед яких було 77 дітей — до підвалу місцевої школи. Найстаршій ув’язненій жінці було 93 роки, наймолодшій дитині — всього лише півтора місяця. Рашисти утримували в’язнів новітнього концтабору в жахливих антисанітарних умовах, без достатньої кількості води та їжі, без світла впродовж 27 діб — до 30 березня.
Виставку розташовано на сходах, які нагадують про сходи на виході з підвалу школи Ягідного. Ув’язнені називали їх «сходинками до життя». Вздовж сходів розміщені вітрини з речами — мовчазними свідками жахіть, що їх довелось пережити мешканцям села.
Умови, в яких рашисти тримали заручників, справді були жахливими. Понад триста людей змушені були перебувати в тісному підвалі площею всього 197 кв. м, в якому бракувало місця навіть для того, щоб просто лягти відпочити, тому робити це доводилось по черзі. В’язням бракувало світла і повітря, багато хто задихався. У нелюдських умовах люди почали помирати. Окупанти дозволяли виносити небіжчиків з підвалу лише вдень, тому тіла померлих увечері лишались з в’язнями до ранку.
З внутрішнього боку одних із дверей, що вели всередину підвальних приміщень, в’язні вели календар, позначаючи кожну нову добу, яку їм довелось пережити в підвалі, ліворуч одвірка — список розстріляних окупантами, який до визволення Ягідного сягнув семи осіб. Праворуч записували загиблих односельців, зокрема тих, хто помер, не витримавши нелюдських умов ув’язнення. Цей список сягнув десяти прізвищ. Організатори виставки відтворили ці написи і малюнки дітей на протилежній від вітрин стіні.
Експонати виставки вражають буденністю принесеного на українську землю зла і зворушливими спробами порятунку від нього. Серед них — речі та слоїки з їжею російських окупантів, яким протистоять дитячі малюнки й іграшки, що відволікали найменших в’язнів від страшної реальності. Побутові речі з підвалу та з повністю спаленого сільського будинку сусідять на виставці з Новим Заповітом і пронизливим віршем Валерії Прокопенко — дівчинки, що пережила ув’язнення і втратила будинок, який розбомбили російські окупанти:
Хіба можна таке пробачити?
Ви забрали у мене хату.
Хіба можна таке пробачити?
Ваші танки, ракети, міни?
Хіба можна таке пробачити?
У підвалі живі та мертві…
От би хлібчика хоч окрайчика,
І водички, та ще цукерку…
Хіба можна таке пробачити?
Я ж маленька іще дитина…
Та дорослою зразу стала я…
Ворог нищить усю країну…
Я все ж виживу. Постараюся.
Сонця промінь ясний побачу.
Закарбую навічно в пам’яті
І ніколи вас не пробачу!!!
Правоохоронні органи України встановили імена дев’ятьох російських катів, які влаштували «підвал смерті» в Ягідному. Цим особам повідомлено про підозру у порушенні законів та звичаїв війни, поєднаному з умисним вбивством. За кожен воєнний злочин російських окупантів, вчинений проти України, неминуче настане справедлива відплата.
Джерело: АрміяInform
