Вони всі хочуть подорослішати: і підлітки, і мрійники середнього віку. Їх прагнення схожі: отримати новий досвід, втілити свої проекти та створити якісний продукт, тобто - віднайти та реалізувати себе. І ось наприкінці літа-2019 у Харкові все склалося: креативний проект отримав гроші для втілення та зустрівся із креативною командою. І вийшла з-під їх творчих сердець та рук – бомбезна телеепопея: «Хочу бути дорослим».
Але – почнемо з початку. Бо інакше буде незрозуміло.
Ось, ви, наприклад, хочете зняти своє кіно чи телепрограму. Хочете, але не знаєте як та за що.
Так, це величезна проблема у країні, де вже багато років нема кому опікуватися аудіовізуальним мистецтвом. У нас ще не склався той суттєвий прошарок заможних людей, що бажали б вкладати свої гроші у сучасні новаторські проекти та команди. І тому – у нас слабке кіно, занудні теле-шоу, недосвідчені та мало конкурентні продюсери, режисери, сценаристи та оператори…
Але не кваптеся все ховати, бо, якщо придивитися уважніше до процесів, що відбуваються в українському культурному просторі – виявляється, зараз вже не все так погано. Не вірите? Зараз доведу.
Меценатом може бути… держава
Ще у 2017 році за підтримки Мінкульту в Україні було створено Український культурний фонд ‒ таку креативну державну установу, що має сприяти розвитку національної культури та мистецтва. Розумні люди створили його для розвитку інтелектуального та духовного потенціалу особистості і суспільства, широкого доступу громадян до національного культурного надбання, підтримки культурного розмаїття та інтеграції української культури у світовий культурний простір. І ось вже майже три роки Фонд підтримує творчих людей, що працюють у сфері культури та креативних індустрій. Гроші до Фонду йдуть не тільки від держави, але й від багатьох її партнерів.
У 2019 році УКФ запровадив конкурсну програму «Підсилення потужності українського аудіовізуального сектору», яка підтримувала освітні проекти у аудіовізуальному секторі, а також - творців на етапі сценарної розробки, пре- про- та пост продакшену українського кіно та телепродукту. Загалом навесні за цією програмою було підписано 148 договорів про надання грантів на суму 297 734 055,15 грн. Ось усвідомте: майже півтори сотні аматорських проектів майже на 300 млн. гривень!
Ось тут і з’являються наші амбітні харків’яни із своїм амбітним: «Хочу бути дорослим!». Проект вже було обкатано: він успішно брав участь у невеличких пітчингах та мав заохочувальну підтримку.
Магія класного задуму
Розповідає автор, продюсерка проекту, режисер за фахом, керівник медіа школа «Новий Кадр» Катерина Усменцева:
- Ми придумали це телешоу разом із підлітками - учнями медиа школи «Новий Кадр». Спочатку розробили сценарій, потім взяли участь у пітчингу, отримали невеликі гроші й відзняли пробну передачу. Звісно, вона була недосконала, бо ми тоді ще не мали для цього повної професійної команди. Але ідея нас не відпускала, й ми вирішили поборотися за грант на створення повноцінної пілотної серії телепрограми «Хочу бути дорослим»: на знімальний, монтажний та тонувальний періоди, а також на апробацію серії у фокус-групах та отримання відгуків від аудиторії. Нам дуже хотілося створити якісний, національний, навчально-виховний та ще й конкурентоспроможний телеконтент для підлітків. А ще хотілося створити таку дискусійну спільноту навколо пізнавального контенту для молодої аудиторії. Бо те, що має бути створене для підлітків - треба обговорювати та оцінювати.
- Так про що ж проект?
- Перш за все - про відповідальність за свої вчинки. Про виховання нових поколінь! Може звучить пафосно, але він саме про це. Далі - трохи роздумів про Незалежність України та виховання Українців. Не патріотів, а саме Українців, таких, що самі себе такими відчувають.
Я почала про це замислюватися перший раз в 2009 році. Тоді до мене на навчання прийшли діти 9-10 років. І ми стали говорити, про що будемо знімати невеличкий фільм. І ось тут перший раз переді мною постало питання: "А якого громадянина я виховую для країни засобами кінематографу?" Адже кіно дуже потужний інструмент. І на той момент я не мала відповіді: кого потребує держава, яка вона, який образ у цієї людини - Українця? Я питала у шкільних вчителів, у батьків та просто у знайомих, якою вони бачать нашу країну, які ми є? На той час не було відповідей. Всі знизували плечима і казали: "Ну, гарну людину". Батьки ще додавали: "Щоб людина на хліб могла заробити". І це все.
І тільки після майдану та п'яти років війни, поступово - це уявлення почало формуватися. Формуватися насамперед у дорослих. Я чую від батьків своїх учнів, не всіх нажаль, що глобально Українець - це вільна людина, яка поважає закони, вміє працювати та нести відповідальність за свої вчинки. Для якої поняття «держава» та «країна» - це одне поняття. (Пам'ятаєте, як на початку 2000-х ми постійно повторювали: "Країна в нас хороша, а от держава погана!») І зараз вже є це відчуття України, як країни, що відбулася! Зараз у мене вже не виникає питань хто такі Українці. І мені легко пояснювати це дітям…
- З чого почали, коли усвідомили, що грант виграно й у вас є гроші для роботи?
- З формування команди, звісно. Ми запросили людей, що вже відзначилися у декількох цікавих проектах: сценаристку Олену Ніколаєвську, режисерку Валентину Пшенічнікову, оператора Дмитра Ніконова, монтажера Макса Головачова, звукооператора Валерія Бескорсого та другого оператора Ивана Скворцова. Їх помічниками стали дівчатка Маруся Волга та Юлія Андросова. А Іра Лучко та Даня Валяєв були у центрі подій – бо вони стали ведучими.
- Ви щось там казали про магію: в чому вона?
- В чому магія класного задуму? Він створює безцінну атмосферу! «Хочу бути дорослим» втілює свій задум єдиною веселою командою. А спрацюватися такій різнобарвній компанії — задачка цікавенька! Відомі професіонали великого кіно, зовсім молоді артисти та люди взагалі без кіно-досвіду на одному майданчику. Уявляєте? Обожнюємо такі поєднання різних поглядів, смаків та темпераментів. Вони завжди дають бомбезний продукт!
Розумієте, проект – короткий за часом, стрімкий, все треба було зробити практично тут і зараз. Це теж створювало такий особливий світ навколо нас. Коли були відзняти перші кадри і ми отримали невеликий перепочинок перед наступним знімальним тижнем, відчули – нібито життя прожили разом! Була така суперова, атмосфера на майданчику, коли всі з головою поринули в свою улюблену справу. Складнощі, звісно, були, але вони вирішувалися швидко й безболісно.
- Коли глядач зможе ознайомитися із готовою роботою?
- Перша, мала презентація відбудеться 6 вересня у рамках міжнародного фестивалю аудіовізуальної творчості «Дитятко». А 8 вересня плануємо велику презентацію із обговоренням передачі глядачами та учасниками проекту.
А ось тут, на facebook, можна подивитися наш крутий трейлер вже зараз:
https://www.facebook.com/100009363117777/videos/2419776688344411
- Будуть представники ЗМІ? Це ж медійний проект…
- Ось із цим є проблема. Не дуже-то колег цікавить медійний проект для підлітків… Ми всіх запросили, але поки що не маємо відповідей. Вважаю, що це окрема тема для розмови – що наші медівники виробляють для підлітків, яких треба й виховувати, й розумно та безпечно розважати. Тоюто – потрібен якісний підлітковий конвент…
- Отже – буде про що поговорити після презентації та обговорення?
- Так, звісно буде…
* * *
Є думка, що відсутність цікавості із боку ЗМІ – не єдина проблема, з якою може стикнутися керівництво проекту.
Фінансується проект частинами і не всі кошти ще отримані. А новий Кабмін як раз затіяв великі зміни: Мінкульту, у тому вигляді, до якого всі звикли, вже нема, а Мінфін заявляє, що планує переглянути бюджет 2019 року…
Залишається бути оптимістами й чекати, що всі фінансові зобов’язання КФУ виконає у повному обсязі перед всіма грантоотримувачами.
Ірина Шевченко, Харків
