Політолог і юрист Руслан Ригованов не з чуток знає проблеми Донбасу - він горлівчанин, дуже багато займався проблемами Горлівського казенного хімічного заводу, того самого, який став причиною масштабної аварії в 1989 році і донині зберігає залишки дуже отруйних речовин, здатних отруїти півкраїни. І зараз, спостерігаючи за тим, як системно гробить найнасиченішу промисловістю частину Донбасу окупаційна влада, під керівництвом Росії і за сприяння місцевих зрадників, він більше багатьох розуміє, чим це обернеться в майбутньому.
Знаєте що таке «пісець»? Але точно не «хутровий звір», а саме той, який приходить раптово і дуже боляче. Я наслухався за п'ять років масу пропозицій про реінтеграцію Донбасу: за рішенням проблем переселенців, за рішенням екологічних проблем... Вибори не за горами, і суперкандидати в президенти просторікують про свої стратегічні видіння. Тільки проблемка...
Ви про що сперечаєтесь? Там могильник. Питання в тому, коли настане час «Ч»? А Бог його знає, може, настає вже зараз... Ох, про що це я?
Рішення про закриття шахт розглядалося з 1972 року. Загравання з провідною частиною пролетаріату - шахтарями призвело до того, що Союз розвалився, а шахти таки залишилися. Вони, як державні, пережили і ваучерну, і сертифікаційну приватизацію. І тихесенько добралися до свого 2014 року (ну, крім 10%, які були цікаві окремим ФПГ).
За цей час: відсутність капітальних вкладень, відсутність необхідного рівня видобутку і комплексних заходів щодо ТБ привели до критичної ситуації із затоплення. Так, ви не помилилися: на 2014 рік ситуація ВЖЕ була критичною. А далі прийшла війна!
Війна і видобуток вугілля мало сумісні, особливо якщо шахта на лінії вогню. Водовідливи зупиняються, шахти починають тонути, горизонт за горизонтом, а тут ще й прийняття рішень недокерівників недореспублік взагалі зупиняти шахти.
Це фактор №1.
Союз... Зосередження промисловості в одному місці призвело, до того що на території Донбасу рознашована маса потенційно небезпечних об'єктів. Згідно з даними МінТОТ, на території, непідконтрольній Україні, таких «мін уповільненої дії» налічується 176 штук.
А це Фактор №2.
Адже маса об'єктів - не що інше, як відходи хімічного виробництва, в тому числі військового призначення. Один міліграм речовин, які здатні вбити людину. А вже про рівень забруднення екосистеми в періоді я не говорю. На відміну від тієї ж радіації, багато речовин не виводяться природними методами. Для прикладу наведу Горлівку.
Проблеми Горлівки можна побачити тут.
https://les.media/articles/986785-gorlovka-gorod-za-milliard,
https://zn.ua/ECONOMICS/smert_s_zapahom_mindalya_na_ruinah_imperii.html
А тепер про те, як ці два фактори працюють в зв'язці:
У 1989 році просто стався витік отруйних речовин з підземного резервуару відходів. Причому, якщо говорити правду, то ніхто до цього часу не дав відповіді, що ж за речовина отруїла людей, адже, не дивлячись на відсутність офіційної інформації, жителі міста знали, що навіть зарубіжний «суперхімзахист» просто розчинявся.
Про проблеми Горлівського хімзаводу (думаю, для людей 40+ не треба пояснювати що означає «Поштова скринька А\Я-3318») неодноразово писалося і говорилося, в тому числі і на міжнародному рівні.
https://www.bbc.com/ukrainian/ukraine_in_russian/2013/08/130809_ru_s_gorlivka_ecology;
https://www.segodnya.ua/oldarchive/c2256713004f33f5c2256c99004122c2.html;
http://gorlovka.ua/news/article/4860/.
Зрозуміло, що питання так до кінця і не були вирішені, і підземні резервуари залишилися на території хімзаводу в підземних відстійниках. Як працювали хімічні відстійники? Створювалися підземні резервуари, при прорахунку яких враховувалася цілісність підземних ґрунтів, так звані «цілики», які, відповідно, в результаті техногенних факторів були спочатку зменшені («підроблені»), а в подальшому піддалися ще й впливу геологічних факторів. Заливання водою шахт призводить до геологічних порушень, просідань ґрунтів. Так, знову ж таки, за даними МінТОТ, по Донецьку, просідання ґрунтів становить в середньому 25 см:
Зараз шахта ім. Гайового в Горлівці критично затоплюється, і вода підбирається до шахти "Олександр-Захід".
Так, розмовляюча голова "ДНР" Басурін, звичайно може лякати неіснуючою хіматакою, але кожне таке його «лякання» мене змушує здригатися в холодному поту. Може, час «Ч» настав? Може «хутрове звірятко» вже прийшло?
Апокаліптичність затоплення шахт не тільки в просіданні грунтів і провалах, вибухах метану в підвалах будинків, але і в розносі хімічної гидоти по Азовсько-Чорноморському басейну, в зараженні вод підконтрольної території. Одночасно і хімія і біологія будуть знищувати воду, а значить, і людей, не розбираючись, де проходить лінія розмежування. Ми повинні розуміти, що це наша проблема. Проблема не завтра, а зараз, сьогодні! До речі, керівним виродкам "ДНР" і "ЛНР", все одно, так само як і їх кураторам в Росії...
Хотів би подякувати команді НГО «РЕ: старт» і особисто Оксані Чепижко за підняття проблеми. Хотів би сказати спасибі і Інституту майбутнього в особі Юрія Романенка, який підтримав ініціативу обговорення даного питання. Я далі буду висвітлювати це питання і бити в дзвони. Варіанти рішень є. Але вирішувати потрібно вже сьогодні.
А тим, хто хочет заглянути в корінь проблеми, раджу подивитися фільм «Круте падіння».
Фільм розповідає про аварію на шахті «Олександр-Захід», попутно торкаючись плачевного стану вугільної промисловості в кінці 80-х, проблем міста Горлівки і шахтарських міст взагалі, екології та страйків 1989 року. Виробництво «Таллінфільм».
Руслан Ригованов, Київ
Руслан Ригованов має цілковиту рацію: не варто закривати очі і вважати, що проблеми окупованих територій - не наші проблеми. Воду ми п'ємо з одних і тих же джерел, земля у нас одна, і повітря теж.