Всі, хто з ентузіазмом публікував в соцмережах фотографії з Єревана і називав "революцію" в Вірменії схожою на українські протести, буде засмучений. Там немає і натяку на те, що було у нас. І ніхто не збирається відмовлятися від Росії, як би нам не хотілося так думати. Вірмени зробили з протестів свято, але прибравши несимпатичного їм прем'єра, всього лише "випустили пар", а не змінили ситуацію. Так вважає журналіст Богдан Амінов, який побував серед протестуючого народу.
Про те, як протестують у Вірменії - повідомляє Укрправда.
Прем'єр-міністр Вірменії, екс-президент Серж Саргсян пішов у відставку. Це було головною вимогою мітингів вірмен по всій країні. Про це пишуть світові ЗМІ, на подію реагують інші країни - США, Росія, Європейський союз.
Я їздив до Вірменії висвітлювати ці протести. Ми спілкувалися з сотнями протестуючих, політиками по обидва боки барикад, вірменськими журналістами, громадськими діячами та багатьма іншими. Я кожен раз дивувався відповідям на запитання.
В Україні кажуть про вірменський Майдан, бажаня вірмен піти від впливу Росії, немирну революцію, нового майбутнього главу держави, опозиціонера Николу Пашіняна і про все те, що в Єревані заперечують.
Після приїзду з Вірменії коментарі багатьох експертів стали різати вуха - від навидумуваного в ефірах і колонках на сайтах.
У Вірменії я відразу був шокований іншою реальністю. Перший діалог з водієм таксі:
- Ви з України, так? Як там ваші бандери?
- Що ви маєте на увазі?
- Ну, я про цю владу вашу говорю ...майданівську!
18 квітня, в першу ж ніч в Єревані, ми вирушили шукати "Майдан". На площі Свободи в вірменській столиці була парочка протестуючих, які відразу сказали: "Це не Майдан. Ми його не хочемо. Ми не хочемо, щоб вийшло, як в Україні".
Асоціації з Майданом
Як тільки вірмени дізнавалися, що ми з України, майже завжди звучало прохання: "Коли будете писати про це - не порівнюйте з вашим Майданом, будь ласка". Як пізніше з'ясувалося, причин цьому декілька.
1. У вірмен український Майдан асоціюється з кров'ю, смертями і втратою частиною територій. Багато хто побоюється, якщо проводити паралелі, то Вірменія опиниться в ідентичній ситтуації.
До речі, перша причина плавно перетікає в другу. В Єревані часто відповідали, що кліше "Майдан" може розлютити інші країни.
2. Росія. Вірменські журналісти off records нам говорили, що коли висвітлювали Майдан - було багато акцентів на тому, що це саме антиросійський протест.
До того ж, у Вірменії не ненавидять Росію. В Єревані не намагаються протестами "втекти від Росії", як люблять повчати деякі українські експерти.
Мій знайомий автомобільний активіст з Єревана кілька разів повторював фразу: "Це проти Сержа, не проти Путіна, Росії чи будь-кого іншого". Правда, при цьому скромно додавав: "Якщо піде Серж - буде менше Росії в Єревані".
І прихильники влади, і опозиціонери сходилися на думці, що Росія для Вірменії - братська країна, як і, втім, Україна. Можливо, комусь не дуже хочеться в це вірити, але ми цю тезу чули від багатьох співрозмовників.
3. Один з координаторів акцій Армен, який не випускав мегафон з рук, пояснює, що обережність до української теми присутня і через російський вплив, зокрема в ЗМІ.
"Просто нам показують про Майдан і Україну, в цілому, майже один негатив. Про українську революцію ми чуємо багато поганих новин", - розповідає Армен.
До слова, в готелі, де ми зупинилися, з п'яти каналів три були російськими.
Протести проти Сержа
Серж Саргсян - це колективне зло для мітингувальників. Ми підійшли до групи молодих протестувальників, і я вирішив запитати, напевно, наймолодшу з них:
- Невже ви справді вірите, що якщо піде Серж, то стане краще? Все тримається на одній людині?
- Звичайно, ні. Відставка Сержа - це початок. Ми вийшли проти бідності, проти корупції, проти нинішньої влади. Наш мітинг за майбутнє. Адже я, наприклад, не знаю, що чекає нас через пару років - чи буде робота, навчання... чи буде взагалі Вірменія?
Саргсян - це типовий політик для пострадянського простору. У владі він понад 11 років і весь цей час намагається сконцентрувати максимальну кількість повноважень у своїх руках. Навіть ціною обману виборців і змін в Конституції.
Нагадаю, що протести почалися через призначення на пост прем'єра Саргсяна, який раніше пообіцяв не йти в політику.
Серж, будучи президентом, змінив Конституцію, зробив Вірменію парламентською республікою, передав важливі президентські повноваження главі уряду і... не пішов.
Армен пояснює, що до протестів Саргсяна ще сяк-так підтримували. Може, не його конкретно, а наміри змінити Конституцію.
"Ми хотіли, щоб він пішов - за всяку ціну. Він це пообіцяв і не зробив. Нам набрид навіть не так Серж, як байдуже ставлення влади. Вони вже відкрито брешуть нам, вони просто знущаються вже! Мені здається, що вони думають, що ми вже все проковтнемо", - розповідає він.
Дійсно, коли я питав протестуючих про їхні вимоги, всі крім відставки Сержа називали ряд інших тез. В основному зводилося до того, що в Вірменії виріс запит на нову політичну еліту.
І навіть коли в цьому моменті я парирував, що це схоже на український Майдан, то мітингувальники уникали відповіді. "Це інше. У нас своя революція, у вас - своя", - так нам відповів студент Ашот, який стояв з прапором на площі Республіки в Єревані.
Мітинг по-вірменськи
Це зовсім не схоже на Україну.
- Чому вони плескають у долоні?
- Мітингувальники показують, що поважають поліцію. Це частина нашого народу, вони теж проти Сержа, і їм все набридло. Просто робота не дозволяє приєднатися. У них свої інструкції, - відповідає жінка, що стояла поруч.
У Вірменії не ненавидять поліцію. Протестуючі впевнені, що їхня думка настільки популярна, що і в силових структурах їх приховано підтримують. Тим більше, що у Вірменії на менш ніж 2,9 мільйона жителів понад 10 тисяч поліцейських.
Я був свідком понад 50 затримань на протестах. Поліція не била мітингувальників по голові, не кидала їх обличчям до землі, не застосовувала кийки.
Був цікавий випадок, коли бабуся і батько поліцейського Ашота вийшли на мітинг. Тоді натовп протестуючих кричав: "Ашот, приєднуйся! Невже ти будеш затримувати своїх родичів?".
До речі, першому поліцейському, який приєднається до протесту, пропонували 10 тисяч доларів. Всім іншим - по 2 тисячі. Але перші поліцейські йшли на мітинг не за гроші.
- Звідки гроші? Хто фінансує?
- Ми збираємо мільйон доларів на революцію! На мирний протест! Заплатимо всім, хто ще не накрав, щоб вони нарешті пішли з влади.
Нікола Пашиняна, нашого лідера, активно підтримує середній клас, багаті вірмени з діаспори. Якщо сто людей скинеться по тисячі доларів, буде вже 100 тисяч, - не без усмішки розповідає автомобільний активіст.
Культура мітингів. Немає страдницького пафосу, жалібних стогонів, трагічних поглядів. "Мирна революція - справжнє свято", - говорили нам.
Оксамитова революція, як називає мітинг Нікол Пашинян, дійсно виглядає як радісна подія. Люди на протестах веселяться: грають в ігри, співають пісні, танцюють, влаштовують багатотисячні пікніки в парку, слухають музику, нескінченно сигналять на дорогах.
В Єревані не розбирали бруківку, щоб кидати каміння в поліцію, не брали в руки металеві прути, не громили вітрини - навіть коли протестуючих стало десятки тисяч.
"Нас не можуть просто звинуватити ні в чому. Ні в тероризмі, ні в екстремізмі. Саргсян тільки цього і хоче. А ми псуємо йому всі плани - у поліції просто немає приводу нас бити і заарештовувати", - говорить Армен.
Коли протестуючі блокували державні установи, люди сіли на підлогу біля входу в будівлю уряду №3 і взялися за руки. Їх розігнали, але при цьому ніхто не постраждав.
Лідер протестів Нікол Пашинян також знайшов спосіб піти від контролю поліцейських. Мітинг весь час поділявся і був в русі. Відразу кілька колон протестуючих паралельно йшли вулицями Єревана, блокуючи рух.
Поліція не завжди справлялася - їм доводилося примушувати громадський транспорт допомагати. Маршрутки без номерів весь час возили туди-сюди правоохоронців.
Децентралізовані мітинги були добре організованими: щодня о 8:00 всі збиралися на площі Республіки і розходилися групами, а після цілого дня ходи поверталися назад - о 19:00, де Нікол Пашинян кілька годин виступав з трибуни. Мітинг вночі розходився.
Пашинян VS Саргсян
- Пашинян буде новим прем'єром?
- Це не боротьба за владу Пашиняна, це боротьба проти Сержа. Пашиняну не потрібно це крісло. Він і так наш лідер. Ми навіть підтримуємо не тільки особистість Нікола, скільки його ідеї і руху, - пояснює активістка біля фонтану на площі Республіки.
Дійсно, вірмени не поспішають робити з Пашиняна ідола або месію. Протестувальники не заперечують його лідерство, але називати Нікола прем'єром не беруться. Швидше, Пашинян - це безальтернативний кандидат на лідерство на мітингах. Тому що крім нього ніхто не погодився.
У парламенті не підтримували протести, крім Пашиняна і ще трьох депутатів. Навіть рідний блок Елк, від якого Нікол прийшов в парламент, не підтримував в повному складі акції.
Деякі українські політичні оглядачі іронічно зауважують, що Серж пішов безкровно і виявився розумнішим за втікача Віктора Януковича. Насправді, він не зробив це добровільно. Як мінімум, дві переломних події змусили його це зробити.
Перша - підтримка вірменською діаспорою мітингів. За кордоном понад 10 мільйонів вірмен, а в країні - менше трьох. Вірменська діаспора не тільки підтримувала Пашиняна, але і давала гроші на революцію.
Друга - вихід військових Вірменії на протести. Саргсян до кінця був впевнений, що повністю контролює силовий блок. Але коли частина армії і поліції перейшла на сторону мітингу - це вже привід прогнозувати військовий переворот.
Саргсяна вважають сірим кардиналом в країні. "Ніщо не робиться в Вірменії без урахування його думки", - пояснює активіст Армен.
Ще його іноді називають маленьким Путіним. Якщо він піде, то зміни будуть лише формальними, а вірмени на протестах просто випустять пару.
У Сержа є своя Республіканська партія, у якої більшість у парламенті. Тому його відставка - це тільки амбітні втрати, але не втрата влади.
Саме тому мітинг триває. Як написали мої знайомі з Єревана, вчора, 24 квітня, в день пам'яті жертв геноциду вірмен, все поставили на паузу.
Але вже сьогодні, 25 числа, все відновилося. Мітингувальники вимагатимуть повного перезавантаження влади - почнуться переговори з урядом. Як свідчать мої джерела, Нікола Пашиняна вимагатимуть зробити прем'єр-міністром.
Мітингувальники збираються тиснути на парламент, щоб депутати зробили Пашиняна главою уряду. Після цього парламент цього скликання повинен самоліквідуватися.
За непідтвердженою інформацією, така домовленість вже досягнута: Республіканська партія робить Пашиняна прем'єром і призначає перевибори в парламент на наступному тижні.
- І вони на це погодяться? І сам Серж?
- А куди їм діватися. Деякі вже покинули країну в страху. Знаю за пару поліцейських точно, - відповідає один з активістів.
Богдан Амінов, журналіст.
