Коли підбирають голоси для оголошення зупинок чи потягів на вокзалі, до цього підходять дуже прискіпливо. Голос повинен бути приємним, ненав'язливим, подобатися модуляціями і не дратувати людей. Хто ж у Києві озвучує транспорт? Про це розповіло Громадське.
Актор розмовного жанру Дмитро Бурундуков озвучує оголошення у наземному транспорті Києва. Щойно побачив, що «Київпастранс» шукає диктора, чоловік спробував і в нього вийшло. Каже, головне, що він хоче передати пасажирам — це позитив і радість.
«Я собі уявляю, що через маленький-маленький динамік людина щось там чує, і треба почути: «Яка зупинка? А, Львівська площа, ага піду!»
Потреба у новій озвучці зупинок наземного транспорту виникла у зв’язку із декомунізацією. Понад рік тому, Дмитро переозвучив більш ніж дві тисячі назв.
«Треба все швидко, чітко, щоби всі зрозуміли, що це саме та зупинка, на котрій потрібно вийти, щоб ніхто не проспав».
Сам Дмитро громадським транспортом не користується. Розказує, що друзі дзвонять і пишуть, що чули його голос.
Дмитро любить жартувати, працює на корпоративах та веде ранкову програму на радіо.
«Найефектніше було у скайбасі, де немає ніякого «анонсменту», компостерів, я сказав: «Шановні пасажири, компостуйте квитки, на лінії контроль!» всі були шоковані», — додає розповідає чоловік.
Диктор «Київпастрансу» Дмитро Бурундуков
Анжеліка Вакал працює диктором «Київського метрополітену» понад вісім років. Підбирали голос, щоб він звучав саме на ескалаторі. Було чимало хороших голосів, розповідає вона, але коли їх ставили «на ескалаторах», вони не підходили. На кастинг Анжеліка прийшла в останню годину останнього дня відбору.
«Я була на морі, коли мені подзвонили та сказали, що я пройшла. Щойно я повернулася з відпочинку, — одразу з валізами прийшла і начитала своє перше оголошення. Виходить, що моє перше оголошення було начитане з потяга!»
Дикторка «Київського метрополітену» Анжеліка Вакал
«Проводиться посадка на пасажирський потяг...» — фраза, яка лунає з вуст Ніни Тарасенко вже майже 40 років. Ніна Михайлівна прийшла працювати на Центральний залізничний вокзал Києва після коледжу. Вчилася на касирку, нею і планувала бути.
Але у касах не було місця, тож сімнадцятирічну дівчину відправили у дикторську. Своє перше оголошення озвучила зі страхом та хвилюванням.
Утім, згодом робота наскільки захопила, що Ніна Михайлівна затрималася тут вже майже на 40 років. Її голосом проводжають та зустрічають потяги.
Жінка дуже любить свою роботу і навіть не задумувалась про те, щоб її змінювати. Пані Ніна згадує, що раніше, коли не було запису оголошень, потрібно було все начитувати вживу.
«Було важко, бо треба було постійно говорити, по дві години ми говорили. Та коли поверталася додому, хотілось помовчати. Було і таке, що голос пропадав», — каже Ніна Тарасенко.
Оголошення бувають різними: хтось загубився сам, хтось — свої речі, а хтось запізнюється на потяг. Ніна Тарасенко згадує найцікавіше за 40 років роботи:
«Був у нас такий випадок, коли чоловік загубив собаку. Він так плакав, і говорив, що за жінкою своєю так плакати не буде, як за собакою. Коли ми знайшли її, то відразу оголосили!», — додає дикторка.
Дикторка на Центральному залізничному вокзалі Києва Ніна Тарасенко
