Із руйнівним характером ідеї рівності може позмагатися хіба її живучість. Деструктивним впливам цієї ідеї позначені останні півтисячі років історії Західної цивілізації. Вона була неодноразово дискредитована своїми плодами. Одначе про рівність і сьогодні говорять як про ідеал або певне досягнення, піднімають її на прапор суспільно-політичної і культурної боротьби.
Ідея людської рівності є некоректною хоча б тому, що є некоректним саме питання рівності чи нерівності людей. Рівність — це категорія математики. Рівними можуть бути фізичні величини або абстрактні числа. Тобто рівність — це категорія кількості. Людина ж не може бути зведеною до кількісних показників, навіть до одиниці. Бо вона — це набір якостей. Тому ідея рівності не лише не відповідає реальному стану речей, але й є джерелом насильства проти особистості, проти всього, що виходить за межі абстрактної людини, зрозумілої в сенсі звичайної арифметичної одиниці, рівної іншим одиницям.
Це добре помітно в діяльності борців за “гендерну рівність”. Прикриваючись риторикою прав та інтересів жінок, феміністки працюють на усунення будь-яких відмінностей між чоловіком та жінкою, намагаються зруйнувати залишки традиційних уявлень про місце чоловіка та жінки в сім'ї та суспільстві, про сам чоловічий та жіночий характер. Автор цих рядків нещодавно наткнувся на тезу, що одне лиш поняття “жіноче щастя” страшенно образливе. Доходить до таких абсурдів як боротьба за “туалетну рівність”: жінки, на думку феміністок, мають справляти нужду по-чоловічому, стоячи, а от чоловікам, аби продемонструвати визнання принципів рівності, було б непогано робити це сидячи. Суфражистки минулого могли б подивитися на сучасних феміністок як на божевільних. Одначе відмінності між ними полягають лише в ступені впровадження “рівності”. І там, і там вектор бажаних змін однаковий: позбавити людей — чоловіків і жінок — притаманних їм якостей і перетворити їх на “чисті” одиниці.
На практиці, звісно, уніфікація дається дуже тяжко. Егалітаристи бульдозером вриваються на територію впорядкованого людського життя. Бульдозер чавить квіти, переорює гусеницями газон, зносить затишний будинок. Але досягнути цілком рівної поверхні егалітаристам не вдається. Після бульдозера лишаються купи розвалин, купи нових проблем, які важко вирішити.
Відмінності між людьми настільки самоочевидні, що хоч частина з них визнається найзаповзятішими егалітаристам. У таких випадках ідея рівності рятується гаслом рівних прав: люди, мовляв, дійсно неоднакові, але мають володіти рівними, однаковими правами. Більше того: для ліво-лібералів стало трендом поєднувати гасла рівності та різноманіття, тим самим ще виразніше демонструючи шизофренічність своїх поглядів. Під різноманіттям, щоправда, мається на увазі зрівняння норми і патології, власне — руйнування звичних норм.
Одначе хіба не розумно визнати, що неоднаковості людей має відповідати неоднаковість прав? В багатьох сферах життя неоднаковість прав зберігається і по сьогоднішній день. Скажімо, більшість читачів не має права зайти до операційної якої-небудь лікарні і прооперувати хворого. Аби зробити це, потрібно працювати у тій лікарні, бути черговим хірургом і, перш за все, мати відповідну кваліфікацію. Не наділена такими якостями людина не має права братися за скальпель. Це дискримінація? Так, безперечно. Проте у разі потреби в хірургічному втручанні найбільш принципові прихильники ідеї рівності і борці проти дискримінації навряд чи погодяться лягти під скальпель некваліфікованої людини лишень заради того, аби та людина не була дискримінованою. Навіть навпаки: якщо говорити про сучасну Україну, багато з них визнає справедливість переатестації хірургів.
Ідея рівності прав не менш абсурдна, аніж ідея рівності людей як таких. Адже її послідовне втілення породило б хаос. Існують права які дійсно властиві великим групам людей чи людям у цілому. Деякі з них настільки самоочевидні, що не лише не закріплюються у законодавстві, але й рідко осмислюються як права Ці права можуть бути властивими людині в силу громадянства, в силу приналежності до людського роду чи просто царства тварин. Петро та Пьотр мають право дихати або проявляти іншу біологічну активність в силу приналежності до людського роду і відповідних груп тваринного царства, для якого характерні ці форми активності. Петро як повнолітній громадянин України має право голосувати під час виборів до українського парламенту — як і мільйони інших українських громадян. А от Пьотр такого права не має, бо є громадянином РФ Однаковість прав справедлива в тому разі, якщо вона відповідає однаковості якостей. Так само справедлива неоднаковість прав у разі неоднаковості якостей.
Справедливість передбачає складну систему наділення людей різними правами: відповідно до того, ким саме вони народилися, до яких спільнот належать, якими природними якостями наділені, які знання, вміння, навички та чесноти їм притаманні, які обов'язки вони готові на себе взяти. Відповідно до особистих якостей люди також можуть позбуватися певних прав. Словом, усе набагато складніше, аніж у мізках тих, хто вважає рівність одним із головних принципів суспільного життя. Одначе, якою абсурдною і руйнівною не була б ідея рівності, бульдозер продовжує руйнувати залишки цивілізованості, залишаючи за собою купи нових нерозв'язаних проблем.
Ігор Загребельний
azov.press
