Зайчики, лисички, собачки, герої мультфільмів і, звичайно ж, ведмедики — сьогодні ці іграшки можна знайти в кожному будинку. З ними весело грати і спокійніше засипати. Але звідки ж взялися наші улюблені іграшки?
На думку археологів, вже в ІІІ тисячолітті до нашої ери іграшки з'явилися в Стародавньому Єгипті. Це були маленькі фігурки кішок, собак, тигрів, корів, зроблені з дерева. В цей же час використовувалися й складні техніки у виготовленні іграшок з рухомими частинами тіла. Велика кількість іграшок археологи знайшли на розкопках Помпеї. У Стародавній Греції і Римі були дуже популярні тріскачки і брязкальця. Матері були переконані, що подібні іграшки оберігають їх малюків від зла.
Багато іграшок, що зображують мамонтів, тигрів, носорогів були знайдені на території Сибіру. Вони вражають своєю детальністю і максимальною наближеністю до реальності. Подібні знахідки були виявлені і на території України: іграшки були виконані з м'якого каменю і бивнів ще за 12 тисяч років до нашої ери.
Перші ляльки були знайдені в Єгипті, їм близько чотирьох тисяч років. Цікава традиція пов'язана з ляльками в Давньої Греції і Римі. Дівчата зберігали їх аж до заміжжя, а перед весіллям приносили їх у жертву богині любові. Крім таких ляльок були й ігрові, які найчастіше робили рухливими. У цей період виготовляли і маріонеток.
Что происходило с игрушками в Средневековье, неизвестно. Да и само слово «игрушка» появилось только в эпоху Ренессанса во Франции. Заботливые матери шили первые мягкие игрушки из клочков ткани, а набивали их соломой. В XVI веке игрушки стали производить на заказ. Куклы служили манекенами для модной одежды тех дней. Они были очень дорогими и принадлежали аристократам. И только в XIX столетии появилось массовое производство игрушек.
Промислова історія м'якої іграшки почалася в 70-ті роки XIX століття в Німеччині. Тоді багато жіночіх журналів почали друкувати викрійки і поради по виготовленню м'яких іграшок своїми руками. У 1879 р. мешканка німецького міста Гінген Маргарет Штайфф, з дитинства прикута до інвалідного візка, пошила кілька забавних звіряток в подарунок до Різдва для своїх племінників. Іграшки мали такий успіх у сусідів, що на Маргарет, яку знали як першу рукодільницю в окрузі, буквально обрушився шквал замовлень.
Незабаром батько дівчини відкрив невелику майстерню, в якій працювала Маргарет і її сестри. Справа пішла настільки успішно, що вже через кілька років майстерня перетворилася на фабрику іграшок «Steiff». У 1901 році Маргарет запатентувала свого ведмедика, який спирався на всі чотири лапи. А роком пізніше з'явився перший, настільки нині улюблений у всьому світі, плюшевий ведмедик. Художник Ріхард Штайфф, один з тих самих племінників тітоньки Маргарет, придумав поєднати конструкцію м'якої іграшки та ляльки. У виготовленого за його ескізами ведмедика передні і задні лапи рухалися на шарнірах.
Але тоді у ведмежати ще не було імені... Далеко від Німеччини, по той бік Атлантичного океану, дружина російського емігранта прикрасила вітрину своєї лавки ведмежам, зшитий з тканини і набитим тирсою. Він настільки сподобався відвідувачам, що ті захотіли його придбати. Власникам довелося терміново налагодити пошиття іграшок. А незабаром господар крамниці звернувся до тодішнього президента США з проханням використовувати його ім'я для ведмедика і отримав згоду. До того ж у цей час сталася цікава історія з самим президентом Теодором Рузвельтом. Він, будучи пристрасним мисливцем, відмовився стріляти в спеціально підведеного йому під постріл ведмедя. Ця історія потрапила в газети. Так в Америці, а потім і в Європі плюшевих ведмедів стали називати Тедді.
Сьогодні ж іграшки просто вражають своїми «вміннями»: вони можуть говорити, співати і танцювати. Важко собі уявити, але деякі іграшки повністю імітують домашніх улюбленців. Незмінним залишається одне — доброта і ніжність, яку несе кожній дитині іграшка, пам'ять про яку залишиться на все життя.
За матеріалами: pustunchik.ua
