Любителі історії частенько були розчаровані "відкриттями", які їм підносила фотографія.
На початку 20-го століття в американській пресі вибухнув скандал: виявилося, що найтиражніша фотографія Авраама Лінкольна - фотомонтаж, повідомляє Bird In Flight
«У вас вдома є портрет Лінкольна? - писала газета Chicago Tribune в 1910 році. - Якщо так, то напевно саме цей: знаменита фотографія в повний зріст, в оточенні державної символіки. Так ось, знайте: цей знімок чи можна взагалі назвати фотографією Лінкольна. Це тільки на 1/8 Лінкольн!»
І дійсно: від Лінкольна на знімку тільки голова. Все інше - тіло, руки, ноги, а також костюм, мантія, кабінет і всі предмети інтер'єру - належить колишньому віце-президенту США Джону Колдвеллу Келхуну і скопійовано навіть не з фотографії, а з портрета маслом. Пікантність ситуації в тому, що Келхун був південцем до мозку кісток, ідеологом рабства і захисником прав південних штатів.
«Портрет Лінкольна» був вперше випущений в 1865 році. Обох політиків на той час уже не було в живих, але якщо про померлого в 1850-м Келхуна громадськість майже забула, то недавно вбитий Лінкольн був національним героєм. Фотографії та будь-які сувеніри, пов'язані з ним, продавалися як гарячі пиріжки. Але Лінкольн при житті не надто багато фотографувався, і справжніх знімків страшенно не вистачало. А особливо не вистачало знімків «героїчних».
Тому, потрапивши на ринок, фотографія миттєво стала найпопулярнішим зображенням Лінкольна. Копії саме цього знімка зайняли почесне місце у багатьох американських будинках. Дуже вже він відповідав тому образу, який громадяни хотіли представляти: президент був на ньому серйозним, але в той же час добрим, урочистим і разом з тим людяним.
Ім'я творця підробки історія не зберегла, але очевидно, що це був художник не тільки талановитий, але й уважний до деталей. Він не просто поміняв голову сенатора на портрет Лінкольна роботи відомого фотографа Метью Бреді (до речі, саме це зображення згодом з'явиться на 5-доларовій купюрі), але і відредагував документи, на яких трималася ліва рука Келхуна. Якщо в оригіналі на столі лежали документи про вільну торгівлю і суверенітет штатів, то в новій версії - про Конституцію і звільнення рабів.
Лише через багато років підробку зауважив директор публічної бібліотеки Чикаго. А історія отримала несподіване продовження: на початку 1920-х у пресі стали з'являтися чутки, що Лінкольн був позашлюбним сином Келхуна. Нібито бравий южанин в юності закрутив роман з офіціанткою однієї з таверн Південної Кароліни, а коли вона завагітніла, підкупив небагатого фермера Томаса Лінкольна, щоб той забезпечив жінці і дитині чесне ім'я. Втім, в чутках про походження Лінкольна в різний час фігурувала ще як мінімум дюжина «батьків», і жодна з версій не була підтверджена. Мабуть, вірити у те, що велика людина народився і вирослав родині звичайних селян, вдячним нащадкам було просто нудно.
«Портрет Лінкольна» - найзнаменитіша, але далеко не єдина фотопідробка в американській історії тих часів. Так, відома фотографія генерала Улісса Гранта (який пізніше теж стане президентом і прикрасить собою 50-доларову банкноту) в 1864 році була змонтована навіть не з двох, а з трьох зображень. Щоб отримати ефектний знімок, де генерал браво оглядає лінію фронту верхи на коні, до голови Гранта приклеїли тіло іншого генерала армії сіверян, Олександра Маккука, і все це наклали на знімок табору з полоненими жителями півдня.
