Після того, як бійці повертаються з передової в зоні АТО додому, "на гражданку", їм доводиться звикати до нового мирного повсякденного життя. І не завжди порівняння виявляється на користь життя в мирних містах.
Киянин Volodymyr Runets пише у своєму Фейсбуці:
Особливості адаптації до життя "на гражданкє".
- В АТО є гаряча вода, в столиці - нема.
- В АТО (як і всі) розмовляєш матом і тебе всі розуміють і поважають, в столиці - краще б вони всі жували і взагалі не балакали.
- В АТО ти мажор на Київських номерах, в столиці всі мажори.
- З АТО можна запостить фоточку і отримати кільканадцять гігабайт іконок і побажань перемоги і надійного янгола-охоронця. В Києві запость фоточку і тебе заклюють за джинси з колекції минулого сезону.
- В АТО ти більшість дня з поганим зв'язком і майже без інтернета. Тому не в курсі, шо до чого, пока якась добра людина до тебе не дозвониться і не розкаже про черговий лютий піздєц в державі. В Києві телефон без кінця про щось повідомляє. От сука.
- В АТО радієш, шо півторачка з водою ще не до кінця закипіла в салоні машини, і можна хоч трохи насолодитися залишками газу в мінералці. В Києві купляєш баночку звичайного білого пломбіра і лише вдома дізнаєшся, шо та падла коштувала тобі 109 гривень!
От і робіть висновки - де краще.
"Я ще не здав всі статті з крайнього відрядження на передок, а вже хочу назад....Найголовніше там - це люди. Чим ближче до краю, тим краще люди. Там немає фальші, там все справжнє, чисте - характери, вчинки, обличчя, проблеми. Це життя в його найповнішому прояві. А потім я повертаюся в Київ з фронту і нервую - господи, чим люди тут забивають голови, про які говорять нісенітниці, якими дріб'язковими проблемами маються..." - коментує пост Володимира його побратим Руслан Акаев
