У закриття соціальних мереж набагато більше спільного з авторитарними режимами, ніж з боротьбою проти російської пропаганди
Пам'ятаю, як журналістом з широко відкритими очима слухав розповіді колег з Туреччини, Китаю чи якоїсь арабської деспотії, на які хитрощі вони йдуть, щоб зайти на YouTube або Facebook. А тепер, непомітно, день за днем, країною кривих дзеркал стає Україна.
Фейсбук-користувачам це складно зрозуміти, але саме ВКонтакте була найпопулярнішою соціальною мережею в Україні – і разом з музикою або групам за інтересами там була своє політичне середовище: через неї розганялися новини, через неї люди об'єднувалися. Чим насправді керувався Порошенко? Він краще Януковича розуміє власні ризики, які несе для нього інтернет.
Насуваються вибори президента. Тому, вгамувавши телебачення, прийшла черга зачищати головний канал мобілізації людей. Чи несе ВКонтакте загрозу? Так, як будь-яка соціальна мережа. Це – дорога, по ній може їхати трактор, а може – танк. І якщо б на меті була боротьба з російським впливом, існують методи роботи всередині мереж, а не їх тотальне блокування. Простіше кажучи, треба ставити блокпости, а не руйнувати дорогу.
Все це погано закінчиться.
Тому що ідея Порошенко – перевести фокус суспільної дискусії: з боротьби з корупцією на тему псевдопатріотизму. Він буде вигадувати все нові і нові ідеї, покликані створити ілюзію, що саме він – головний заслін від російської агресії. І паралельно буде просувати сценарій знищення НАБУ і дискредитації антикорупціонерів.
Сьогодні – Найджел Браун, завтра – черговий закон про перекроювання антикорупційних повноважень, потім – електронні декларації для громадських активістів. Головне – голосніше кричати про "руку Москви" і називати "агентами Путіна" всіх незгодних. На мові політтехнологій це називається "змінити порядок денний країни". Щоб встигнути до 2019 року, потрібно починати вже зараз.
Сергій Лещенко
Народний депутат (БПП)
