23 квітня волонтери незалежного видання InformNapalm опублікували розслідування про постачання ільменіту з Туреччини до анексованого Криму. За їхньою інформацією, з 25 листопада до 5 березня щонайменше шість суден під різними прапорами здійснили 16 рейсів. Щоб приховати порушення українських законів, ці судна швартувались у Керчі з вимкненою системою навігації. До того ж, згідно з інформацією іншого розслідування, з Севастополя до Єгипту регулярно постачають контрабандну соду.
Як у рамках міжнародних законів боротися з кримською контрабандою, розповіли в ефірі Радіо Крим.Реалії редактор економічного відділу видання LB.ua Андрій Яницький і директор Центру європейських ініціатив Євген Криштафович.
Про це повідомляє Infokava.com з посиланням на radiosvoboda.org
‒ Чи можливо створити в Україні щось подібне до системи швидкого реагування на заборонені перевезення до Криму й із Криму?
Яницький: Усе не так просто. Постійний моніторинг суден, які незаконно заходять до Криму, проводить громадська організація «Майдан закордонних справ», а ми намагаємося розповідати про конкретні приклади порушень. На державному рівні зробити це складніше, оскільки міжнародне морське право не дає правоохоронним органам кожної країни потрібних повноважень.
‒ Але щось усе-таки можна зробити?
Яницький: Україна може лише дипломатично працювати з іноземним партнерами, переконуючи їх допомагати в затриманні порушників. Прикордонники ж можуть затримати іноземне судно тільки після того, як воно зайде з Криму до порту, підконтрольного Україні, або в наші територіальні води.
‒ Чи ефективні міжнародні санкції проти відвідування кримських портів?
Яницький: Працюють вони, звісно, не ідеально, але працюють. Є лазівки, хитрощі, але не будь санкцій, ми б побачили у кримських портах не дрібних контрабандистів, а круїзні лайнери. Крим потребує постачання різноманітної сировини, й Росія поки не може вирішити цю проблему без нових порушень міжнародних законів. Анексований півострів стає все більш дорогим в утриманні якраз завдяки цим санкціями.
‒ Як на такі порушення дивляться уряди західних країн?
Яницький: США всі три роки зберігають дуже жорстку позицію, але в Європі ‒ по-різному. Країни Балтії, які пережили радянську окупацію, підтримали Україну, а французи, серед яких сильні проросійські настрої, дивляться на це крізь пальці ‒ згадайте хоча б відвідування Криму їхніми депутатами.
‒ Як підприємці наважуються порушувати заборони США на торгівлю з Кримом? Чи гроші важливіші, ніж репутація, Євгене?
Криштафович: Завжди знайдуться бізнесмени, для яких гроші важливіші. До того ж, торгівля з Кримом ‒ це своєрідний спосіб показати російським бізнес-партнерам свою лояльність на шкоду санкціям і політиці Євросоюзу та США. Більше того, росіяни самі шукають таких дрібних шахраїв ‒ і економічних, і політичних.
‒ Тобто сам собою вихід на кримський ринок ‒ не аргумент?
Криштафович: Ніякий підприємець, жоден інвестор при здоровому глузді працювати там у надії на прибуток не буде. Виходити на ринок, де тебе не можуть захистити міжнародні інститути, просто безглуздо. Про купівельну спроможність кримчан розмова окрема: люди економлять як можуть, купують усе найдешевше.
‒ Виходить, що санкції працюють як треба?
Криштафович: Чим істеричніше російські чиновники говорять про те, що Криму ніщо не заважає розвиватися, тим сильніше зворотне враження. Величезне лобі вже три роки працює на те, щоб зробити пролом у західній солідарності щодо анексованого півострова. Санкції щодо суден, які заходять до кримських портів, відіграють вагому роль у політиці покарання та стримування агресора.
