Завтра, 16 квітня громадяни Туреччини будуть голосувати за зміну конституції і передачу президенту Реджепу Таїпу Ердогану великих повноважень. Референдум викликав конфронтацію як усередині Туреччини, так і за її межами.
Про що взагалі йде мова?
Референдум змінить у конституції Туреччини парламентську форму правління на президентську. Посаду прем'єр-міністра скасують, а президент, якого будуть обирати прямим голосуванням, стане главою виконавчої гілки влади і водночас главою держави. Президент отримає ряд нових повноважень, включаючи право планувати державний бюджет, призначати і звільняти міністрів і суддів, а також видавати укази у певних сферах. Президенту також буде дозволено зберігати членство в політичній партії. Зараз від президента потрібно номінально послабити свої політичні зв'язки і управляти «нейтрально».
Якщо коротко, президенту пропонують передати велику владу і в даному випадку мова йде про чинного президента Реджепа Тайипа Ердогана. Він намагався переписати роль посади президента з 2005 року. Його мета отримала велику підтримку після провальної спроби перевороту влітку 2016 року. Ця спроба дала йому можливість краще аргументувати необхідність радикальних змін. Однак референдум викликав глибокий розкол в суспільстві.
Хто підтримує реформу?
Прихильники пропрезидентської «Партії справедливості і розвитку (AKP) голосуватимуть на референдумі «evet» («так»), і в цьому немає нічого дивного. Вони відстоюють, що конституційна реформа є необхідним для оптимізації роботи турецького уряду і можливість його ефективної роботи в умовах нинішнього політичного середовища.
Дещо дивною виглядає підтримка конституційних змін з боку «Партії націоналістичного руху» (MHP), оскільки MHP традиційно протистояла ідеї президентської системи. Ходять чутки, що лідеру MHP Девлету Бахджелі обіцяли посаду віце-президента як вдячність за співпрацю.
Турецький парламент вже схвалив конституційні зміни, однак всенародне голосування є необхідним, щоб ці зміни вступили в силу.
Хто виступає проти?
Референдуму стійко протистоять дві великі політичні партії — лівоцентристська Республіканська народна партія (CHP) і ліва Народно-демократична партія (HDP). Правозахисні та демократичні групи кажуть «hayir» («ні»). Вони доводять, що конституційні зміни, фактично, дозволять Ердогану правити як диктаторові. У разі, якщо зміни ухвалять, референдум дозволить Ердогану висуватися ще на два терміни заново певній посаді президента. Найближчі вибори відбудуться в 2019 році, це означає, що Ердоган зможе правити ще до 2029 року.
Чи буде означати «так» смерть демократії в Туреччині?
Це залежить від того, кого запитати. Зміни, запропоновані на референдумі, залишають деякі важелі і противаги. Парламент зможе подолати рішення президента у певних сферах, починати розслідування і навіть оголошувати імпічмент — з допомогою двох третин голосів.
Однак, навіть за чинної системи Ердоган помітно підірвав демократію в Туреччині. Опозиційних політиків і журналістів заарештовують і переслідують, Ердоган відправив у відставку 2700 суддів під приводом участі в провальному путчі. Важко уявити, як Туреччина стане більш демократичною, якщо чинний президент отримає додаткові повноваження.
Єврокомісія засудила концентрацію влади в руках президента, згідно з запропонованими змінами, як «надмірну».
Чи вирішать долю референдуму турецькі емігранти?
Турецький уряд стверджує, що 5,5 мільйонів громадян країни проживають закордоном, 4,6 мільйона з них — у Західній Європі. Загальне населення Туреччини — 80 мільйонів, отже емігранти можуть зіграти свою роль у референдумі. Саме тому обидві сторони домагалися підтримки вихідців з Туреччини в таких країнах, як Австрія, Нідерланди та Німеччина. У Німеччині, наприклад, налічується близько 1,4 мільйона турків, які мали можливість проголосувати на референдумі дистанційно у період з 27 березня по 9 квітня.
При цьому, малоймовірно, що переважна більшість голосів мігрантів буде однозначно «за» або «проти». Турецька громада в Німеччині є жорстко розколотою на прихильників і противників Ердогана. Лідери громадської думки серед німецьких турків закликали виборців взагалі не голосувати, однак на останніх турецьких виборах AKP отримала майже 60 відсотків голосів турецької діаспори в Німеччині. У той же час у самій Туреччині пропрезидентська партія отримала трохи менше 50 відсотків.
Як референдум вплине на позицію Туреччини в Європі?
Яким би не був результат референдуму, підготовка до нього жахливо попсувала відносини між Туреччиною й іншою Європою. Турецький уряд шпигував за турецькими громадянами, які проживають в європейських країнах, Ердоган звинуватив німецьку канцлерку Ангелу Меркель (Angela Merkel) і інших європейських лідерів у застосуванні «нацистських практик».
Цього вже достатньо, щоб і без того напівмертву заявку Туреччини на вступ до ЄС заморозити ще більше. І якщо питання на референдумі отримає позитивну відповідь, критики Ердогана точно будуть доводити, що Туреччина не відповідає демократичним стандартам, дотримання яких є умовою для вступу в ЄС.
НАТО, однак, це зовсім інша справа. Незважаючи на поодинокі заклики викинути Туреччину з військового альянсу, щоб це було можливим, занадто багато взаємного інтересу. Більш того, Західна Європа потребує співпраці з Туреччиною для контролю над потоком біженців з Близького сходу на Європейський континент.
Хто переможе на референдумі?
Зараз важко сказати. Дослідження громадської думки показували суперечливі результати і значну кількість людей, які не визначилися. 16 квітня громадяни Туреччини підуть голосувати. До півночі цього числа ми дізнаємося результат.
За матеріалами: w-n.com.ua
