Легендарний пароплав «Титанік», що затонув в 1912 році, так і залишається на дні океану: спочатку не було відомо точне місце аварії, а потім виявилося, що стан уламків стрімко погіршується. У наші дні вчені дають «Титаніку» не більше 20 років.
Про це повідомляє Infokava.com з посиланням на nat-geo.ru
Побудований у 1912 році британський трансатлантичний пароплав «Титанік» на момент його введення в експлуатацію був найбільшим судном у світі. В ніч з 14 на 15 квітня 1912 року під час першого рейсу він зазнав катастрофи в північній Атлантиці, зіткнувшись з айсбергом.
Родичами загиблих пасажирів відразу ж була запропонована ідея підйому «Титаніка», однак у 1912 році необхідні для цього технології були відсутні. Крім того, точно не було відомо місце катастрофи. Відкрито воно було лише в 1985 році.
Фрагменти пароплава лежали на глибині 3750 м. Крім двох основних фрагментів лайнера, по дну на площі 4,8x8 км були розкидані десятки тисяч дрібних уламків: частини корпусу судна, залишки меблів та оздоблення приміщень, вугілля, посуд, багаж та особисті речі людей. Носова частина базувалася в 600 м від кормової, притому і ніс і корма при падінні сильно деформувалися.
З дна було піднято тисячі артефактів, але отримати великі частини лайнера виявилося неможливо. Вже в 1991 році, вивчаючи підняті з дна фрагменти, вчені виявили, що вони покриті нальотом, утвореним продуктами життєдіяльності мікроорганізмів, і багатошаровою іржею, товщина якої постійно зростає. На корпусі і біля нього проживають 24 види безхребетних тварин і 4 види риб; з них 12 видів безхребетних активно поїдають металеві та дерев'яні конструкції. Але головним ворогом виявилася бактерія не відомого раніше виду, що отримала ім'я на честь затонулого лайнера: Halomonas titanicae
Корозія «Титаніка» протікає дуже швидко. Вчені підкреслюють, що будь-яке дерев'яне судно XIV століття має набагато більше шансів зберегтися, оскільки бактерії, що мешкають на ньому не настільки агресивні. Більше того, вони навіть діють за принципом: наростаючи на уламках, вони формують своєрідний захисний шар між ними і морською водою, тоді як H. Titanicae лише активно «вгризається» в метал.
Вивчивши швидкість «апетитів» бактерії, фахівці дають невтішний прогноз: в найближчі 15-20 років від останків легендарного пароплава не залишиться нічого. Більше того: ця ж доля загрожує й іншим затонулим металевим судам — наприклад, підводним човнам часів Другої світової війни, що представляють історичний інтерес. З іншого боку, властивості бактерії можна звернути на користь людині, застосовуючи її для утилізації старих кораблів і бурових платформ.
