Що може бути цікавого у звичайній дроті? Виявляється, вона таїть безліч загадок! Наприклад, чи знали ви, що в давнину вона була використана, як основа для ефектних прикрас. Філігранні композиції з хитромудрою дроту, виконаної з золота, міді та бронзи, прикрашали шию монарших осіб – фараонів в стародавньому Єгипті, правителів етрусків – найдавнішої цивілізації, що передувала розвитку Давньоримської імперії.
Перший верстат по виробництву був створений в 1568 році в Англії виробничою компанією Company of Mineral Battery and Works. Більше століття вона залишалася монополістом в своїй сфері. До цього часу виробництво здійснювалося виключно вручну.
Тонкий дріт виробляли вручну до XIX століття. До початку масової автоматизації виробництва не було технології, яка дозволяла б проводити металопрокат мінімального діаметра на верстаті.
Розмір дроту традиційно визначають у міліметрах. Однак він не завжди зручний, тому використовуються зовсім інші заходи визначення діаметра. Так, наприклад, в електротехніці використовується своя шкала, що дозволяє визначати діаметр по площі поперечного перерізу. Вона більш точно визначає електричний опір провідника. У музиці, при виготовленні інструментів, товщину дроту позначають тієї нотою, яку вона видає при дотику (пальцем, смичком). Найсучасніші автомати дозволяють виробляти металопрокат з мінімальним діаметром. Щоб отримати його, сировину неодноразово пропускають через волоки. Діаметр або калібр готового продукту позначають цифрою, рівною кількістю проходжень сировини через волоки. При цьому калібр вказується і буквеним позначенням AWG, BWG та ін.
Метал, з якого виготовляють дріт, може бути практично будь-яким. В основному майстри використовують мідь, латунь, нейзильбер, мельхіор, срібло. Але останнім часом популярно стало використання ніхромового дроту. Ніхром – це сплав на основі нікелю і хрому, що містить також невелику кількість кремнію, марганцю і заліза. Купити ніхромовий дріт за ціною виробника можна на сайті Компанії С-Клевер.
У Німеччині є Музей дроту. Знаходиться він у місті Альтен. Експозиція музею побудована на думку, що без металевого троса була б немислима людська цивілізація. Девіз дивного музею – «від кольчуги до надпровідників». А його експонати включають середньовічні волочильні верстати, одяг з прикрасами з дротяних прутів, прапори та ікони, навіть ялинкові і дитячі іграшки, вік яких переступив віковий рубіж, а матеріалом для виготовлення послужила та сама металева нитка.
Огородження, яке складалося з плоскою і тонкого дроту, вперше було запропоновано у Франції, в 1860 році. Вже в квітні 1865 Луї Франсуа Янін запатентував подвійний дріт з ромбовидними металевими зубцями. А Майкл Келлі з Нью-Йорка (США) запропонували використовувати дріт у тваринництві. Це було наприкінці 1872 року.
За матеріалами: billionnews.ru
