146 років тому народилася українська письменниця Леся Українка. В канон української літератури Леся Українка ввійшла передусім як поетеса мужності й боротьби. Тематично багату її лірику трохи умовно (з уваги на взаємозв’язок мотивів) можна поділити на особисту, пейзажну та громадянську. Головні теми її ранніх ліричних поезій: краса природи, любов до рідного краю, особисті переживання, призначення поета й роль поетичного слова, соціальні та громадські мотиви.
Її життя - се суцільний подвиг, адже вона невідступно боролась 30 років з туберкульозом кісток. Окрім того, надихала і надихає своєю поезією цілі покоління. Вона лірик, вічна борчиня, віддана патріотка!
"Не дарма її вірші входять в класику української літератури, бо з них можна почерпнути отой вогонь любові до України, незламності! Гадаю, що найкращим привітанням для геніальної жінки української літератури буде сьогодні прочитання її творів, які мають лишити в серці глибокий слід, або це буде привід доторкнутися знову до її чарівної та глибокої поезії."
- пише журналістка Роза Туманова у своєму ФейсбуціContra spem spero!
Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!
Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.
І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть - і настане
Ще й для мене весела весна.
Я на гору круту крем'яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать. *
В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей -
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей. **
Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!
2 травня 1890 р.
Вперше надруковано у збірці «На крилах пісень», 1893, с. 13–14.
